Ухвала суду № 66954151, 06.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р.Справа № 820/5534/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представника відповідача УДМС України в Херсонській області ОСОБА_3

представника відповідача УМВС України в Херсонській області ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017р. по справі № 820/5534/16

за позовом ОСОБА_5 ОСОБА_6

до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_6 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - УДМС України в Херсонській області, відповідач 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області, відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив суд:

- скасувати рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 16.10.2006 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлене постановою;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну;

- стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_5 ОСОБА_6 (код НОМЕР_1, реєстр, АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1102,40 (тисяча сто дві гривні гри. 40 коп.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_5 ОСОБА_6 - задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Також, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апеляційну скаргу подав відповідач 2, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 року повернута заявнику.

В судовому засіданні представники УДМС України в Херсонській області та УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представники позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги відповідача 1 приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що відповідно до висновку ВГІРФО ГУМВС України в Херсонській області від 18.08.2004 року громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну в 1991 році на роботу згідно з Міжнародною угодою між Урядом Соціалістичною республікою ОСОБА_5 та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02 квітня 1981 року.

З 27.03.1991 року по 15.07.1992 року працював на Каховському заводі залізобетонних виробів. Після закінчення строку Міжнародної угоди позивач був звільнений з вищезазначеного підприємства 15.07.1992 року, проте залишився проживати в м. Херсон у гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. І.Куліка, 139/4.

Вказаним висновком рекомендовано документувати громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 посвідкою на проживання в Україні терміном "безстроково".

З матеріалів справи вбачається, що ВГІРФО УМВС в Херсонській області оформило і видало позивачу посвідку на проживання серії ХС № 043739 від 18.08.2004 року терміном "безстроково". У посвідці відображено місце реєстрації громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 за адресою: м. Херсон, вул. І.Кулика, 139/4.

В подальшому, в вересні 2004 році, позивач переїхав на постійне місце проживання до м. Харкова, у зв'язку з чим його знято з належної реєстрації та зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, гуртожиток.

16.10.2006 року ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення у вигляді постанови про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 на підставі п.6 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 45).

З інформації із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.05.2008 року у справі № 2о-123/08 задоволено заяву громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання на території України з 1991 року та встановлено факт постійного проживання громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території Україні з 27.03.1991 року.

23.05.2008 року позивач звернувся до УМВС України в Херсонській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.05.2008 року по справі № 2о-123/08 (а.с. 46, 47).

За результатами розгляду вказаної заяви УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянства України" (а.с.46, 47), внаслідок чого позивач документований паспортом громадянина України Дніпровським РВ УМВС України в Херсонській області від 27.06.2008р. серії МР № 259226.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 30.06.2011 року скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.05.2008 року по справі № 2о-123/08 та прийнято нове, яким у задоволені заяви громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання на території України з 27.03.1991 року відмовлено. (а.с. 50, 51).

12.06.2012 року старшим інспектором з О/Д ВГІРФО УМВС України в Херсонській області підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_5 ОСОБА_6 на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 30.06.2011 року по справі № 22ц-2923/11, за результатами розгляду якого 12.06.2012 року УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 12.06.2008 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням стосовно ОСОБА_5 ОСОБА_6. (а.с.49).

Листом за № 5/3883-18 від 18.06.2012 року УМВС України в Херсонській області повідомлено позивача про вищезазначене рішення від 12.06.2012 року та оформлено довідку за №38 про припинення громадянства України, та повідомлено позивача про необхідність особисто звернутися до територіального підрозділу служби ГІРФО за місцем постійної реєстрації для отримання вказаної довідки та повернути паспорт громадянина України, який визнаний недійсним, підлягає вилученню та знищенню (а.с. 52).

Вважаючи постанову ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 16.10.2006 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 необґрунтованою та незаконною, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, що іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза - позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 ОСОБА_6 було надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне проживання, на підставі п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", згідно з яким вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06.03.1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної ОСОБА_7 ОСОБА_5 та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.1981 року.

Відповідач при винесенні постанови від 16.10.2006 року (а.с.45) про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачеві керувався п. 6 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Як підставу для скасування дозволу на імміграцію відповідач зазначає абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної ОСОБА_7 ОСОБА_5 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

На підставі п. 18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України Про імміграцію.

Як передбачено ст. 12 Закону України Про імміграцію, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Колегія суддів зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачу, відповідач керувався п. 4 Розділу V Прикінцеві положення Закону України Про імміграцію, тобто проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні громадянину ОСОБА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_6.

Згідно з п. 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України Про імміграцію, особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Херсонській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні, як то передбачено Законом № 2491-ІІІ. За час перебування позивача на території України не з'явилися обставини, які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію, передбачені п.п. 1-5 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання позивача є підроблена чи отримана у непередбаченому законом порядку, також не надано.

Щодо посилань представників відповідачів на рішення Дніпровського районного суду від 12.05.2008 року та Апеляційного суду Херсонської області від 30.06.2011 року про встановлення постійного факту проживання на території України позивача, як на підставу відмови для оформлення рішення про набуття громадянства, колегія суддів зазначає, що дані обставини склалися після прийняття ВГІРФО УМВС України в Херсонській області постанови про скасування дозволу на імміграцію в Україні та не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Таким чином, зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_5 ОСОБА_6 .

Юридична обставина, з якою закон повязує виникнення певних прав особи, зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

В свою чергу, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання в Україні в не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 16.10.2006 року про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 підлягає скасуванню.

Також, необхідно зазначити, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем спірної постанови Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 16.10.2006 року у встановлений законодавством термін, а тому підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, немає.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що статтею 2 Закону України "Про інформацію" встановлено, що основними принципами інформаційних відносин є, зокрема: достовірність і повнота інформації.

За визначенням ст. 11 Закону України "Про інформацію", інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ст. 10), кожна особа має право: 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної ОСОБА_7 Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, невідповідність інформації щодо особи позивача, внесення відомостей про скасування дозволу на імміграцію в Україну, має для позивача негативні наслідки, як то: відсутність підстав для законного перебування в Україні, застосування до позивача адміністративних заходів щодо примусового видворення за межі України, притягнення до відповідальності за порушення міграційного законодавства при відсутності належних документальних підстав тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію до інформаційної бази органів ДМС.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017р. по справі № 820/5534/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2017 р.