Постанова № 66952335, 06.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2017 року № 826/2250/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (далі – позивач, ПАТ «ВНЗ «МАУП») до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 20.12.2016 №26565/10/26-15-12-04-18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем направлено до відповідача запит про надання індивідуальної податкової консультації з питань чи має позивач, будучи загальноосвітнім навчальним закладом, право на пільгу щодо сплати податку на землю, встановлену Податковим кодексом України та чи є будівлі позивача об’єктами оподаткування, проте відповідачем надано на вказаний запит податкову консультацію, яка, на думку позивача, суперечить нормам чинного законодавства та призводить до порушення прав позивача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

З урахуванням положень частини 4 статті 122 КАС України, за згодою сторін судом ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з листом від 09.11.2016 №2191 про отримання індивідуальної податкової консультації з наступних питань:

- Чи має МАУП, будучи загальноосвітнім навчальним закладом, право на пільгу щодо сплати податку на землю, встановлену пп. 282.1.4 ст.282 Податкового кодексу України?

- Чи є об’єктом оподаткування будівлі МАУП, яка є загальноосвітнім навчальним закладом, в розумінні пп.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України?

При цьому, у вказаному листі, з посиланням на норми Податкового кодексу України позивач стверджував про те, що ПАТ «ВНЗ «МАУП» за специфікою своєї освітньої діяльності є одночасно вищим та загальноосвітнім навчальним закладом, що підтверджується статутом та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також ліцензіями у сфері загальної середньої освіти. Оскільки позивач є загальноосвітнім навчальним закладом, в порядку пп.282.1.4 ст.282 Податкового кодексу України, він повинен бути звільнений від сплати податку на землю, а будівлі загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування не відносяться до об’єктів оподаткування.

Листом від 20.12.2016 №26565/10/26-15-12-04-18 ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь на вказаний лист позивача, в якому відповідачем зроблено висновок про те, що на позивача податкова пільга, передбачена пп.282.1.4 п.282.1 ст.282 Податкового кодексу України, не може розповсюджуватися, оскільки позивач відноситься до тих закладів освіти, які не утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів. Також, відповідач зазначив, що нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПАТ «ВНЗ «МАУП» оподатковується на загальних підставах.

Вважаючи, що вказана консультація податкового органу не відповідає вимогам законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

За змістом статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень

З аналізу викладених норм видно, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Таким чином, кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права.

Отже, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу із застосуванням конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.12.2015 у справі № К/800/66426/13.

При цьому, наслідком застосування податкової консультації згідно з пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України є те, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, Податкового кодексу України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 у справі № К/9991/58704/12, від 25.06.2015 у справі № К/9991/31758/12.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України вбачається, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з до пунктом 7.2 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу плата за землю - це плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України вбачається, що платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 1 січня 2011 року) податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті; підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат; податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; встановлення зниженої ставки податку та збору; звільнення від сплати податку та збору.

Статтею 282 Податкового кодексу України встановлено пільги щодо сплати податку для юридичних осіб, а саме відповідно до підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту ПАТ «ВНЗ «МАУП» є вищим та загальноосвітнім навчальним закладом, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними, освітньо-науковими та науковими програмами на всіх рівнях вищої освіти, надає повну загальну освіту, проводять фундаментальні та прикладні дослідження, є науково-методичним центром у сфері своєї діяльності має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, є складовою частиною системи підготовки, післядипломної освіти та підвищення кваліфікації кадрів.

ПАТ «ВНЗ «МАУП» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії від 28.07.2014 серії АЕ №458585 на надання освітніх послуг навчальними закладами, пов’язаними з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра, виданої Міністерством освіти і науки України, від 01.07.2013 серії АЕ №199546 на надання повної загальної середньої освіти, виданої Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.08.2012 по справі № 2601/12893/12 встановлено обставини щодо статусу Позивача як загальноосвітнього навчального закладу. Відповідно до ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріали справи свідчать, що позивач є ліцензованим вищим та загальноосвітнім навчальним закладом, що здійснює діяльність по наданню повної загальної середньої освіти та належить до приватної форми власності. Поряд з цим, згідно умов статуту позивач функціонує на підставі госпрозрахунку, за рахунок коштів отриманих від реалізації платних послуг, науково-дослідної, навчально-методичної та іншої продукції.

Враховуючи зазначені вище обставини, відповідно до підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, суд вважає, що на позивача як загальноосвітнього навчального закладу незалежно від форми власності і джерел фінансування розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати земельного податку.

Суд вважає посилання відповідача у наданій позивачу індивідуальній податковій консультації як на підставу для необхідності сплати податку, що позивач як заклад освіти не утримується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, необґрунтованим та безпідставним. Оскільки стаття 282 Податкового кодексу України містить пряму імперативну норму, якою чітко передбачено, що від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, а також заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.09.2015, згідно якої Верховний суд України зазначив, що згідно з підпунктом 282.1.8 пункту 282.1 статті 282 ПК від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з набуття ПК чинності (1 січня 2011 року) дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, які мають ліцензію, відповідно до підпункту 282.1.8 пункту 282.1 статті 282 ПК звільняються від плати за землю.

Що стосується податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач посилається на положення підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України та зазначив, що встановлення пільг з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є правом сільських, селищних міських рад. Оскільки Положенням про податок нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не встановлено пільг для юридичних осіб на 2016 рік, на думку відповідача нерухоме майно позивача повинно оподатковуватись на загальних підставах.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування: будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

Крім того суд зазначає, що в пп. 266.2.2. ст. 266 ПКУ не використовується поняття «загальноосвітніх навчальних послуг», а вживає поняття «освітні послуги». Дослівно зазначено наступне: «будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг». Тобто, загальноосвітній навчальний заклад може надавати будь-які освітні послуги, за наявності ліцензій на різні види освітньої діяльності, в тому числі, послуги вищої освіти, загальної середньої чи дошкільної освіти тощо і при цьому користуватися пільгою щодо сплати податку на землю.

З урахуванням викладеного, вбачається, що вказаною правовою нормою також чітко передбачено, що до об’єктів оподаткування не відносяться, в тому числі, будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування.

За вказаних обставин, оскільки, як уже встановлено вище, позивач як вищий та загальноосвітній навчальний заклад незалежно від форми власності і джерел фінансування, на якого розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати земельного податку, відповідно, й нерухомість позивача, що використовується для надання освітніх послуг не є об’єктом оподаткування, що прямо підтверджується імперативною нормою спеціального правового акту у сфері справляння податків і зборів.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що спірна податкова консультація надана відповідачем у листі від 20.12.2016 №26565/10/26-15-12-04-18 суперечить нормам Податкового кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає таку податкову консультацію протиправною та недійсною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності наданої ним індивідуальної податкової консультації.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню шляхом визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію, викладену у листі від 20.12.2016 №26565/10/26-15-12-04-18.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у м. Києві, викладену у листі від 20.12.2016 №26565/10/26-15-12-04-18.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (код ЄДРПОУ 00127522) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур