Ухвала суду № 66953040, 01.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5704/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Коваля Р.Й., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у адміністративній справі №807/66/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області в якому просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №21872-13 від 18 жовтня 2016 року, яким нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 22916,67 гривень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області № 21872-13 від 18.10.2016 року, згідно з яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 22916,67 грн. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, буд. 2, Код ЄДРПОУ 39594069) на користь ОСОБА_1 (90571, Закарпатська обл., Тячівський район, село Нижня Апша, вул. Радянської армії, буд. 28, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 (шістсот сорок гривень) грн.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, тип пального дизельний, обєм двигуна 4461 куб. см., колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується копією талона про реєстрацію транспортного засобу СХТ 841358.

18.10.2016 року, Державною податковою інспекцією у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення рішення № 21872-13 (а.с.7), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по транспортному податку з фізичних осіб (код-18011000) та зобовязано позивача сплатити суму податку в розмірі 22916,67 грн. за 2016 рік.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи, норми якого набрали чинності 01.01.2015р., викладено у новій редакції статтю 267 ПК України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Законом України від 24.12.2015 році № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році внесені зміни до ПК України, зокрема у частині сплати транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016р.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин): платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України: обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України: базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України: ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України: базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пункт 267.6 статті 267 ПК України визначає порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Зокрема, згідно з п. 267.6 ст. 267 ПК України: обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо обєктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий обєкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації обєктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Вказаною вище нормою податкового законодавства встановлено два критерії, згідно з якими нараховується та справляється транспортний податок з фізичних осіб, а саме:

-легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) (в 2016 році, це автомобілі не старіші 2011 року включно);

- середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (тобто, легкові автомобілі, вартість яких у 2016 році складала понад 1 033 500 грн.).

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік передбачено розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року в розмірі 1378,00 грн.

Отже, обєктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких у 2016 році становила понад 1 033 500 грн. (750х1378) та з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно), тобто не старіші 2011 року.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016р. № 66 Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі-Постанова), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до обєктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до п. 2 вказаної вище Постанови середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до п. 14 цієї ж Постанови Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, обєм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 01.01.2016р., в тому числі станом на дату реєстрації транспортного засобу 16.02.2016р., мав вартість більшу понад 750 мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, ціна легкового автомобіля, що є предметом спору у даній справі є меншою ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат (1 033 500 грн.), встановленої законом на 1 січня 2016 року.

Взявши до уваги вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, а тому позивач не зобовязана сплачувати транспортний податок.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у адміністративній справі №807/66/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: Р.Й. Коваль

ОСОБА_2

Повний текст ухвали складений 06 червня 2017 року.