Ухвала суду № 66955012, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року К/800/32464/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є.за участю

секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: Куліка С.В.

відповідача: Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року

у справі № 826/5340/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ренесанс Трейд"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Ренесанс Трейд" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Ренесанс Трейд") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0892615131 та №0902615131 від 09.03.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ГУ ДФС у м. Києві було проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ренесанс Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 38/26-15-22-01-03/36184176 від 17.02.2015 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 96167,00 грн.; пп.44.1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток на загальну суму 1414542,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0892615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 96167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24042 грн.; №0902615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1414542 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 353635 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2012 р. між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" укладено Договір №GL 01022012/02 про оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 134.1 кв.м., що підтверджується Актом прийому-передачі приміщення в оренду від 01.02.2012 р.

31.07.2012 р. між ФОП ОСОБА_1., ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" та ТОВ -Торговий Дім "Ренесанс Трейд" укладено Договір про заміну сторони у Договорі оренди №GL 01022012/02 від 01.02.2012 р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 31.07.2012 р.

12.12.2012р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2. укладено Договір №1/2012 про суборенду частини приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75 кв.м., що підтверджується Актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 12.12.2012р.

12.12.2012р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2. укладено Договір №2/2012 про суборенду частини приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32,8 кв.м., що підтверджується Актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 12.12.2012р.

Фактичне виконання договорів суборенди приміщень підтверджується актом надання послуг №120403 від 31.03.2014 р., актом надання послуг №18083 від 30.04.2014 р., актом надання послуг №21706 від 30.05.2014 р., актом надання послуг №26550 від 30.06.2014 р., актом надання послуг №32829 від 31.07.2014 р., актом надання послуг №37982 від 29.08.2014р., актом надання послуг №66287 від 31.12.2014 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2., та актом надання послуг №12402 від 31.03.2014 р., актом надання послуг №18084 від 30.04.2014 р., актом надання послуг №21752 від 30.05.2014 р., актом надання послуг № 26538 від 30.06.2014 р., актом надання послуг №32828 від 31.07.2014 р., актом надання послуг № 37981 від 29.08.2014 р., актом надання послуг №66286 від 31.12.2014 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2.

Також, 23.01.2013 р. між позивачем та ТОВ "Імпринт Пак" укладено Договір на створення продукції №23-01/13, а саме виготовлення лайт-боксу та брендування магазину.

На виконання вказаного договору ТОВ "Імпринт Пак" виконано, а позивачем прийнято вказані послуги, що підтверджуються відповідними актом прийому-передачі №ОУ-0000009 від 31.07.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ-0000008 від 31.07.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ-0000007 від 31.07.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ- 0000006 від 31.07.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ-0000016 від 23.09.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ-0000019 від 09.12.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ-0000024 від 18.12.2013 р., актом прийому-передачі №ОУ-0000007 від 11.02.2014 р., додатком №1 від 23.01.2013 р. до договору №23-01/13 від 23.01.2013 р. Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено повний розрахунок за вказані послуги.

03.09.2012 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_3. укладено Договір №10/01 про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3. виконано, а позивачем прийнято вказані послуги, що підтверджуються відповідними актом прийому-передачі №2 від 18.01.2013 р., актом прийому-передачі №3 від 25.01.2013 р, актом прийому-передачі №СФ-0000001 від 11.01.2013 р., актом прийому-передачі №1 від 11.01.2013 р., актом прийому-передачі №4 від 01.02.2013 р., актом прийому-передачі №5 від 08.02.2013 р., актом прийому-передачі №6 від 15.02.2013 р., актом прийому-передачі №7 від 22.02.2013 р., актом прийому-передачі №8 від 01.03.2013 р., актом прийому-передачі №9 від 07.03.2013 р., актом прийому-передачі №10 від 15.03.2013 р., актом прийому-передачі №11 від 22.03.2013 р., актом прийому-передачі №12 від 29.03.2013 р., актом прийому-передачі №13 від 01.04.2013 р. При цьому, контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено факт повного розрахунку за вказані послуги.

01.10.2014 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2. укладено договір №01102014 про надання послуг мобільного харчування.

На виконання вказаного Договору ФОП ОСОБА_2. виконано, а позивачем прийнято вказані послуги, що підтверджуються відповідними актом прийому-передачі №ВО-00000009 від 31.10.2014 р., актом прийому-передачі №ВО-00000012 від 28.11.2014 р., актом прийому-передачі №ВО-00000012 від 01.12.2014 р, актом прийому-передачі № ВО-00000012 від 31.12.2014 р.

23.01.2013 р. між позивачем та ТОВ "Імпринт Пак" укладено договір на створення продукції № 23-01/13, а саме виготовлення лайт-боксу та брендування магазину.

Отже, фактичний рух активів, із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується вищевказаними первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за вищенаведеними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак