Ухвала суду № 66953204, 06.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р.Справа № 2-а-480/10/1527

Категорія:10.3.3Головуючий в 1 інстанції: Пепеляшков О.С.

Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого суддіКоваля М.П.

суддів Потапчука В.О.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати дії відповідача по нарахуванню і виплаті мені сум допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними, зобов'язати відповідача, визнати і призначити решту суми одноразової допомоги, що підлягає виплаті у сумі 1 963,80 гривень, 12 637,59 гривень недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, загальну суму недоотриманої мною допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, яка становить - 14 601,39 гривень, зобовязати відповідача призначити та сплачувати мені відповідно cт.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону Украйни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»- щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в майбутньому в розмірі - прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-років щомісяця, до закінчення строку передбаченої законом виплати, та стягнути з відповідача судові витрати .

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2010 року позов задоволений частково. Визнати бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку виходячи з розміру прожиткового мінімуму на час її народження за період з 21.09.2007р. по 31.12.2007р. протиправною. Відповідача зобовязано провести позивачу перерахунок та доплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, виходячи з розміру не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до 6 років, починаючи з 21.09.2007р. по 31.12.2007 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати вищевказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та зважаючи на правомірність своїх дій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має дитину віком до 3-х років та отримує відповідну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом спору є розмір відповідної допомоги, який, на думку позивача, не сплачувався належним чином.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 15 зазначеного закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006р., № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»з урахуванням рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 з 09.07.2007 року.

Враховуючи наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не проведення перерахунку та доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік починаючи з дня звернення позивача за її призначенням (21.09.2007 року) по 31.12.2007 року та необхідністю зобовязання відповідача провести відповідний перерахунок та її доплату.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог є правильним.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, про при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені обставини справи та надана правова оцінка, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст.200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Крім того, відповідно до чинного на момент звернення позивача до суду п. «з»ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»ставка державного мита із апеляційних скарг на рішення судів складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що при подачі апеляційної скарги апелянтом не оплачено державне мито, а в даному випадку орган соціального забезпечення від сплати державного мита не звільняється, судова колегія вважає за необхідне стягнути з апелянта судовий збір у встановленому законодавством розмірі.

Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги залишити без змін.

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судовий збір в розмірі 1,70 гривень (одну гривню 70 коп.) за подачу апеляційної скарги на рахунок № 31114095700008, код бюджетної класифікації 22090200, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк отримувач: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /ОСОБА_3/

Суддя: /ОСОБА_4/

Суддя: /ОСОБА_1/