Постанова № 6695429, 11.11.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року Справа № 2а- 1769/09/0870

17 год. 05 хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуша С.М.

при секретарі Гончаренко А.І.

за участю представника позивача Демченко А.А.

представника відповідача 1 Комарніцької Л.А.

представника відповідача 2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж»

приватного підприємця ОСОБА_4

про: визнання правочину недійним

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж», приватного підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у жовтні 2008 року працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж» з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум по податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 та з ПП ОСОБА_5, про що складено акт перевірки № 129/23-1/31775592 від 24.10.2008р., в ході якої було встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Ленарж» з ПП ОСОБА_4, що стосувалися постачання металопродукції ПП ОСОБА_4 на адресу ТОВ «Ленарж». Між цими субєктами господарювання було укладено договори № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006 та № 3П-10.01/07 від 10.01.2007, за умовами яких постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити сплату за отриманий товар. Перехід права власності на товар відбувається у момент підписання товаросупроводжувальних документів. На думку позивача, господарські зобовязання по продажу Відповідачем-2 Відповідачу-1 металопродукції на загальну суму 3929403 грн. 20 коп. були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В обґрунтування позову посилається на матеріали кримінальної справи по факту внесення невстановленою особою неправдивих даних в податкову декларацію по податку з доходів фізичних осіб і декларації з податку на додану вартість приватним підприємцем ОСОБА_4 при взаємовідносинах з ТОВ «Ленарж». Вважає, що доказами спрямованості умислу одного з суб'єктів оспорюваної угоди ТОВ «Ленарж» на укладання цієї угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, є висновки суду по кримінальній справі, викладені в вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 1 - 344/09 і зібраних доказів достатньо для підтвердження того факту, що укладаючи його мали намір приховувати отримані за угодою грошові кошти від оподаткування. На підставі вищезазначеного, просить визнати правочин, укладений між ТОВ «Ленарж» та ПП ОСОБА_4 недійсним, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є фіктивним згідно з ст. 234 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, та просив визнати правочин, що укладений між ТОВ «Ленарж» та ПП ОСОБА_4, який оформлений договором № ЗП -10.01/07 від 10.01.2007р., недійсним, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України.

Уточнені позовні вимоги представник позивача підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачем 1 подані заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач 1 вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що угоди № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006р. та № ЗП- 10.01/07 від 10.01.2007р. укладались відповідачем 1 з метою отримати у власність товар та реалізувати його контрагентам нашого підприємства для отримання прибутку. Металопродукція була отримана підприємством у власність, що підтверджується первинними документами до цих договорів. Договори № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006р. та № ЗП- 10.01/07 від 10.01.2007р. та первинні документи до них складені у відповідності з вимогами діючого законодавства, договори були фактично виконані сторонами - відповідач 1 перерахував грошові кошти на поточній рахунок відповідача 2, а відповідач 2 у свою чергу передав металопродукцію підприємству. Факт отримання металопродукції підтверджується тим, що в подальшому вона реалізовувалась цілій низці підприємств. Операції по реалізації продукції були прибутковими, у зв'язку з чим підприємством були сплачені в держбюджет податок на прибуток підприємств та ПДВ. Висновок позивача про приховування від оподаткування отриманих доходів не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи. Крім того, позивач ґрунтує позовні вимоги про визнання договорів нечинними лише на копіях протоколів допиту свідків, що зроблені в рамках кримінальної справи, але зазначені протоколи були зроблені під тиском працівників міліції та з погрозами з боку правоохоронних органів, без роз'яснення свідкам їх прав. В ході досудового слідства і директор ТОВ «Ленарж» і ПП ОСОБА_4 надавали зовсім інші показання. Згідно з цими показаннями відповідачами укладались угоди купівлі-продажу металопродукції, і товар за договорами фактично передавався покупцеві. Таким чином, правових підстав для визнання договорів фіктивними, немає, а тому просить відмовити у позові.

Відповідачем 2 також подані заперечення проти позову, де він вказав, що твердження позивача про фіктивність правочину не відповідає дійсності і не підтверджено належними та допустимими доказами. Посилання позивача на матеріали кримінальної справі є неприпустимими, так як ці обставини в адміністративній справі, що розглядається адміністративним судом, у встановленому процесуальним законодавством порядку не досліджувались. Копії протоколів допиту свідків не є письмовими доказами, так як вони не є показаннями свідків в розумінні адміністративно-процесуального судочинства.

В судовому засіданні представники відповідачів, кожен окремо, позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та дали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Первинні позовні вимоги обґрунтовані ст. ст.215, 228, 234 ЦК України.

Згідно зі ст. 234 ЦК фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Судом встановлено, що у жовтні 2008 року працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж» з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум по податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 та з ПП ОСОБА_5, про що складено акт перевірки № 129/23-1/31775592 від 24.10.2008р.

Як зазначено в акті перевірки, в ході перевірки було встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Ленарж» з ПП Процько ОСОБА_6, що стосувалися постачання металопродукції ПП ОСОБА_4 на адресу ТОВ «Ленарж». Між цими субєктами господарювання було укладено договори № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006 та № 3П-10.01/07 від 10.01.2007, розрахунки за даними господарськими зобов'язаннями проводилися у безготівковій формі на загальну суму 3929403 грн. 20 коп. Договіри містять всі суттєві умови та за формою відповідають встановленим законом вимогам. Факт виконання умов договору підтверджено рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Сам по собі договір на постачання металопродукції не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Виконання таких робіт законом не заборонено, на виконання цих робіт не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно виконання цих робіт.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи серії ВОО № 212659, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа підприємець. Згідно з свідоцтвом платника ПДВ № 64321341ПП ОСОБА_4 зареєстрований як платник ПДВ, а значить і мав право виписувати податкові накладні.

Підставами для реєстрації ОСОБА_4 у податкових органах стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрація, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в кримінальній справі № 1-344/09 від 14.05.2009 ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, що передбачений ст. 212 ч.3 КК України. Даним вироком встановлено, що ПП ОСОБА_4 ухилявся від сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. Податки до бюджету ОСОБА_4 повинен був сплачувати у зв'язку з укладанням угод у тому числі із ТОВ «Ленарж».

На стор. 2 даного Вироку встановлено, що «... ОСОБА_4 у вказаний період часу, а також ОСОБА_7 за його проханням та від його імені, укладали письмові та усні договори про продаж металопрокату в адресу наступних підприємств: ТОВ «Ленарж» (....). Після надходження від вказаних суб'єктів підприємницької діяльності грошових коштів, отриманих від реалізації товарів та послуг, на банківські рахунки ПП ОСОБА_4, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 отримували готівкові грошові кошти за допомогою пластикової картки через банкомати та каси, а також за допомогою грошових чеків в касах банківських установ.»

Таким чином, судом встановлений факт укладання та виконання угод між ПП Процько та ТОВ «Ленарж», що спростовує доводи податкової інспекції про фіктивність угод між ТОВ «Ленарж» і ПП Процько, та підтверджує факт виконання умов договору обома сторонами у повному обсязі.

Судом не встановлено та позивачем не надано переконливих доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірного договору.

Відповідно до положень п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції можуть подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Відповідно до ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Позивач скористався своїм правом на зміну підстав адміністративного позову та просив суд визнати спірний правочин недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України.

За змістом ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Враховуючи те, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору постачання металопродукції без вимог про стягнення коштів в дохід держави, суд вважає, що позивачем не доведено факту умислу сторін угоди, чи однієї з них на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів, тобто позивачем не було доведено те, що даний договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності. Частиною 2 даної статті передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що норми Конституції є нормами прямої дії.

Ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До виключної компетенції адміністративних судів відносяться спори субєктів владних повноважень в випадках, встановлених законом, що передбачено п.4 ч.1 ст.17 КАС України.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що справи за позовами ДПІ, передбачені ст.10 «Про державну податкову службу в Україні», підлягають розгляду в адміністративному суді незалежно від підстав такого позову.

Разом з цим суд звертає увагу позивача на те, що позовні вимоги органів державної податкової служби про визнання правочину недійсним, обґрунтовані ст. 207 ГК України або в інших випадках, коли недійсність правочину прямо передбачена законом, з урахуванням положень ст.ст. 228, 215 ЦК, не підлягають задоволенню.

Адміністративний суд, під час здійснення судочинства, керується принципом диспозитивності, відповідно до якого, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предмет даного спору не стосується захисту прав особи, а тому суд розглядає справу виключно за позовними вимогами і не виходить за їх межі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що, підстави для визнання угоди такою, що укладена з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, та визнання господарських зобовязань недійсними, відсутні, у звязку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша

Постанову виготовлено в повному обсязі 16 листопада 2009 року.