Ухвала суду № 66952419, 07.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2017 рокусправа № 808/3341/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Баранник Н.П. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мдіна ЛТД» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мдіна ЛТД» звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №0001971401 від 22 вересня 2016 року та №0001981401 від 22 вересня 2016 року.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано здійснення позивачем безтоварних операцій з постачальниками: ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд-Маркет», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані» та те, що отримані від постачальників мотиваційні виплати у зв'язку з досягненням певних обсягів придбання, є компенсацією вартості маркетингових послуг, а відтак у позивача виникли зобов'язання з ПДВ на суму цих виплат (бонусів).

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки від 17.06.2016 №57/08-01-14-01/13625993 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001971401 від 22.09.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 557 917 грн. 50 коп., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 446 334 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 111 583 грн. 50 коп.;

№0001981401 від 22.09.2016, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37 208 грн., у тому числі: за січень 2015 у розмір 2243 грн., за квітень 2015 у розмірі 28859 грн., за листопад 2015 у розмірі 6106 грн.

Актом встановлено порушення пп. 14.1.36, 14.1.108, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 772 925 грн., у тому числі по періодах: січень 2013 на 52631 грн.; лютий 2013 на 39258 грн., березень 2013 на 68192 грн., квітень 2013 на 46645 грн.; травень 2013 на 46193 грн.; червень 2013 на 36891 грн.; липень 2013 на 36781 грн., серпень 2013 на 45750 грн.; вересень 2013 на 41844 грн.; жовтень 2013 на 43505 грн.; листопад 2013 на 42869 грн.; грудень 2013 на 33880 грн.; січень 2014 на 31741 грн.; лютий 2014 на1495; березень 2014 на 3219 грн.; квітень 2014 на 2913 грн.; травень 2014 на 1009 грн.; липень 2014 на 1399 грн.; серпень 2014 на 2203 грн., вересень 2014 на 807 грн., жовтень 2014 на 332 грн.; листопад 2014 на 210 грн.; грудень 2014 на 1979 грн.; лютий 2015 на 2689 грн., березень 2015 на 96884 грн., квітень 2015 на 20062 грн.; травень 2015 на 50967 грн.; червень 2015 на 740 грн.; липень 2015 на 6466 грн., серпень 2015 на 3167 грн.; вересень 2015 на 1581 грн.; листопад 2015 на 5693 грн.; грудень 2015 на 2930 грн.

В описовій частині акту зазначено, що вказані порушення є наслідком включення позивачем в періоді з 01.01.2013 по 31.07.2015 до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за рахунок відображення документів, складених з порушенням вимог діючого законодавства, одержаних від підприємств ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд-Маркет», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані» по придбанню транспортних послуг, послуг суборенди складу, а також по придбанню товару (будівельно-оздоблювальні матеріали) в результаті чого було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 698 740 грн. (п. 3.2.2 Акту перевірки);

Також не нарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму одержаної на поточний рахунок бонусної винагороди під час закупівлі продукції та отримання такої грошової винагороди за виконання плану закупівлі продукції від контрагентів ДП «Кнауф Маркетинг» та ТОВ «Кнауф Гіпс Київ», в результаті чого було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74 185грн. (п. 3.2.1 Акту перевірки).

Позивачем податкові повідомлення-рішення було оскаржено до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що наданими первинними бухгалтерськими документами позивачем було підтверджено правомірність формування податкового кредиту з постачальниками товарів та послуг ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд-Маркет», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані».

Також суд першої інстанції зазначив, що додаткова бонусна винагорода, надана позивачу ДП «Кнауф Маркетинг» та ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої згоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за бонусами є безпідставним.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Мдіна ЛТД» (покупець) були укладені договори поставок з ТОВ «Форос Сервіс» від 19.11.2012 №19/11, ТОВ «Грейн опт» від 23.05.2013 №П-23/13, ТОВ «Композит-СТК» від 01.12.2011 №71П/11, ТОВ «Транслем» від 02.12.2013 №П-28/13, ТОВ «Кастром Груп» від 18.05.2015 №К15МД, ТОВ «Меркурінс» від 20.04.2015 №МР15МД, ТОВ «Верін Компані» від 17.03.2015 №ВР15МД згідно яких постачальники зобов'язуються передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти товар (будівельно-оздоблювальні матеріали та меблі для ванної кімнати) та оплатити товар.

Також ТОВ «Мдіна ЛТД» (замовник) були укладені договори перевезення вантажів з ТОВ «Промбуд-Маркет» від 01.11.2013 №01/11п та ТОВ «Торг Консар» від 26.11.2012 №26/11, згідно яких перевізник зобов'язується доставити вантаж до пункту призначення та надати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу.

Також ТОВ «Мдіна ЛТД» були укладені договори суборенди складу з ТОВ «Промбуд-Маркет» від 01.11.2013 №01/11са та №02/11са та ТОВ «Торг Консар» від 03.12.2012 №03/12а та №04/12а, згідно яких Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне володіння складські приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Доківська, 1.

Матеріали справи містять видаткові накладні, акти приймання-передачі послуг, податкові накладні, платіжні документи.

Судом першої інстанції також було встановлено, що в подальшому придбаний товар позивачем було реалізовано на адресу контрагентів-покупців, що свідчить про подальше використання товару у власній господарській діяльності, що спричинило реальні зміни майнового стану позивача.

Також судом першої інстанції було встановлено орендовані позивачем склади були об'єктами виконання певних робіт, надання певних послуг з боку інших підприємств, та об'єктами перевірок державних органів.

Зокрема, в серпні 2013 року ТОВ «Мдіна ЛТД» уклало з УДСО при ГУМВС України в Запорізькі області договір про надання послуг з охорони за об'єктом склад по вул. Доківській, 1 в м. Запоріжжі № 03-44104/127 від 01.08.2013. Про виконання даного договору свідчать акти здачі прийняття робіт.

За місцезнаходженням цього складу у квітні 2013 року було перевірене на стан дотримання правил пожежної безпеки ГУ Державної служби надзвичайних ситуацій України в Запорізькі області, про що свідчать посвідчення на проведення перевірки № 53 від 15.04.2013, припис про усунення порушень від 30.04.2013 та акт від 30.04.2013 про проведення перевірки.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивачем були надані всі документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Форос сервіс», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Композит-СТК», ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд-Маркет», ТОВ «Торг Консар», ТОВ «Кастром Груп», ТОВ «Меркурінс» та ТОВ «Верін Компані».

Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій, оплата за придбані послуги та товар з урахуванням податку на додану вартість.

Також, як вбачається з матеріалів справи ні актом перевірки, ні в ході судового розгляду відсутність у постачальників спеціальної податкової правосуб'єктності або відсутність реєстрації у ЄДР під час здійснення господарських операцій не встановлена.

Податкові накладні містять всі необхідні реквізити.

Щодо взаємовідносин з ДП «Кнауф Маркетинг» та ТОВ «Кнауф Гіпс Київ».

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ДП «Кнауф Маркетинг» 01.12.2011 було укладено договір поставки №М00148 згідно якого ДП «Кнауф Маркетинг» зобов'язується передати у власність ТОВ «Мдіна ЛТД» готову продукцію, а ТОВ «Мдіна ЛТД» зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором.

В подальшому 01.04.2013 між сторонами було укладено додатковий договір № 4 у якому сторони визначили порядок знижок та винагород позивача у випадку виконання ним обумовлених договором умов.

15.04.2013 сторони уклали додаткову угоду до додаткового договору № 4 від 01.04.2013 р. до Договору поставки №М00148 від 01.12.2011 згідно якої визначили, що бонусна винагорода, що виплачується постачальником ДП «Кнауф Маркетинг» на користь покупця ТОВ «Мдіна ЛТД» є грошовою винагородою, що надається постачальником виключно в безготівковій формі. Така бонусна винагорода є нагородженням премією покупця та залишається у останнього на безповоротній основі.

Аналогічним чином, між ТОВ «Мдіна ЛТД» та ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» було укладено договір Поставки №139 від 25.05.2015.

В подальшому до договору поставки №139 від 25.05.2015 сторонами було укладено додатковий договір №1 від 02.06.2015 щодо умови нарахування та виплати бонусної винагороди.

Додатковою угодою від 03.06.2015 до додаткового договору №1 від 02.06.2015 сторони доповнили додатковий договір пунктом 1.2. у наступній редакції: «бонусна винагорода, що виплачується Постачальником на користь Покупця є нагородженням премією за виконання покупцем умов цього договору, яка надається постачальником виключно в безготівковій формі та залишається у останнього на безповоротній основі».

Матеріали справи містять щомісячні акти про нарахування та виплату бонусів.

Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що додаткова бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої згоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за бонусами є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мдіна ЛТД» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова