Ухвала суду № 66953857, 06.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/3762/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної установи «Північної виправної колони (№90)» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні -,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги у розмірі 17 999,55 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, державна установа «Північна виправна колонія (№90)» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги державної установи «Північна виправна колонія (№90)», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 прийнятий на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України у 1995 році.

25 листопада 2015 року наказом начальника управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 57 о/с позивача звільнено у запас Збройних Сил України з Державної кримінально-виконавчої служби України за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга років при звільненні в календарному обчисленні становила 20 років 03 місяці 09 днів.

При звільненні у запас Збройних Сил України позивачу не було виплачено грошову допомогу у розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби з тих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Оскільки на час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України (01 грудня 2015 року) позивач не набув права на пенсію на умовах, визначених зазначеним Законом № 2262-ХІІ, він не набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону.

Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач за наведених обставин набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, таким чином, суд вбачає ознаки протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393).

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно абзацу 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства, колегія суддів вважає, що положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію, а ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

До такого ж висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 17 березня 2015 року № 21-80а15.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що позивач звільнений із Державної кримінально-виконавчої служби України у запас із званням підполковника внутрішньої служби, підставою для звільнення є підпункт "ж" (за власним бажанням) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, вислуга років позивача при звільненні в календарному обчисленні становила 20 років 03 місяці 09 днів.

Таким чином, оскільки позивач має більше 10 років вислуги, то висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на думку колегії суддів, є правильним.

Пунктом 18.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року № 222 встановлено, що одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи позивача від 08 грудня 2015 року № 28/4-788, згідно якої вбачається, що останнім повним відпрацьованим ОСОБА_2 календарним місяцем є листопад 2015 року, за який йому нарахована сума грошового забезпечення у розмірі 3 752,99 грн.

Виходячи з викладеного, 25 % місячного грошового забезпечення складає 938,25 грн. (3752,99 грн. х 25 %). /а.с.8/

Отже, одноразова грошова допомога, яка підлягає виплаті позивачу за 20 повних відпрацьованих календарних років становить 18 765 грн. (938,25 грн. х 20 років).

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виплатити одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби у розмірі 18 765 грн.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної установи «Північної виправної колони (№90)» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв