Постанова № 66950322, 02.06.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року Справа № 803/552/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача Васінович В.П., Назарчука А.Г.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Відділ по УМВК, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 року №0001241201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2016 року Ковельською ОДПІ проведена камеральна перевірка позивача за результатами якої складено акт від 19.12.2016 року №1404/03-06-12-01-23254967, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, а саме - занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 19 349 грн.

На підставі акту перевірки Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 року №0000091201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 19 349 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 837,25 грн.

Листом від 31.01.2017 року №280/03-06-12-01-10 Ковельська ОДПІ повідомила Відділ по УМВК про відкликання винесеного податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 року №0000081201.

Однак, без проведення будь-якої перевірки та після прийняття рішення про залишення скарги Відділу по УМВК без розгляду (у зв'язку з відкликанням ППР) в порушення будь-якої процедури ГУ ДФС знову винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 року №0001241201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 19 349 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 837,25 грн.

Вважають, що ооскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 року №0001241201 прийняте контролюючим органом - ГУ ДФС, який не мав права на його прийняття, оскільки не проводив ніякої перевірки в т.ч. і камеральної.

З огляду на викладене, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 року №0001241201.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, просили визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вказали, що Відділ по УМКВ на момент проведення камеральної перевірки 19.12.2016 року підпадав під дію мораторію відповідно до Закону №71-VIII, а тому у Ковельської ОДПІ були відсутні будь-які законні підстави для її проведення, а в ГУ ДФС - для винесення податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав. Вказав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 19.12.2016 року Ковельською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Відділу по УМВК, за результатами якої складено акт від 19.12.2016 року №1404/03-06-12-01-23254967.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 19 349 грн. та відповідно занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 19 349 грн.

На підставі акту перевірки Ковельською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 року №0000091201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 19 349 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 837,25 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Відділ по УМВК оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 13.01.2017 року №15 до ГУ ДФС у Волинській області.

Листом від 31.01.2017 року №280/03-06-12-01-10 Ковельська ОДПІ повідомила Відділ по УМВК про відкликання податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 року №0000081201.

За результатом розгляду скарги ГУ ДФС листом №615/10/03-20-10-03-06 від 03.02.2017 року повідомило Відділ по УМВК , що на підставі п. 4 глави 4 Порядку №1617/2802 прийнято рішення про залишення скарги без розгляду у зв'язку з відкликанням винесеного Ковельською ОДПІ ППР, хоча такого права про залишення скарги без розгляду дана норма права не передбачає.

Як встановлено в судовому засіданні після прийняття рішення ГУ ДФС у Волинській області про залишення скарги без розгляду у зв'язку з відкликанням ППР, дані матеріали після рішення про залишення скарги без розгляду з відділу скарг ГУ ДФС без проведення будь-яких процедур були передані у відділ камеральних перевірок, де прийнято нове податкове повідомлення-рішення, що підписане керівником податкового органу, яке і є предметом оскарження в даній справі.

Так, на підставі акта перевірки Ковельської ОДПІ від 19.12.2016 року №1404/03-06-12-01-23254967 ГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 року №0001241201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 19 349 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 837,25 грн.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його до ДФС України, проте за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення №7644/6/99-99-11-01-01-25 від 12.04.2017 року, яким податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 року №0001241201 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон №71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України від 5 квітня 2007 року N 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено, що державний нагляд ((контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Суд зауважує, що норми Закону №71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів.

Відповідно до пп. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, контролюючими органами є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Зі змісту приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» вбачається, що таке обмеження розповсюджується на всі види перевірок, що зазначені у статті 75 ПК України - документальних, фактичних та камеральних.

Як встановлено з Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій за 2015 рік та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, сукупний річний дохід Відділу по УМВК за 2015 рік становить 5 016 021 грн., що є меншим установленого обмеження в 20 мільйонів гривень.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв щодо проведення перевірки не подавав.

До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари позивач не відноситься.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік.

Обмеження стосовно здійснення перевірок (в частині їх здійснення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Відповідачем не надано доказів належності позивача до платників податків, на яких зазначені вище обмеження щодо їх перевірки не поширюються та не надано доказів щодо наявності дозволу Кабінету Міністрів України, заявки позивача, рішенням суду або підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, для проведення перевірки позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних.

Також, відсутній дозвіл Кабінету Міністрів України щодо проведення перевірки Відділу по УМВК, відсутнє будь-яке рішення суду про проведення перевірки. Крім того, відсутні докази проведення перевірки згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами та доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки позивача, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача перевищує 20 мільйонів гривень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчій забороні на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у контролюючого органу права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки.

Правова позиція, відповідно до якої у разі визнання перевірки незаконною виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення та такі повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року по справі К/800/53023/15.

Згідно з вищевказаною правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.06.2016 року по справі №К/800/53023/15 зазначено, що у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

При цьому ВАСУ зроблено висновок, що запроваджений пунктом 3 розділу ІІ Закону №71-VIII мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 та від 09.02.2016 року у справі №826/5689/13-а, визнання перевірки незаконною тягне за собою відсутність її правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п 58.1 ст.58 та п.86.2 ст.86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафної санкції відповідачем відбулося після проведення незаконної перевірки.

Крім того, як встановлено судом Ковельською ОДПІ проведено камеральну за результатами якої складено акт від 19.12.2016 року №1404/03-06-12-01-23254967 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 року №0000091201.

За результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення - розгляду скарги, ГУ ДФС листом №615/10/03-20-10-03-06 від 03.02.2017 року повідомило Відділ по УМВК про рішення за результатом розгляду скарги, яким залишило скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за N1617/28062, за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Пунктом 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами передбачено, що контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, якщо: скаргу не підписано особою, яка подала скаргу, чи її представником або до скарги не додано належним чином оформлених та завірених документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання; скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу III цього Порядку; скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати; до прийняття рішення по скарзі від платника податків, який її подав, надійшла заява про її відкликання (відмову від скарги) повністю чи частково; платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу; платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу з цього самого питання.

Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.

Згідно із пунктом 1 розділу IX зазначеного Порядку, контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Відповідно до пункту 2 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.

Таким чином законодавець чітко встановив перелік рішень, які можуть бути прийняті за результатом розгляду скарги, проте в порушення вказаного вище Поряду, а саме пункту 2 розділу IX Порядку, за результатом розгляду скарги позивача від 13.01.2017 року, ГУ ДФС прийняло протиправне рішення, яке не передбачено результатами розгляду скарги, де скаргу від 13.01.2017 року залишено без розгляду.

Також, всупереч положенням ПК України, 16.02.2017 року ГУ ДФС на підставі акту перевірки Ковельської ОДПІ від 19.12.2016 року №1404/03-06-12-01-23254967 винесено податкове повідомлення-рішення №0001241201, проте дана перевірка ГУ ДФС не проводилась, за відсутності передбачених процесуальних на те підстав, взято акт перевірки Ковельської ОДПІ за результатом якого вже відкликано аналогічне податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 05.01.2017 року №0000091201, тобто тим органом яким і проводилась вказана перевірка.

З огляду на викладене, враховуючи дію мораторію на проведення перевірки під час здійснення камеральної перевірки, відсутність дозвільних документів у податкового органу на проведення зазначеної перевірки, а також протиправність дій ГУ ДФС при винесенні податкового повідомлення-рішення на підставі перевірки яка цим органом не проводилась та не встановлювалось наявність чи відсутність порушень, суд приходить до висновку, що позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 16.02.2017 року №0001241201.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 600 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №444 від 03.05.2017 року.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 16.02.2017 року №0001241201.

Присудити на користь Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 червня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич