Постанова № 66952819, 31.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4786/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівБруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаряБогдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 в справі №813/477/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ірокс» до державного реєстратора начальника відділу державної реєстрації Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Ірокс» (надалі позивач; ПрАТ «Ірокс») звернулося в суд з позовом до Державного реєстратора начальника відділу державної реєстрації ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 25.01.2017 року №204 про відмову в проведенні державної реєстрації права власності ПрАТ «Ірокс» на обєкти нерухомості: квартири в секції №9 за номерами №№265-320 та в секції №10 за номерами №№321-360, цокольних приміщень (підвалів №№ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII в 9 секції та №№I, IІ, III, IV, V в 10 секції); та комірки (61 шт.), коридори (2 шт.) на 1 поверсі та коридори (10 шт.) з 2 по 11 поверх в 9 секції; комірки (11 шт.), тамбур, сходова клітка, коридор 1 поверху, сходові клітки (10 шт.) з 2 по 11 поверх 10 секції житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 та про зобовязання провести державну реєстрацію права власності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державне підприємство «Західний експертно-технічний центр Держпраці» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, зокрема, на те, що законодавством передбачено обовязок заявника подати для державної реєстрації документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси, та цей документ не може бути замінений державним реєстратором шляхом вчинення дій по встановленню адреси чи іншими діями.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «Ірокс» звернулось до директора ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» з листом від 13.06.2016 року за вих. №36-0, в якому просило провести державну реєстрацію права власності на квартири в секції №9 за номерами №№265-320 та в секції №10 за номерами №№321-360, та цокольних приміщень (підвалів №№ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII в 9 секції та №№I, IІ, III, IV, V в 10 секції); та комірки (61 шт.), коридори (2 шт.) на 1 поверсі та коридори (10 шт.) з 2 по 11 поверх в 9 секції; та комірки (11 шт.), тамбур, сходова клітка, коридор 1 поверху, сходові клітки (10 шт.) з 2 по 11 поверх 10 секції житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418.

Начальник відділу державної реєстрації ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» державний реєстратор ОСОБА_1 листом від 25.01.2017 року за №204 відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації прав власності на вище перелічені обєкти нерухомого майна.

Підставою для такої відмови стало те, що серед поданих позивачем для державної реєстрації обєктів нерухомого майна документів відсутні документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси та документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки.

Вважаючи вищенаведене рішення державного реєстратора незаконним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що серед поданих позивачем для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно документів були такі, зокрема, рішення судів, з яких державний реєстратор мав можливість встановити адресу нерухомого майна. Щодо надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, то така вимога стосується лише тих випадків, коли на ній розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) згідно з положеннями абзацу першого ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (з наступними змінами та доповненнями) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 згаданого Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з положеннями ч.4 ст.15 цього ж Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.1 ст.24 даного Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна встановлені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року за №1127 (в редакції, чинній на момент звернення позивача).

Як передбачено п.41 даного Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);

2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);

4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач для проведення державної реєстрації права власності надав наступні документи: договір за №6 купівлі-продажу незавершеного будівництва від 06.04.1998 року, договір від 24.06.1998 року про зміну договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва за №6 від 06.04.1998 року, договір від 11.05.1999 року про зміну договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва за №6 від 06.04.1998 року, акт прийому-передачі від 17.06.1999 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 року, постанову Вищого господарського суду України від 26.07.2006 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року, рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року, дозвіл у на виконання будівельних робіт №138/08 від 07.04.2008 року, декларацію про готовність обєкта до експлуатації від 10.07.2014 року, декларацію про готовність обєкта до експлуатації від 25.09.2015 року, декларацію про готовність обєкта до експлуатації від 28.09.2015 року, інвентаризаційні справи 9 та 10 секцій житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка 418.

Із зазначеного вбачається, що серед поданих документів відсутній такий, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

А зі змісту наведеної вище норми п. 41 Порядку реєстрації слідує, що такий документ є необхідним для державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані об'єкти нерухомого майна.

Вказана норма не містить визначення, яким конкретно документом повинно підтверджуватись присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Однак, за відсутності в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку реєстрації визначення конкретного документа, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, державний реєстратор не може на власний розсуд вирішувати який з документів підтверджує такий факт, а який - ні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції бере до уваги позицію Державної реєстраційної служби України, викладену в її листі від 15 квітня 2013 року № 165/06-15-13, відповідно до якої документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.

З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що позивач не виконав вимоги Порядку реєстрації в частині надання державному реєстратору документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, оскаржуване рішення державного реєстратора відповідає вимогам закону.

Однак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність посилання державного реєстратора на відсутність документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером земельної ділянки як на одну з підстав відмови у державній реєстрації, оскільки відповідно до норм п.41 Порядку реєстрації такі відомості стосуються лише тих випадків, коли на ній розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду справи, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ірокс» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з неповним зясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 в справі №813/477/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлено 01.06.2017.