Ухвала суду № 66952775, 06.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4304/16 Головуючий у 1-й інстанції:Лапій С.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Будком" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Будком" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21 липня 2016 року № 0015021306/247, № 0015031306/248 та від 12 грудня 2016 року № 0008402200, № 0008422200.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Будком» понесені витрати по сплаті судового збору (квитанції від 28.12.2016 № 3427 та від 10.01.2017 № 3451) у розмірі 169146 ( сто шістдесят дев'ять тисяч сто сорок шість) грн. 71 коп.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ТД "Будком" є юридичною особою та перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Будком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 05 липня 2016 року №642/10-02-14-01/23581034/34 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 935 358 грн.;

п. 198.1 ст. 198, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 483 470 грн.;

п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, у результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2212, 83 грн.;

абз. «б» п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 ПК України та наказу ДПІ України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форми № 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010 № 1020, а саме підприємством у звіті за формою № 1 - ДФ занижено суму нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб за 2-4 квартал 2013 та 1-4 квартал 2014 та 1-3 квартал 2015.

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року №0003041401 - про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 7 056 586 грн., №0003061401- про донарахування податку на прибуток на загальну суму 6 737 688 грн., № 0015021306/247- про податку на доходи фізичних осіб - 2 766,04 грн., №0015031306/248 - про застосування штрафних санкцій - 510 грн.

ТОВ ТД «Будком» 11 жовтня 2016 року звернулося зі скаргою на дані податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

ДФС України прийнято рішення від 30 листопада 2016 року №25792/6/99-99-11-02-01-15, яким скаргу частково задоволено: скасовано в частині взаємовідносин з ПП «Булатпром», ТОВ «Міталтрейд» ППР №0003041401 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 7 056 586 грн., №0003061401- про донарахування податку на прибуток на загальну суму 6 737 688 грн., а податкові повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ № 0015021306/247- про донарахування податку на доходи фізичних осіб - 2 766,04 грн., та №0015031306/248 - про застосування штрафних санкцій - 510 грн. - залишено без змін.

У подальшому відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2016 року за №0008402200- про донарахування податку на прибуток на загальну суму 4 279 260 грн., та №000842200- про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 6 993 911 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Судом встановлено, що господарською діяльністю позивача є виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, будівельних виробів із пластмас; лиття чавуну (основний); виробництво інших готових металевих виробів, інші будівельно-монтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області під час проведення перевірки дійшла висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «СЛ- 12» (договір від 24 травня 2012 року № 245), ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» (договір від 01 квітня 2013 року № 267), ТОВ «Юджин - Буд - Інвест» (ТОВ «Укрелектросервіс і БУД») (договір від 30 січня 2014 року № 290/1), ТОВ «Центр Інвест Лтд» (ТОВ «Діслав», договір від 27 серпня 2014 року № 307), ПП «Велтіс -Хім-Торг» (ПП «Хімінвест», договір від 03 березня 2015 року № 321/02), ТОВ «Флавін» (ТОВ «Альфа-Союз», договір від 24 липня 2015 року № 334/1), ТОВ «Ново Тех Лтд», ТОВ «Амінтранс» (ТОВ «Домус Альянс», договір від 07 серпня 2015 року № 337), ТОВ «Компанія «Адамант» (ТОВ «Зеріс», договір від 06 липня 2015 року № 332/1), ТОВ «Укр - Сервіс- Груп» (договору віл 01 квітня 2015 року № 328) (ТОВ «Укр-Інком Плюс», ТОВ «Міталтрейд», ПП «Булатпром»), ТОВ «Фірма «Легата» (ТОВ фірма «Корес ЛТД», договір від 12 березня 2015 року № 323/01).

Відповідно до даних договорів постачальник зобов'язується поставити, а позивач (покупець) прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару зазначено в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів. Якість товару має відповідати діючим нормам ДСТУ та ТУ У.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) документів: договорів (угод), специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів виконаних робіт, ТТН вантажовідправника, ВМД, інвойсів, первинних банківських і касових документів.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки відповідачем зазначено про недійсність господарських операцій, оскільки до перевірки не надано сертифікатів якості на товар та неналежне оформлення ТТН.

Між тим, у пункті 2.2. договорів зазначено, що якість товару повинна відповідати чинним нормам ГОСТів і ТУ У, однак, даний пункт не містить вимоги щодо надання сертифікату якості, при цьому, контролюючим органом залишено поза увагою той факт, що ТОВ «Торговий дім «Будком» має власну сертифіковану лабораторію, яка проводить контроль якості вхідної сировини.

Неналежне оформлення ТТН не позбавляє господарську операцію її реального змісту, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме про заниження податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Також в акті перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем порядку утримання ПДФО у працівника ОСОБА_4, оскільки платник податку не надав заяву про застосування податкової соціальної пільги.

Суд першої інстанції цілком правомірно не погодився з таким твердженням, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 від 01 липня 2005 року про застосування податкової соціальної пільги, а тому пільга застосовувалася позивачем згідно вимог Податкового кодексу України, отже донарахування відповідачем ПДФО є незаконним.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.