Рішення № 66950132, 01.06.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 670/875/15-ц

Провадження № 22-ц/792/4/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю представника апелянтки ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2015 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, вказувала, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1988 року. Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 09.08.2013 року шлюб розірвано. У шлюбі ними придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також автомобіль Chevrolet «AVEO» 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_2. Позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину автомобіля «Chevrolet AVEO».

В подальшому позивач, уточнивши вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири - ідеальну частку та стягнути з ОСОБА_2 50000 грн. компенсації половини вартості відчуженого ним без її згоди автомобіля «Chevrolet AVEO».

В листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 64962 грн. боргу подружжя - половину коштів, сплачених ним після розірвання шлюбу на погашення кредиту. Посилався на те, що кредитний договір № HMWWGA00007434 від 29.05.2007 року укладений в інтересах сім'ї, погашення за яким здійснювалось за спільні кошти подружжя, а після розірвання шлюбу позивач самостійно погасив залишок за кредитом на суму 5400 доларів США. Половина цієї суми 2700 доларів США в еквіваленті становить 64 962,00 грн.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2016 року з врахуванням додаткового рішення Віньковецького районного суду від 13.06.2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 51,0 кв.м, яка складається з: 1 - коридору, 2 - кімнати, 3 - кухні, 4 - вбиральні, 5 - ванної, 6- кладової, 7 - кімнати, особистою приватною власністю ОСОБА_2.

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділено ОСОБА_2 компенсаційні кошти в розмірі 49 566,75 грн. в рахунок відчуженого автомобіля «Chevrolet AVEO» 2007 року випуску кузов № НОМЕР_2, стягнувши їх з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП- НОМЕР_1.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділено ОСОБА_3 компенсаційні кошти за кредитним договором № НМWWGA00007434 від 29.05.2007 року в розмірі 2700 дол. США, що еквівалентно 70240,50 грн., стягнувши їх з ОСОБА_2.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволення первісного позову про стягнення 49566,75 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 лише 14000 грн. компенсації вартості ? частини автомобіля, в частині стягнення витрат на автотоварознавче дослідження автомобіля відмовити. Вважає рішення суду в цій частині незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, при визначенні вартості автомобіля суд першої інстанції помилково не дав належної оцінки копії довідки-рахунку ААЕ №295694 від 02.09.2015 року та визнав її неналежним доказом, прим цьому не враховано, що оригінал цієї довідки у територіальному сервісному центрі 2144 МВС України в Закарпатській області і позивач не міг подати її оригінал самостійно. Суд помилково стягнув з нього витрати на автотоварознавчу експертизу попри те, що це клопотання заявляла позивач.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважає незаконним рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким відмовити в позові. Стверджує, що відповідач отримував кредит за кредитною угодою не для потреб сім'ї, кредитні кошти були витрачені ним з іншою метою. Договір іпотеки в забезпечення кредитного договору був укладений ОСОБА_3 одноособово, письмової згоди ОСОБА_2 на це не надавала. Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, помилково послався на свідчення свідка ОСОБА_5 (сестри ОСОБА_2, що є заінтересованою особою).

Вважає помилковим висновок суду, що цей кредитний договір був укладений в інтересах сім'ї, а укладення договору поруки є підтвердженням надання письмової згоди щодо укладення кредитного договору.

В засіданні апеляційного суду представник апелянтки ОСОБА_2 підтримав її апеляційну скаргу і просив відхилити апеляційну скаргу іншої сторони.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, порушив норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає частковій зміні з ухваленням нового рішення у справі.

Так, встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1988 року. Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 09.08.2013 року шлюб розірвано. У шлюбі ними придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Також у шлюбі, 31.05.2007 року, сторонами придбано автомобіль Chevrolet AVEO, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_2. 02.09.2015 року цей автомобіль відчужений ОСОБА_2 іншій особі - ОСОБА_6

Крім того, в період шлюбу, 29.05.2007 року ОСОБА_3 укладено кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк», за яким він отримав кредит в сумі 11000 доларів США на споживчі цілі на строк до 26.05.2017 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 сплачено за цим договором 5400 доларів США.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач відчужив автомобіль, що був спільною сумісною власністю сторін, без згоди позивачки, відтак остання має право на отримання грошової компенсації вартості його ? частини.

Так, за ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік, має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Зі змісту цієї норми випливає, що згода другого з подружжя подається у простій письмовій формі, якщо правочин, який укладається одним з подружжя за рахунок спільного майна, стосується цінного майна і разом з тим не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації.

З очевидністю відчужений транспортний засіб є цінним майном.

Відтак згода позивачки на укладення правочинів щодо відчуження як нежитлового приміщення, так і транспортних засобів, підлягала оформленню у простій письмовій формі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-7цс15 від 08.04.2015 року, яка за змістом ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивачки на відчуження цього майна.

Згідно з пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, встановлено, що відповідач відчужив автомобіль Chevrolet AVEO, що є спільною сумісною власністю подружжя, без письмової згоди позивача, тому правильним є висновок суду про те, що позивач має право на грошову компенсацію вартості відчуженого майна.

За ч. 1ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 09.02.2016 року № 4558/15-26 середня ринкова вартість автомобіля Chevrolet AVEO, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_2 складає 99133,51 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність визначення розміру грошової компенсації, виходячи з ціни продажу автомобіля за довідкою-рахунком є безпідставними.

Так, колегія суддів констатує, що відповідач, відчужуючи автомобіль без згоди іншого з подружжя, діяв несумлінно та з порушенням закону - ст. 65 СК України, ст. 369 ЦК України, що призвело до порушення права позивачки.

Вказана в довідці-рахунку ціна продажу (28000 грн.) фактично є договірною ціною, визначеною сторонами угоди, яка не є належним підтвердженням його ринкової вартості.

В ході проведення цієї експертизи спірний автомобіль дійсно не був оглянутий експертом в натурі і при визначенні їх вартості не були враховані їх ідентифікуючі ознаки та стан.

У зв'язку з цим апеляційним судом за клопотання представника ОСОБА_2 було призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу з метою визначення ринкової вартості автомобіля з врахуванням його ідентифікуючих ознак та технічного стану, ОСОБА_2 зобов'язано надати автомобіль експерту для огляду.

Відповідач ухилився від надання транспортного засобу для дослідження експерту, у зв'язку з цим до суду надійшло повідомлення експерта Львівського НДІСЕ № 6279 від 03.05.2017 року про неможливість надання висновку.

Водночас відповідач всупереч ст.ст. 10, 60 ЦПК України не представив належних доказів на підтвердження ринкової вартості відчуженого транспортного засобу, які б в свою чергу спростовували дані висновку судової автотоварознавчої експертизи від 09.02.2016 року № 4558/15-26.

Отже, за таких обставин, з врахуванням роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11, даних висновку судової товарознавчої експертизи від 30.12.2016 року, суд першої інстанції правильно стягнув грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля в сумі 49566,75 грн.

З врахуванням цього суд першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати, в тому числі і на проведення експертизи.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що кредитний договір був укладений не в інтересах сім'ї, тому вона не повинна відповідати за цими зобов'язаннями, колегія суддів приймає до уваги таке.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під майном ч. 1 ст. 190 ЦК України має на увазі окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є також і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Так, встановлено, що 29.05.2007 року, у період шлюбу, ОСОБА_3 укладено кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк», за яким він отримав кредит в сумі 11000 доларів США на споживчі цілі на строк до 26.05.2017 року.

В забезпечення цих зобов'язань 29.05.2007 року ОСОБА_3 уклав з банком договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що перебуває в спільній сумісній власності сторін.

Згідно з ч.2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку у спільному майні без згоди інших власників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Отже, сам факт укладення ОСОБА_2 договору іпотеки квартири, що перебуває в спільній сумісній власності сторін, безумовно підтверджує наявність нотаріально посвідченої згоди на це іншого співвласника - ОСОБА_2.

Остання, вказуючи про ненадання нею такої згоди, не надала жодних доказів на підтвердження цієї обставини.

В той же час колегія суддів констатує, що апелянтка, стверджуючи про укладення кредитного договору не в інтересах сім'ї та ненадання нею згоди на передачу в іпотеку квартири, не оспорювала вказаний договір іпотеки в судовому порядку.

Крім того, в забезпечення виконання цього кредитного договору 29.05.2007 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір поруки, за яким зобов'язалася відповідати перед кредитором як солідарний боржник.

Наведені обставини цілком підтверджують заінтересованість обох з подружжя в укладенні кредитного договору, а відтак, укладення його в інтересах сім'ї.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений кредитний договір створив обов'язки щодо повернення кредиту і ОСОБА_2.

Разом з тим, правильно вказавши про необхідність стягнення з ОСОБА_2 половини вартості погашеної поза шлюбом ОСОБА_2 частини кредиту, суд помилково визначив еквівалент половини сплаченої ним суми у доларах, застосувавши курс долара, встановлений НБУ на 25.03.2016 року.

Проте не враховано, що платежі на суму 5400 доларів США здійснено ОСОБА_2 30.08.2013 року, 30.09.2013 року та 31.10.2013 року, і, відповідно еквівалент в гривні за курсом НБУ на час внесення платежів (7,99 грн.) складає 43145,38 грн.

Відтак підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 21572,69 грн. (43145,38 грн. х 1/2) грошової компенсації сплачених ним коштів на виконання кредитного договору № НМWWGA00007434 від 29.05.2007 року.

В зв'язку з цим відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 215,68 грн. понесених судових витрат.

Отже, рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_3 та стягнення судових витрат за цим позовом слід змінити, в решті рішення слід залишити без змін.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 слід також стягнути з ОСОБА_2 на її користь 495,42 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 та стягнення судових витрат за цим позовом змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 21572,69 грн. компенсації сплачених ним коштів на виконання кредитного договору № НМWWGA00007434 від 29.05.2007 року, а також 215,68 грн. понесених судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 495,42 грн. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: Потапов О.О. Провадження № 22-ц/792/4/17

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 2