Постанова № 66950995, 06.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/588/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

при секретарі судового засідання - Дюкаревій М.І.,

за участю:

представника позивача - М'ягкова А.П.,

представника відповідача - Череватої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Едельвейс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИВ:

21.04.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд соціального захисту інвалідів або позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Едельвейс" (далі ТОВ "Едельвейс" або відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відповідачем здійснено реєстрацію у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 09.03.2006 року.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач надав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ.

27.02.2017 позивачем було направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови у працевлаштуванні безробітних, направлених для працевлаштування. Крім того, було запитано про здійснення відповідачем замовлення на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю.

Згідно відповіді служби зайнятості, відповідач надавав інформацію про попит на робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, але не здійснював замовлення на навчання та перекваліфікацію.

Тому, на думку позивача, відповідачем здійснено не всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а лише подано до центру зайнятості звітну форму 3-ПН, що є найпростішим варіантом з численних, передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач повідомив відповідача про сплату адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2016 рік в строк до 15 квітня 2017 року, направивши на ім'я керівника підприємства лист. Однак, до цього часу оплату адміністративно-господарських санкцій відповідачем не здійснено, що є підставою для звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2016 рік у сумі 44096,96 грн., пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 по 20.04.2017 у розмірі 35,28 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позову у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, пред'явленому позову, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав суду письмові заперечення (а.с.29-31), відповідно до яких пояснив наступне.

У ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" до 17.01.2016 року був працевлаштований працівник з інвалідністю на посаді "сторожа". Після того, як працівник звільнився, на підприємстві відкрилась вакансія "сторожа", призначена для осіб з інвалідністю.

Керуючись положеннями Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформаційний попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 №316, протягом 2016 року, починаючи з лютого місяця, відповідач систематично подавав до Старобільського районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про наявність вакансії, призначеної для працевлаштування особи з інвалідністю, що підтверджується відповідними листами Старобільського районного центру зайнятості.

Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" неодноразово приймало участь у Ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, які проводилися Старобільським районним центром зайнятості 25.03.2016, 23.06.2016, 23.09.2016 та 30.11.2016, що також підтверджується листом Старобільського районного центру зайнятості від 23.03.2017 №669.

Також, відповідачем неодноразово розміщувалося оголошення про відкриту вакансію на посаду сторожа, призначену для працевлаштування особи з інвалідністю в друкованому виданні "Вісник Старобільщини", номери 19/20, 39/40, 65/66, 87/88 та 103/104.

Тому вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем обрано найлегший шлях пошуку особи з інвалідністю через подання звітів 3-ПН, оскільки протягом 2016 року відповідач активно здійснював усі можливі від нього заходи для працевлаштування особи з інвалідністю на підприємстві. Для вакантної посади, призначеної для працевлаштування особи з інвалідністю, відповідач не висував вимог про освіту або кваліфікацію і навіть стаж роботи, а виключно дотримання правил пожежної безпеки та знання правил охорони об'єкта, що не тягне за собою спеціальне навчання особи чи її перекваліфікацію.

Листом Старобільського районного центру зайнятості від 27.04.2017 №28/4-918 повідомлено, що особи з інвалідністю протягом 2016 року до ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" не направлялись, безпосередньо на підприємство такі особи не зверталися, відмов у працевлаштування осіб з інвалідністю з боку відповідача не було.

На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши надані суду докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Едельвейс", ідентифікаційний код 21809562, є юридичною особою та зареєстроване у якості роботодавця Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 09.03.2006 за № 44/251/86, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 14.05.2008 № 29 (а.с. 13, 32).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" за 2016 рік від 23.02.2017 форми № 10-ПІ, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 23 особи, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. Втім, дане робоче місце особою з інвалідністю зайнято не було.

Позивачем нараховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2016 рік в строк до 15.04.2017 у розмірі 44096,96 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 35,28 грн. (а.с. 18).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 875)).

За змістом статті 20 Закону №875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За змістом частин 2 та 3 статті 19 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Частинам 9 та 10 статті 19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону №875).

Судом встановлено, що до 18.01.2016 на підприємстві відповідача була працевлаштована 1 особа з інвалідністю, яка була звільнена наказом №1 від 18.01.2016 за власним бажанням. (а.с.80-82 ).

ТОВ "Торгова компанія "Едельвейс", на виконання Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, у відповідності із Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 (в редакції, яка діяла протягом 2016 року), після відкриття вакансії, щомісяця, починаючи з лютого 2016 року, подавало до Старобільського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", а саме: 04.02.2016, 29.02.201625.03.2016, 25.04.2016, 25.05.2016, 24.06.2016, 26.07.2016, 26.08.2016 23.09.2016, 25.10.2016, 23.11.2016, 21.12.2016 (а.с.41-52).

У зазначених звітах роботодавцем було визначено потребу в робочій силі (вакансії) у кількості однієї вакансії, тобто відповідач створив робоче місце для особи з інвалідністю та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості у відповідності до норм чинного законодавства.

Факт подачі вказаної звітності підтверджено листом Старобільського районного центру зайнятості від 23.03.2017 за №28/4-668, копія якого перебуває в матеріалах справи (а.с.59).

Доказів того, що ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" відмовило у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду), яка до нього звернулася, або що центром зайнятості направлялися відповідні особи-інваліди, але не були працевлаштовані з його вини, суду надано не було. Більше того, згідно листа Старобільського районного центру зайнятості від 27.04.2017 №28/4-918 вбачається, що особи з інвалідністю мали змогу ознайомитися з інформацією про заявлені вакантні місця в ТОВ "Торгова компанія Едельвейс", на які можливе працевлаштування, однак бажаючих отримати направлення на працевлаштування не було (а.с.63).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 218 ГК України підставою настання господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та, якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Старобільського районного центру зайнятості від 23.02.2017 №28/4-669 підтверджено участь ТОВ "Торгова компанія Едельвейс" у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, які пройшли 25.03.2016, 23.06.2016, 23.09.2016 та 30.11.2016 (а.с.61). Крім того, відповідачем неодноразово було розміщено оголошення про відкриту вакансію на посаду "сторож", призначені для працевлаштування особи з інвалідністю в друкованому виданні "Вісник Старобільщини" номери 19/20, 39/40, 65/66, 87/88, 103/104, копії яких також перебувають в матеріалах справи (а.с.53-57).

Таким чином, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» вжило усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, та, відповідно, безпосереднього працевлаштування інвалідів на вказані робочі місця, упродовж року інформувало центр зайнятості про наявні вакансії, а тому воно не може бути притягнуте до відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. При цьому обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України, позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про передчасність та безпідставність заявлення пені до стягнення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 94 КАС України покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складання постанови в повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Едельвейс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 07 червня 2017 року.

Суддя К.Є. Петросян