Постанова № 66952092, 27.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2017 року 11:15 справа №826/11834/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києвітретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпрозобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі), в якому просить зобов'язати відповідача негайно повернути позивачу помилково сплачені грошові зобов'язання - транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11834/16; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 31 жовтня 2016 представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до ДПІ у Дарницькому районі із заявою від 07 червня 2016 року із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, у якій просила повернути помилково сплачені грошові зобов'язання, а саме транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., що сплачені згідно квитанції 08 жовтня 2015 року, посилаючись на висновок колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду у постанові від 12 січня 2016 року у справі №826/18339/15 про те, що оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше 2016 року.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач у листі від 04 липня 2016 року №1223/П/26-51-13-05-17 повідомив про неможливість повернення коштів у зв'язку із відсутністю відповідного судового рішення у відношенні до ОСОБА_1, та про порядок оскарження податкового повідомлення-рішення.

Позивач вважає неправомірним визначення податкового зобов'язання з транспортного податку, посилаючись на положення Конституції України, Податкового кодексу України. Зокрема, позивач вказував, що податки та збори не можуть змінюватися протягом бюджетного року, податкове повідомлення-рішення про нарахування зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2015 рік суперечить нормам Податкового кодексу України, з урахуванням чого вважає, що ДПІ у Дарницькому районі має повернути сплачені кошти

Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Третя особа у письмовому поясненні зазначила про порядок повернення помилково сплачених коштів.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", норми якого набрали чинності 01 січня 2015 року, викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлює підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами обчислення та сплати транспортного податку, визначеними у підпунктах 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Таким чином, сума податкового зобов'язання з транспортного податку обчислюється контролюючим органом та визначається на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пункт 57.2 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Разом з тим, згідно з пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не скористався правом на оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з транспортного податку, він зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Як підтверджують матеріали справи, згідно з квитанцією від 08 жовтня 2015 року позивач сплатив суму у розмірі 25 000,00 грн. в якості оплати за транспортний податок з фізичних осіб.

Оскільки Податковим кодексом України не передбачено іншої підстави для сплати транспортного податку ніж відповідне податкове повідомлення-рішення, вбачається, що позивач сплатив спірну суму на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення, тобто, виконав свій обов'язок, передбачений пунктом 57.2 статті 57 Податкового кодексу України.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Разом з тим, позивач не довів суду, що він не має обов'язку зі сплати транспортного податку, зокрема не надав доказів скасування відповідного податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку.

Доводи позивача на неправомірність визначення суми грошового зобов'язання з транспортного податку з посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі №826/18339/15 не приймаються судом до уваги, оскільки правомірність визначення суми грошового зобов'язання не є предметом спору у даній справі, а вказане судове рішення не стосується спірних правовідносин.

При цьому суд роз'яснює позивачеві, що він не позбавлений оскаржити відповідне податкове повідомлення-рішення про визначення йому суми грошового зобов'язання з транспортного податку у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, станом на день вирішення спору правові підстави для повернення ОСОБА_1 помилково сплачених грошових зобов'язань з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн. відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються чого вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко