Постанова № 66950822, 03.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року № 810/1189/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2016 № 0008661401.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято без врахування фактичних обставин справи та з порушенням закону, а результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформлені Актом від 13.12.2016 №1003/10-02-14-01/00292480/113 (далі - Акт перевірки), є необ'єктивними, необґрунтованими, не відповідають фактичним даним та не містять обґрунтованих доказів щодо порушення товариством вимог закону.

До судового засідання представники сторін не прибули.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Надав суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» є юридичною особою та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (основний); добування піску, гравію, глин і каоліну; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Київ Альянс груп» у квітні 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт від 13.12.2016 №1003/10-02-14-01/00292480/113, згідно висновків якого встановлено порушення Товариством вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.1 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість у сумі 52 000,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 № 0008661401, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 78 000,00 грн., з яких 52 000,00 грн. - за податковим зобов'язанням, та 26 000,00 грн. - штрафні (фінансові санкції.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти адміністративного позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на інформації щодо його контрагента ТОВ «Київ Альянс Груп», а саме: дане підприємство не знаходиться за податковою адресою, наявність основних засобів встановити неможливо, відсутнє придбання запчастин, реалізованих ТДВ «Білоцерківський кар'єр».

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) запчастин від ТОВ «Київ Альянс Груп».

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи слідує, що у перевіряємий період ТДВ «Білоцерківський кар'єр» (Покупець) укладено з ТОВ «Київ Альянс Груп» (Постачальник) Договір поставки від 06.04.2015 № 06.04-15, згідно якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця запасні частини (деталі та приладдя) до автотранспортних засобів (Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар.

За фактом поставки Товару ТОВ «Київ Альянс Груп» виписано на адресу ТДВ «Білоцерківський кар'єр» видаткові накладні від 19.04.2015 № КА-000129 та від 30.04.2015 № КА-000130, податкові накладні від 29.04.2015 № 129 та від 30.04.2015 № 130.

Загальна вартість придбаних позивачем за вказаним правочином товарів склала 312 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52 000,00 грн.

Дані податкові накладні зареєстровані згідно вимог закону в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом Акту перевірки (а.с. 13).

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем на користь його контрагента за вказаним правочином у ціні придбаних товарів, включено до складу податкового кредиту за квітнень 2015 року.

Крім того, придбані товари, а саме: двигун у зборі та запасні частини встановлено на автомобілі Skoda Oktavia (інвентарний номер 5281) та ЗІЛ 130 (інвентарний номер 152).

Транспортування Товару здійснювалось за рахунок Покупця згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних перевізником ПП «Каменяр».

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, змістом Акту перевірки (зворотній бік а.с. 13).

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і змінами майнового стану платника податків.

Проте, всупереч висновкам податкового органу дослідженням первинних бухгалтерських документів, оформлених за наслідком виконання умов вказаних правочинів, судом встановлено, що вони містять всі необхідні відомості.

Оцінюючи правомірність висновків Акту перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат відповідних сум по відносинах із постачальниками, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення підприємством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Крім того, судом встановлено, що придбання позивачем у вказаного контрагента товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а саме: ремонтом належних йому транспортних засобів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг; у свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на переконання суду позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по вказаних господарських відносинах, тому висновки Акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що позивач та його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавства України.

Як встановлено судом, проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а придбані товари використовувалися у його господарській діяльності.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом суду не надано.

Договори, укладені між позивачем та контрагентом, з урахуванням їх змісту, спрямовані на передачу послуг покупцю - замовнику і отримання за це коштів продавцем - виконавцем.

Отже, зміст зазначених договорів позивача та його контрагента не суперечать законодавству, їх укладено за вільним волевиявленням учасників у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 600,00 грн. (платіжне доручення від 23.03.2017 № 196).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21.12.2016 № 0008661401.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» (ідентифікаційний код 00292480) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482) судові витрати у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.