Ухвала суду № 66954913, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року К/800/30494/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М.за участю

секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: Желтобрюх В.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року

у справі № 808/7071/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РУЖ" (далі - позивач, ТОВ "РУЖ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 05 квітня 2015 року №00008408262201, №00008508262201 та №00008608262201.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

В період з 20 квітня 2015 року по 13 травня 2015 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "РУЖ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 04 лютого 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2015 року №22/08-26-22-01/38563144.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п. 138.8, п. 138.2, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п . 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.210 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 04 лютого 2013 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 213 497,00 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями у зв'язку із чим занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті в березні, квітні 2015 року на загальну суму 35582,00 грн.; п. 194.1 ст. 194, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість задекларований до сплати у розмірі 81 464,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом 05 квітня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №00008408262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 81 464,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 366,00 грн.; №00008508262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 213 497,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 53 374,25 грн. та №00008608262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за авансовим платежем з податку на прибуток за основним платежем на суму 35 582,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 895,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат.

Згідно із пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «РУЖ» і ОСОБА_5 укладені договори оренди транспортних засобів №238 від 10.02.2014 року, №3187 від 07.10.2014 року та №608 від 18.02.2014 року.

Відповідно до умов договору №238 орендар передає в оренду транспортні засоби у кількості 32 штук.

Згідно із п.2.1. зазначеного Договору орендна плата за використання транспортних засобів складає 64 000 грн., в тому числі орендна плата кожного вантажного автомобіля встановлюється у розмірі 2500,00 грн. за повний місяць оренди, орендна плата кожного причепу встановлюється у розмірі 1500,00 грн. на місяць, загальна вартість предмету оренди встановлюється у розмірі 24000,00 грн. за кожен повний місяць оренди.

Відповідно до умов договору № 3178 орендар передає в оренду транспортні засоби у кількості 10 штук.

Згідно із п.3.1. зазначеного Договору орендна плата за використання транспортних засобів складає 9500,00 грн. за кожен повний місяць оренди.

Відповідно до умов договору №608 орендар передає в оренду транспортні засоби у кількості 22 штук.

Згідно із п.2.1. зазначеного Договору орендна плата за використання транспортних засобів складає 20 000,00 грн., в тому числі орендна плата кожного вантажного автомобіля встановлюється у розмірі 2500,00 грн. за повний місяць оренди.

Вартість послуг з оренди позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Також, судом встановлено, що між ТОВ РУЖ (покупець) та СВК Перемога (постачальник) укладений договір поставки від 27.06.2014 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію власного виробництва (соняшник 452.600 т.), в об'ємі та за ціною визначеною в договорі. Поставка товару здійснюється на умовах EXW автомобільним транспортом покупця.

На підставі наявних в матеріалах справи первинних документів, судами також встановлено, що відповідно до умов договору СВК Перемога поставило ТОВ РУЖ насіння соняшнику на суму 222788,02 грн. ТОВ РУЖ за свій рахунок здійснило перевезення насіння соняшнику.

Фактичний рух активів, із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, підтверджується первинними документами, зокрема, актами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями позивача тощо.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в ході перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог норм податкового законодавства при обрахуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість з огляду на те, що оскільки пунктом призначення товару, поставленого на виконання договору поставки, в товарно-транспортних накладних зазначений офіс підприємства, то соняшник не міг бути відвантажений за вказаною адресою, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

Проте, як вбачається з товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, в графі «вантажоодержувач» зазначено «ТОВ «РУЖ», вул. Глісерна, 8, потім ТОВ «Солт - Ойл» згідно договору №2 від 07.02.2014 року між ТОВ «Солт Ойл» та ТОВ «РУЖ»», в графі «переадресування вантажу» зазначено «ТОВ «РУЖ» 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1».

Отже, позивач у визначений законодавством спосіб вирішив питання щодо переадресування товару за іншою адресою, а саме 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 1 за місцем розташування складських приміщень, вказане свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції з поставки товару з огляду на неможливість розташування товару за адресою АДРЕСА_1.

Факт отримання товару за зміненою адресою підтверджується договором зберігання від 17.02.2014 року, відповідно до якого ТОВ «РУЖ» (поклажодавець) передає, а ТОВ «Солт-Оіл» (зберігач), який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 1, приймає на зберігання майно, асортимент, кількість та вартість якого визначається згідно видаткових накладних або актів прийому передачі товару.

В свою чергу, на підставі договору №2 від 07 лютого 2014 року на переробку давальницької сировини, ТОВ «РУЖ» (замовник) доручає, а ТОВ «Солт-Ойл» (виконавець) зобов'язується виконати роботи з переробки насіння соняшника, лушпиння соняшникове, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її вартість. Так, передача позивачем придбаного у СВК Перемога соняшнику ТОВ «Солт-Ойл» та подальша його переробка підтверджується специфікаціями виходу готової продукції, актом прийму передачі послуг, в свою чергу, наявність у ТОВ «Солт-ойл» потужностей для здійснення переробки соняшнику підтверджується Експлуатаційним дозволом для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки та реалізації харчових продуктів.

Судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна