Постанова № 66951386, 06.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7032/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - Вінічук І.А. (довіреність від 10.01.2017 року);

представника відповідача - Сафарової А.Ф. (довіреність від 03.01.2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» про застосування заходів реагування, -

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас», в якому просила суд застосувати заходи реагування до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас», а саме тимчасово призупинити господарську діяльність до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дозволу (декларації) на здійснення операцій поводження з відходами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Державною екологічною інспекцією в Одеській області з метою виконання Плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції України на IV квартал 2016 року, відповідно до наказу Держекоінспекції України та направлення від 04.11.2016 року № 527пр, у період з 15.11.2016 року по 05.12.2016 року, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України суб'єктом господарювання ПП ВКФ «Мікромегас», за результатами якої складено акт від 05.12.2016 року.

В ході проведеної перевірки встановлено факт провадження господарської діяльності підприємством без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дозволу (декларації) на здійснення операцій поводження з відходами, одержання яких передбачено законодавством, а саме без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.11 закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Позивач вважає, що виявлені за результатами перевірки порушення є такими, що порушують порядок провадження господарської діяльності, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до абз.2 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

На підставі направлення від 04.04.2016 року, наказу від 04.04.2016 року № 791, в період з 15.11.2016 року по 05.12.2016 року, співробітники Державної екологічної інспекції в Одеській області провели планову перевірку Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас» (код ЄДРПОУ 30199632) з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами цієї перевірки 05.12.2016 року Державна екологічна інспекція в Одеській області склала акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Мікромегас».

В акті перевірки встановлено 17 порушень нормативно-правових актів з охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, а також встановлено факт провадження господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Тобто, з сукупного аналізу вказаних норм законів можна прийти до висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу. При цьому, якщо такий дозвіл у суб'єкта господарювання відсутній, то господарська діяльність такого суб'єкту може бути обмежена, заборонена, зупинена або припинена. Також, дозвіл має отримуватись лише на стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин.

Згідно з пп.14.1.230 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

З огляду на зміст акту перевірки відповідач встановив, що за адресою с. Іллічівка Комінтернівського району Одеської області, вул. Шкільна, будинки 35 та 37, наявна газова дахова котельна, на будівельних ділянках наявні дизельгенератори, електростанції бензинові, а також неорганізовані джерела викидів - бензопили, зварювальні апарати, компресори, шліфувальні машини, перфоратори, плиткорізи, верстати та інше обладнання.

Суд погоджується з доводами відповідача, що природоохоронне законодавство містить досить загальну норму щодо стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, на які вимагається дозвіл. Зберігання такими джерелами своїх просторових координат протягом певного часу як критерій є досить оціночним.

Відповідно до наданих пояснень відповідача, розробленим ТОВ «Екосол-Проект» ОВОС (2007 рік), дійсно передбачались викиди від дахової котельні, паркінгу, автостоянки, але на даний час від будівництва паркінгу та автостоянки забудовник відмовився.

Відповідач вважає, що єдиним стаціонарним джерелом забруднення за критеріями встановленими ст.14 Податкового кодексу України є газова дахова котельня на будинку 35 по вул. Шкільна, с. Іллічівка, Комінтернівський район, Одеська область (Житловий комплекс «Янтарний»), яка передана у відання експлуатуючій організації.

Відповідно до ч.12 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.

Суд встановив, що обладнання котельної знаходиться у веденні експлуатуючої організації ТОВ «Мікромегас Домсервіс-1» на підставі договору № 01/05-14-Ш від 01.05.2014 року. Відповідно до наказу № 31-п від 30.04.2014 року оператори котельної звільнені з ПП «Мікромегас» та переведені у штат ТОВ «Мікромегас Домсервіс-1».

Згідно з наказом по підприємству від 03.10.2016 року № 22-оф та акту передачі житлового будинку № 35 від 20.10.2016 року у зв'язку з завершенням будівництва останніх секцій 6-ти секційного будинку 35 по вул. Шкільній у с. Іллічівка, в жовтні 2016 року, весь будинок разом з котельною передано в експлуатацію ТОВ «Мікромегас Домсервіс-1».

Відповідно до довідки Головного бухгалтера підприємства від 30.05.2017 року № 166/06, згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 «Основні засоби» за травень 2017 року, обліковується електростанція бензинова, балансовою вартістю 5910,00 грн. та електростанція ЕСДА (дизельгенератор) балансовою вартістю 62500, грн.

Згідно інформації наданої головним енергетиком ПП ВКФ «Мікромегас» бензинова електростанція (генератор) марки Best Power № 4317-06, TYPR EP 5500, 2006 року випуску, виробництво Бельгія, потужність 5 кВт, вага 74 кг, через технічний стан та малу потужність у виробничих цілях не використовується.

Суд встановив, що на будівельний майданчик за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1, електрична енергія постачається на підставі договору № 265 від 16.01.2017 року, укладеного між ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» та ТОВ «Мікромегас Інвест». Дозволена потужність складає 326 кВт/г. До 16.01.2017 року постачання електричної енергії здійснювалось на підставі договору № 6182 с/с 53 від 10.09.2014 року, укладеного між ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» та ТОВ «Мікромегас Інвест». Дозволена потужність складала 55 кВт. Живлення будівельного майданчика відбувається через комплексну трансформаторну підстанцію (КТП - 5585). На будівельний майданчик за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Іллічівка, вул. Шкільна 35/37, ЖК «Янтарний», електрична енергія подається на підставі договору про постачання електричної енергії № 031300 від 25.01.2011 року. Живлення будівельного майданчику відбувається через закриту трансформаторну підстанцію ЗТП-6112. Дозволена потужність 407 кВт/г.

Тобто, резервні джерела живлення на підприємстві не використовуються. Дизельгенератор перебуває за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетроська дорога, 21, через технічну несправність не був введений в експлуатацію та на діючих будмайданчиках не використовувався.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

На підставі зазначеного, суд вважає, що стаціонарним джерелом забруднення є газова дахова котельня на будинку 35 по вул. Шкільна, с. Іллічівка, Комінтернівський район, Одеська область (Житловий комплекс «Янтарний»), яка передана у відання експлуатуючій організації.

Під час розгляду справи суд встановив, що ПП ВКФ «Мікромегас» відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи», Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 09.03.2006 року № 108 «Про твердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців», здійснено заходи з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для запуску дахової газової котельної за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 1, а саме: проведено обстеження всіх будмайданчиків підприємства з метою виявлення кількості та якості джерел викидів забруднюючих речовин; укладено договір № 01/02-17АП від 01.02.2017 року про надання послуг у сфері науково-досліджуваних та проектно-технічних розробок по охороні атмосферного повітря зі спеціалізованою організацією; розроблена інвентаризація джерел викидів ЗР в атмосферу; здійснена публікація у місцевих засобах масової інформації стислого резюме проекту з метою ознайомлення з ним громадськості (газета «Одеські вісті»); розроблено Звіти по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по двом будівельним майданчикам; подано документи для отримання дозволу на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.32 Закону України «Про відходи» забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів без отримання дозволу.

Під час розгляду справи суд встановив, що з метою усунення виявлених під час перевірки порушень природоохоронного законодавства, відповідачем було укладено Договір № 02/01-17 від 01.02.2017 року з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Південь-Екологія» про надання послуг у сфері науково-дослідницьких та проектно-технічних розробок по інвентаризації та паспортизації відходів виробництва, на підприємстві встановлено перелік відходів, що підлягають інвентаризації, проведена інвентаризація промислових відходів, визначено класи небезпеки відходів, що утворюються на підприємстві, укладено договір зі спеціалізованою організацією на утилізацію відходів 1-3 класу небезпеки.

Також, підприємством підготовлено та подано на реєстрацію дві декларації про відходи по об'єктах Генуезька, 1 в м. Одесі та Шкільна 35/37 в с. Іллічівка Лиманського району.

Крім того, відповідно до листів від 24.04.2017 року № 2210/02-44/2710 та від 24.04.2017 року № 2209/02-44/2710 Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації зареєстрував звіти по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПП ВКФ «Мікромегас»: промплощадка за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, 1; промплощадка за адресою Одеська обл., Лиманський р-н., с. Іллічівка, вул. Шкільна 35 та 37.

Оскільки обсяг утворення відходів на підприємстві є меншим 1000 умовних одиниць, то позивач подає декларацію без отримання дозволу.

Також, з метою усунення всіх виявлених порушень на підприємстві впроваджено виробничий контроль, призначено відповідальну особу за екологічну безпеку.

Відповідно до акту перевірки встановлено наявність наступних відходів в процесі здійснення господарської діяльності: масла та мастила відпрацьовані; матеріали не позначені іншим засобом (фільтри масляні відпрацьовані); шини; акумуляторні батареї. Такі висновки зроблені через наявність на балансі підприємства автотранспортних засобів.

Під час розгляду справи відповідач надав до суду договори на обслуговування рухомого складу підприємства, через відсутність на підприємстві власного гаражу.

Крім того, під час розгляду справи відповідач просив суд приділити увагу пропорційності рішення контролюючого органу з несприятливими наслідками для підприємства, оскільки балансу між існуючими порушеннями та наслідками застосування обраного заходу впливу не має. В обґрунтування зазначеного було наведено, що на підприємстві працює 141 особа (підтверджується наданою звітністю з ЄСВ), тимчасове призупинення господарської діяльності підприємства залишить всіх працівників та їх сім'ї без засобів для існування. Крім цього у підприємства існують договірні зобов'язання перед покупцями житла у будинках що будуються та перед владою міста в межах програми по добудові проблемних законсервованих об'єктів. З урахуванням зазначеного, за доводами відповідача заявлені позовні вимоги є надмірними санкціями, враховуючи той факт, що виявлені порушення могли бути усунені за приписом контролюючого органу, який не видавався.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, то державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов'язання (англ. - «positive obligations», «duties») передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов'язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Зокрема, ОСОБА_3 (ОСОБА_3) виокремлює п'ять категорій обов'язків, що покладаються на держави позитивними зобов'язаннями за Конвенцією: обов'язки запобігати порушенням прав, гарантованих Конвенцією (обов'язок «превентивних дій» з боку держави, коли є розумні підстави очікувати його виконання) (напр. справи «Осман проти Сполученого Королівства», «Маркс проти Бельгії», «Платформа «Дrtze fьr das Leben» проти Австрії»); обов'язок держави забезпечувати інформування та консультування осіб стосовно порушень прав і свобод, що гарантуються Конвенцією (напр., справа «Гуерра проти Італії»); обов'язок реагувати на порушення прав людини, проводити ефективне розслідування «гідних довір'я» (тобто обґрунтованих) скарг щодо серйозних порушень прав, гарантованих Конвенцією (напр., справи «Айдін проти Туреччини», «Кая проти Туреччини», «Пол і Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства»); обов'язки забезпечувати індивідів ресурсами, щоб запобігати порушенню їх прав, гарантованих Конвенцією (справа «Ейрі проти Ірландії»). При цьому, головний позитивний обов'язок держави, як зазначає ОСОБА_3, полягає у створенні «національної правової рамки» (англ. - «national legal framework»), передусім національного законодавства, яке забезпечує ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справі «Х та Y проти Нідерландів»).

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд встановив, що підприємство у добровільному порядку здійснило всі необхідні заходи для усунення виявлених за результатами перевірки порушень, пройшло процедуру реєстрації декларації на відходи та завершує процедуру отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В зв'язку з цим, керуючись принципами пропорційності та правової визначеності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для тимчасового призупинення господарської діяльності ПП ВКФ «Мікромегас».

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 06 червня 2017 року.

Суддя М.М. Кравченко