Постанова № 66952001, 27.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2017 року 08:30 справа №826/9584/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року №0000761306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9584/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 вересня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 03 березня 2016 року № 0000761306 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення статей, підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 261 054,37 грн., в тому числі за основним платежем - 208 843,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 210,87 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 17 лютого 2016 року № 78/26-53-13-06/НОМЕР_2 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів в частині отримання інвестиційного прибутку за період з 01.01.2013 по 31.12.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, у зв'язку із неправомірним визначення інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2013-2014 роках в сумі 208 843,50 грн. в результаті завищення витрат, понесених на придбання інвестиційного активу, а саме частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс", оскільки позивач не надав розрахункових документів, що підтверджують понесені витрати, визначені у податкових деклараціях за 2013-2014 роки.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки до перевірки повноцінні та достатні докази, що підтверджують факт формування частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" в грошовій формі та цінними паперами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента, зокрема є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Відповідно до підпункту 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 подав до ДПІ у Дніпровському районі декларації про майновий стан і доходи, отримані за 2013 та 2014 роки, разом із додатком 3 "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами", у яких:

- у 2013 році визначено суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 400 875,21 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 7 582 000,00 грн.; фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає - 7 181 124,79 грн.;

- у 2014 році визначено суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 2 318 546,63 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 7 181 124,79 грн.; фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає - 4 862 578,16 грн.

Матеріали справи підтверджують, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 11 березня 2009 року №23, у зв'язку з відступленням учасником цього товариства своєї частки у розмірі 852 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу на користь учасника товариства ОСОБА_1, його частка у статутному капіталі складала 1 704 000,00 грн., що становить 100%.

Відповідно до довідки від 24 вересня 2007 року №1380/23-1011/23380212 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Пластик-Сервіс", складеною ДПІ у Солом'янському районі: статутний фонд ТОВ "Пластик-Сервіс" визначено в розмірі 1 704000,00 грн.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 11 листопада 2010 року №29 прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на 1 500 000,00 грн. та затверджено розмір статутного капіталу у розмірі 8 700 000,00 грн., що скаладає 100%. При цьому частка ОСОБА_1 складає 8 700 000,00 грн., тобто 100 %.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 18 березня 2013 року №32 зменшено статутний капітал на 500 000,00 грн. Розмір статутного капіталу у розмірі 8 200 000,00 грн., що скаладає 100%. При цьому частка ОСОБА_1 складає 8 200 000,00 грн., тобто 100%.

На підтвердження внесених коштів до статутного капіталу ТОВ "Пластик-Сервіс" позивач надав копії наступних документів: банківська виписка ПАТ "Агрокомбанк" від 06 вересня 2010 року згідно з якою від ОСОБА_1 було прийнято внесок до статутного фонду у розмірі 4 835 000,00 грн.згідно з протоколом від 21 травня 2010 року №26; банківські виписки АТ "ОТП БАНК" у кількості 18 шт. про зарахування коштів від засновника ОСОБА_1, відповідно до яких прийнято внесок до статутного фонду на загальну суму 2 230 000,00 грн.; довідка АТ "ОТП БАНК" про зарахування від позивача суми коштів у розмірі 2 230 000,00 грн.

Крім того, позивачем здійснено поповнення статутного капіталу ТОВ "Пластик-Сервіс" цінними паперами - акціями на суму 517 000,00 грн.

Таким чином, витрати, понесені позивачем на внески статутного капіталу ТОВ "Пластик-Сервіс" складають 7 582 000,00 грн. (4 835 000,00 грн.+ 2 230 000,00 грн.+ 517 000,00 грн.).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 07 серпня 2013 року №33, на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" від 07 серпня 2013 року №070813-1 ОСОБА_1 відчужено належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" вартістю 500 200,00 грн., що становить 6,1% (пункт 3 вказаного договору).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 04 квітня 2014 року №35, на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" від 02 квітня 2014 року №020414 позивач продав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" вартістю 2 000 000,00 грн., що становить 24,39% (пункт 3 вказаного договору).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 04 квітня 2014 року №35, на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" від 03 квітня 2014 року №030414 ОСОБА_1 придбав частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ремточмеханіка" частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" вартістю 500 200,00 грн., що становить 6,1%. Вартість ціни частки відповідно до вказаного договру складає 10 000,00 грн. (пункт 3 договору).

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 13 червня 2014 року №36, на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" від 13 червня 2014 року №130614 позивач продав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" вартістю 500 200,00 грн., що становить 6,1% (пункт 3 вказаного договору).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Пластик-Сервіс" від 26 листопада 2014 року №37, на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" від 26 листопада 2014 року №261114 позивач продав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" вартістю вартістю 500 200,00 грн., що становить 6,1%. Вартість ціни частки відповідно до вказаного договору складає 10 000,00 грн. (пункт 3 договору).

Отже, протягом 2013 року позивачем відчужено частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" у розмірі 500 200,00 грн. та протягом 2014 року відчужено частки у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" в розмірі 3 000 400,00 грн. за 2 510 200,00 грн. та прибано частку у статутному капіталі ТОВ "Пластик-Сервіс" у розмірі 500 200,00 грн. за 10 000,00 грн., а витратна частина позивача складає 7 582 000,00 грн., що підтверджує відсутність доходу позивача.

Таким чином, загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за перевірені періоди має від'ємне значення, тобто, фактично у межах спірних правовідносин інвестиційний прибуток відсутній.

Оскільки Податковий кодекс України не визначає обов'язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, на думку суду, надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесення витрат на придбання частики у статутному фонді ТОВ "Пластик-Сервіс".

У свою чергу відповідачем не спростовано факту понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу та не зазначено правової норми, яка б зобов'язувала фізичних осіб при розрахунку інвестиційного прибутку підтверджувати витрати на придбання інвестиційного активу розрахунковими чи касовими документами

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

Суд звертає увагу, що у відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов'язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання позивачем інвестиційного активу, він міг вимагати надання необхідних документів, для підтвердження достовірності даних податкової декларації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ДПІ у Дніпровському районі просила позивача надати будь-які підтверджуючі документи щодо витрат на придбання інвестиційного активу.

Суд не приймає посилання відповідача на норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, оскільки зазначене законодавство не регулює відносини оподаткування та не поширюється на спірні правовідносини.

Необґрунтованими є також доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді, оскільки ця норма не встановлює обов'язку фізичних осіб оформлювати готівкові розрахунки будь-якими розрахунковими документами та не встановлює переліку таких документів і вимог до них.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03 березня 2016 року №0000761306 є протиправним, а тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03 березня 2016 року №0000761306.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 610,55 грн. (дві тисячі шістсот десять гривень п'ятдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко