Ухвала суду № 66950267, 25.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 квітня 2017 р. Справа № 804/82/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1при секретарі за участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_5 України, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», який було уточнено 21 лютого 2017 року (вх.№7151), до Відповідача 1 Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Відповідача 2 Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_5 України про визнання протиправними та скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії,

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідачі були відсутні підстави вчиняти записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо припинення обтяження нерухомого майна (заборона на нерухоме майно) та припинення іпотеки на квартиру, оскільки не існувало жодних судових проваджень та не вчинялося жодних правочинів, які б підтверджували законність припинення обтяжень та іпотеки, а в подальшому його відчуження, що свідчить про порушення нотаріусами приписів законодавства.

Ухвалою суду від 06.01.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, за цим адміністративним позовом повідомлений відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи. Правом на надання заперечень та пояснень на позов не скористався.

Треті особи у судове засідання не прибули, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні документи і матеріали, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 2 цієї статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічна норма міститься в статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що за правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 29 грудня 2006 року між ОСОБА_7 (позичальник) та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено Кредитний договір №391, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні кошти у сумі 531 000,00 доларів США до 28.12.2024 року та сплатою 12,50% річних.

На забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_7 (іпотекодавець) та ТОВ «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) 29 грудня 2006 року було укладено іпотечний договір №391, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №11288.

Предметом іпотеки за пунктом 1.2 даного іпотечного договору є квартира, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б (тридцять п'ять «б»), корпус 2 (два), кв.160 (сто шістдесят), загальною площею 215,1 кв.м. (двісті пятнадцять цілих одна десята) кв.м., та житловою площею 193,3 кв.м. (сто девяносто три цілих три десятих) кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ.-А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб і є предметом договру купівлі-продажу, укладеного 29 грудня 2006 року між іпотекодавцем та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №11284.

30 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ПАТ «Дельта Банк», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №2258.

Згідно даного договору АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора, в тому числі і за кредитним договором №391 від 29.12.2006 року та іпотечним договором №391 від 29.12.2006 року, предметом іпотеки за яким є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

24 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна було вчинено реєстраційні дії щодо припинення обтяження (індексний номер рішення 30194083), встановленого на підставі Іпотечного договору №391 від 29.12.2006 року, номер запису про обтяження №14836413 від 29.12.2006 року, та щодо припинення іпотеки (індексний номер рішення 30194327), номер запису про іпотеку №14836546 від 29.12.2006 року.

Тож, що спірні відносини виникають з приводу правомірності припинення обтяження, встановленого на підставі Іпотечного договору та самої іпотеки, у звязку з чим суд приходить до висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільно-процесуального законодавства України.

Наведена позиція зазначена Верховним судом України в постанові від 14 червня 2016 року в справі №21-41а16.

Приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №804/82/17 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_5 України, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень та зобовязання вчинити певні дії.

Розяснити позивачу, що згідно частини 3 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 28 квітня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1