Ухвала суду № 66950431, 31.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

31 травня 2017 р. Справа №805/1626/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Молочної І.С., суддів Аляб'єва І.Г., Голошивця І.О., за участю секретаря судового засідання Зими М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини В1719, Військової частини А2738 про визнання дій протиправними та зобов'язання звільнити з військової служби,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Військової частини В1719 (далі - відповідач 2), Військової частини А2738 (далі - відповідач 3) з вимогами:

- визнати відмову командуванням військової частини В 1719 Міністерства оборони України, яка знаходиться за адресою: вулиця Паркова, 2, смт Нікольське, Нікольський район, Донецька область, 87000 та відмову командуванням військової частини А 2738 Міністерства оборони України, яка знаходиться за адресою: вулиця Гагаріна, 56, місто Камянець-Полільський, Хмельницька область, 32300 звільнити ОСОБА_1 з військової служби в зв'язку із закінченням контракту з 22 липня 2016 року - протиправною;

- зобов'язати командування Військової частини В 1719 Міністерства оборони України, командування Військової частини А 2738 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 з військової служби в зв'язку із закінченням строку контракту з 22 липня 2016 року.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу в зоні АТО і зобов'язаний постійно знаходитись на території військової частини. Зазначає, що в нього не було можливості своєчасно отримати правову допомогу в складанні адміністративного позову та його відправки до суду. Вказує на те, що йому було складено адміністративний позов з порушенням приписів КАС України, у зв'язку з чим його було повернуто для усунення недоліків. Але не отримавши своєчасно ухвали про усунення недоліків позивач не зміг відповідним чином їх усунути, у зв'язку з чим даний позов ухвалою суду від 21.12.2016 року був повернутий.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив здійснити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-2 в судове засідання прибув, позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що дана позовна заява підписана позивачем 01.04.2017 року, направлена поштою 03.04.2017 року, до суду надійшла 10.04.2017 року.

Водночас суд зауважує, позивач звертався з аналогічним позовом до Донецького окружного адміністративного суду 10.11.2016 року. Ухвалою суду від 14.11.2016 року по справі №805/4330/16-а у зв'язку з виявленням судом недоліків вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для їх усунення до 05.12.2016 року. У зв'язку з не усуненням встановлених судом недоліків ухвалою суду від 21.12.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, з пунктом 30 рішення від 25.10.2007 року у справі "Балацький проти України", неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі "Мельник проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм частини 2 статті 8, частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає, що пропуск позивачем встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до суду з даним позовом не може слугувати перешкодою для надання судового захисту порушеним правам позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Керуючись ст.ст. 99-100, 133, ч. 4 ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду з даним адміністративним позовом - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини В1719, Військової частини А2738 про визнання дій протиправними та зобов'язання звільнити з військової служби.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні.

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення у справі.

Головуючий суддя Молочна І. С.

Судді Аляб'єв І.Г.

Голошивець І.О.