Ухвала суду № 66948964, 18.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/354/16-к Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 11-кп/783/29/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої - судді Урдюк Т.М.,

суддів: Марітчака Т.М., Маліновської-Микич О.В.,

секретаря Бориславського Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 14 квітня 2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2, ч.1 ст. 203-2 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2 КК України, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 (ос.), м. Винники - Львів, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2 КК України,

з участю прокурора Проця С.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2, ч.1 ст. 203-2 КК України, та призначено покарання: за ч.3 ст.28, ч.1 ст.203-2 КК України у виді штрафу в розмірі двадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (триста сорок тисяч грн.) в дохід держави; за ч.1 ст. 203-2 КК України у виді штрафу в розмірі десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( сто сімдесят тисяч грн.) в дохід держави.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (триста сорок тисяч грн.) в дохід держави.

ОСОБА_2визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.203-2 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі пятнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( двісті пятдесят тисяч грн.) в дохід держави.

ОСОБА_3визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст.203-2 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (двісті пятдесят тисяч грн.) в дохід держави.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - заставу, продовжено до набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не обирався.

Згідно з вироком, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у тому, що вони в порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» №І334-УІ від 15 травня 2009 року, усвідомлюючи, що на зайняття гральним бізнесом в Україні існує заборона, розуміючи протиправний характер своїх дій, умисно, з корисливим мотивом, взяли участь, ОСОБА_1 як організатор, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як виконавці, у діяльності злочинного угруповання, яке займалося гральним бізнесом, тобто забороненою господарською діяльністю з організації, проведення та надання стороннім особам (гравцям) можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах, обовязковою умовою участі, в яких є сплата гравцем готівкових грошей для можливості здійснення ставок, що дає змогу учаснику як отримати грошовий виграш, так і не отримати його залежно від випадковості.

Всі учасники організованої групи були обєднані єдиним планом з розподілом функцій, спрямованих на досягнення цього плану, були обізнані з цим планом, про дії кожного з них та схвалювали їх, мали єдиний намір на зайняття гральним бізнесом.

Вищевказані учасники організованої групи для реалізації злочинного наміру розподілили між собою функції, і зокрема ОСОБА_1 - організатор, відвівши собі роль керівника, здійснював особисто та через ОСОБА_2 і ОСОБА_3 організаційно-розпорядчі функції.

Так, ОСОБА_1, маючи умисел на зайняття гральним бізнесом з метою отримання незаконних прибутків від здійснення забороненої господарської діяльності та діючи в складі організованої групи з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, на початку листопада 2013 року отримав у ФОП ОСОБА_5 в суборенду одне з приміщень нічного клубу «Діос», розташованого в належній Городоцькій райспоживспілці нежитловій будівлі за адресою: вул. Перемишльська, 16а, м. Городок, Львівська область. Прицьому, ОСОБА_3, діючи в злочинній змові з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою конспірації вказаної незаконної діяльності та здійснення її від імені підставної особи, надав ФОП ОСОБА_5 фіктивний договір суборенди вищевказаного приміщення від 03 листопада 2013 року, в якому суборендарем вказана підставна особа - ФОП ОСОБА_6, який був колишнім чоловіком сестри дружини ОСОБА_3

В подальшому, ОСОБА_1 з метою реалізації вищевказаного злочинного наміру, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, взяли участь в організації у вищевказаному приміщенні нічного клубу «Діос» діяльності підпільного грального закладу, в якому було встановлено 21 гральний автомат, облаштовано такі для діяльності підпільногозалу гральних автоматів по наданню відвідувачам закладу послуг доступу до азартних ігор, підібрано адміністраторів - касирів для функціонування грального закладу та встановлено закритий режим роботи закладу.

ОСОБА_1, керуючи діями групи, обрав в оренду приміщення, організовував конспірацію грального закладу, доставку ігрового обладнання, підшукав та прийняв без документального оформлення на роботу адміністраторів - касирів грального закладу, координував та контролював їх роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснював забезпечення технічного обслуговування гральних автоматів, погоджував та контролював виплату гравцям виграшів, надання останнім можливості гри в борг та повернення таких боргів, здійснював контроль за прибутками та витратами закладу, розподіляв отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, а також, перевіряв здійснення адміністраторами-касирами закладу обліку результатів вищевказаної незаконної діяльності, зокрема в частині обліку незаконного прибутку та витрат закладу в «неофіційній бухгалтерії» (зошитах прибутків та витрат, щоденних звітах по гральних автоматах), електронних звітах діяльності закладу у вигляді смс-повідомлень, а також надавав вказівки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 А ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виконуючи визначені їм функції, контролювали та перевіряли роботу вказаного закладу, здійснення адміністраторами-касирами обліку незаконного прибутку та використання коштів на витрати закладу, в тому числі ОСОБА_2 забезпечував охорону та порядок в гральному закладі, особисто та через адміністраторів-касирів здійснював платежі за оренду приміщення закладу та комунальні платежі, особисто погоджував надання гравцям адміністраторами - касирами можливості гри в борг, вирішував та контролював питання повернення гравцями таких боргів, здійснення адміністраторами-касирами закладу обліку боржників та повернення останніми боргів в «неофіційній бухгалтерії» зошиті «Борги», а ОСОБА_3 особисто забирав з каси виручку грального закладу та приймав участь в її розподілі, надаючи адміністраторам-касирам вказівки щодо здійснення ними витрат грального закладу.

В період з початку листопада 2013 року по 12 червня 2015 року ОСОБА_1, будучи в злочинній змові з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, реалізовуючи вищевказаний злочинний намір, активно використовував створений за вищевказаних обставин гральний заклад, надаючи його відвідувачам послуги доступу до азартних ігор на гральних автоматах та отримуючи таким способом незаконний прибуток від здійснення забороненої господарської діяльності.

Так, 29 травня 2015 року і 05 червня 2015 року встановлено випадки надання за вищевказаною адресою послуг з азартної гри відвідувачу нічного клубу «Діос» ОСОБА_7, який, оплативши адміністратору закладу ОСОБА_8 грошові кошти, отримав можливість здійснення ставок на гральних автоматах.

Крім цього, ОСОБА_1, маючи умисел на зайняття гральним бізнесом з метою отримання незаконних прибутків від здійснення забороненої господарської діяльності, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, 01 вересня 2014 року отримав у ФОП ОСОБА_9 в суборенду одне з приміщень кафе-бару «Рибка», розташованого в належній Комарнівській міській раді Городоцького району нежитловій будівлі за адресою: вул.Січових Стрільців, 40, м.Комарно, Городоцький район, Львівська область. При цьому, ОСОБА_1, діючи в злочинній змові з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, з метою конспіраціївказаної незаконної діяльності та здійснення її від імені підставної особи надав ФОП ОСОБА_9 фіктивний договірсуборенди вищевказаного приміщення, в якому суборендарем вказана підставна особа - ФОП ОСОБА_6, який був колишнім чоловіком сестри дружини ОСОБА_3, взяли участь в організації у вищевказаному приміщенні кафе-бару «Рибка» діяльності підпільного грального закладу, в якому було встановлено 13 гральних автоматів, облаштовано такі для діяльності підпільного залу гральних автоматів по наданню відвідувачам закладу послуг доступу до азартних ігор, підібрано адміністраторів - касирів для функціонування грального закладу та встановлено закритий режим роботи закладу.

ОСОБА_1, керуючи діями групи, обрав в оренду приміщення, організовував конспірацію грального закладу, доставку ігрового обладнання, підшукав та прийняв без документального оформлення на роботу адміністраторів - касирів грального закладу, координував та контролював їх роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснював забезпечення технічного обслуговування гральних автоматів, погоджував та контролював виплату гравцям виграшів, надання останнім можливості гри в борг та повернення таких боргів, здійснював контроль за прибутками та витратами закладу, розподіляв отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, а також, перевіряв здійснення адміністраторами-касирами закладу обліку результатів вищевказаної незаконної діяльності, зокрема в частині обліку незаконного прибутку та витрат закладу в «неофіційній бухгалтерії» (зошитах прибутків та витрат, щоденних звітах по гральних автоматах), електронних звітах діяльності закладу у вигляді смс-повідомлень, а також надавав вказівки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 А ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виконуючи визначені їм функції, контролювали та перевіряли роботу вказаного закладу, здійснення адміністраторами-касирами обліку незаконного прибутку та використання коштів на витрати закладу, в тому числі ОСОБА_2 забезпечував охорону та порядок в гральному закладі, технічне обслуговування грального обладнання, а ОСОБА_3 особисто отримував від адміністраторів-касирів закладу електронні звіти діяльності закладу у вигляді смс-повідомлень, забирав з каси виручку грального закладу та брав участь в її розподілі.

В період з 04 вересня 2014 року по 12 червня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, реалізовуючи вищевказаний злочинний намір, активно використовували створений за вищевказаних обставин гральний заклад, надаючи його відвідувачам послуги доступу до азартних ігор на гральних автоматах та отримуючи таким способом незаконний прибуток від здійснення забороненої господарської діяльності.

Так, 03 квітня 2015 року і 29 травня 2015 року встановлено випадки надання за вищевказаною адресою послуг з азартної гри відвідувачу кафе-бару «Рибка» ОСОБА_7, який, оплативши адміністраторам-касирам закладу відповідно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 грошові кошти, отримав можливість здійснення ставок на гральних автоматах.

Крім того, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на зайняття гральним бізнесом з метою отримання незаконних прибутків від здійснення забороненої господарської діяльності, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, приблизно в кінці листопада 2014 року отримав у ОСОБА_12 в оренду приміщення кафе-бару «Едельвейс», розташованого в належній ОСОБА_12 нежитловій будівлі за адресою: вул. Львівська, 24, смт. Великий Любінь, Городоцький район, Львівська область.

При цьому, ОСОБА_1, діючи в злочинній змові з ОСОБА_3 і ОСОБА_2, з метою конспіраціївказаної незаконної діяльності та здійснення її від імені підставної особи, надав ОСОБА_12 фіктивний договір оренди вищевказаного приміщення, в якому орендарем вказана підставна особа - ФОП ОСОБА_6, який був колишнім чоловіком сестри дружини ОСОБА_3

В подальшому, ОСОБА_1 з метою реалізації вищевказаного злочинного наміру, спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли участь у організації в одному зприміщень вищевказаного кафе-бару «Едельвейс» діяльності підпільного грального закладу, в якому було встановлено 11 гральних автоматів, облаштовано такі для діяльності підпільного залу гральних автоматів по наданню відвідувачам закладу послуг доступу до азартних ігор, підібрано адміністраторів - касирів для функціонування грального закладу та встановлено закритий режим роботи закладу.

ОСОБА_1, керуючи діями групи, обрав в оренду приміщення, організовував конспірацію грального закладу, доставку ігрового обладнання, підшукав та прийняв без документального оформлення на роботу адміністраторів - касирів грального закладу, координував та контролював їх роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснював забезпечення технічного обслуговування гральних автоматів, погоджував та контролював виплату гравцям виграшів, надання останнім можливості гри в борг та повернення таких боргів, здійснював контроль за прибутками та витратами закладу, розподіляв отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, а також, перевіряв здійснення адміністраторами-касирами закладу обліку результатів вищевказаної незаконної діяльності, зокрема в частині обліку незаконного прибутку та витрат закладу в «неофіційній бухгалтерії» (зошитах прибутків та витрат, щоденних звітах по гральних автоматах), електронних звітах діяльності закладу у вигляді смс-повідомлень, а також надавав вказівки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 А ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виконуючи визначені йому функції, контролювали та перевіряли роботу вказаного закладу, здійснення адміністраторами-касирами обліку незаконного прибутку та використання коштів на витрати закладу, в тому числі, ОСОБА_2 особисто забезпечував охорону та порядок в гральному закладі, технічне обслуговування грального обладнання.

В період приблизно з кінця листопада 2014 року по 12 червня 2015 року ОСОБА_1, діючи в злочинній змові з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, реалізовуючи вищевказаний злочинний намір, активно використовували створений за вищевказаних обставин гральний заклад, надаючи його відвідувачам послуги доступу до азартних ігор на гральних автоматах та отримуючи таким способом незаконний прибуток від здійснення забороненої господарської діяльності.

Зокрема, 03 квітня 2015 року встановлено випадки надання за вищевказаною адресою послуг з азартної гри відвідувачу ОСОБА_7 кафе-бару «Едельвейс», який, оплативши адміністратору закладу ОСОБА_10 грошові кошти, отримав можливість здійснення ставок на гральних автоматах.

Крім цього, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на зайняття гральним бізнесом, діючи в групі з невстановленими особами, з метою отримання незаконних прибутків від здійснення забороненої господарської діяльності, приблизно в кінці квітня 2015 року отримав у ФОП ОСОБА_13 належне останньому нежитлове приміщення за адресою: вул. Перфецького, 2а м. Львів. При цьому, ОСОБА_1, з метою конспіраціївказаної незаконної діяльності та здійснення її від імені підставної особи, надав власнику приміщення фіктивний договір №1/2015 оренди нежитлового приміщення від 01 травня 2015 року, в якому орендарем вказана підставна особа - ФОП ОСОБА_14

Далі, ОСОБА_1 з метою реалізації вищевказаного злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, в групі з невстановленими особами, організував в цьому орендованому приміщенні діяльність підпільногогрального закладу, в якому було встановлено гральні автомати, облаштовано такі для діяльності підпільного залу гральних автоматів по наданню відвідувачам закладу послуг доступу до азартних ігор, підібрано адміністраторів-касирів для функціонування грального закладу та встановлено закритий режим роботи закладу.

Так, ОСОБА_1 в групі з невстановленими особами, здійснив доставку ігрового обладнання, підшукав та прийняв без документального оформлення на роботу адміністраторів-касирів грального закладу, координував та контролював їх роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснював забезпечення технічного обслуговування гральних автоматів, погоджував та контролював виплату гравцям виграшів, надання останнім можливості гри в борг та повернення таких боргів, здійснював контроль за прибутками та витратами закладу, розподіляв отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, а також, перевіряв здійснення адміністраторами-касирами закладу обліку результатів вищевказаної незаконної діяльності, зокрема в частині обліку незаконного прибутку та витрат закладу в «неофіційній бухгалтерії» (щоденних звітах по гральних автоматах), електронних звітах діяльності закладу у вигляді смс-повідомлень.

Крім цього, ОСОБА_1 в період приблизно з початку травня 2015 року по 12 червня 2015 року, реалізовуючи вищевказаний злочинний намір, в групі з невстановленими особами, активно використовував створений за вищевказаних обставин гральний заклад, надаючи його відвідувачам послуги доступу до азартних ігор на гральних автоматах та отримуючи таким способом незаконний прибуток від здійснення забороненої господарської діяльності.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію та обєктивну сторону злочину, докази по справі, вважає оскаржуваний вирок занадто суворим та таким, що не відповідає тяжкості скоєного й його характеризуючим даним. Просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 14 квітня 2016 року змінити та обрати покарання із застосуванням ст.69 КК України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що він вину у вчиненому визнав та розкаявся, сприяв органу досудового розслідування, потерпілого у справі немає, а відтак матеріальної шкоди у справі не завдано.

ОСОБА_1 зазначає, що раніше не судимий, він зрозумів незаконність своїх дій, а обраний судом розмір штрафу поставив його в край нужденне матеріальне становище.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали аналогічні за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційні скарги, в яких просять вирок Городоцького районного суду Львівської області від 14 квітня 2016 року змінити, обравши покарання із застосуванням ст.69 КК України.

29 березня 2017 року на адресу апеляційного суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_1, в якій останній зазначає, що оскаржуваний вирок слід скасувати та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, з огляду на те, що він заперечує вчинення інкримінованого кримінального правопорушення організованою злочинною групою. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 покликається на те, що йому не було розяснено зміст ст.28 КК України, відтак на момент написання заяв про визнання вини, про спрощений розгляд справи та при оскарженні вироку він не розумів в повній мірі суті обвинувачення. Окрім цього, обвинувачений звертає увагу на те, що йому не було надано можливості ознайомитися з наявними у справі доказами.

Заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 в їх інтересах на підтримання поданих апеляційних скарг в частині застосування ст.69 КК України, прокурора, який вважає їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, прослухавши звукозаписи на технічних носіях, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводискарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення.

Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з матеріалами судового провадження, в тому числі звукозаписів судового засідання від 13 квітня 2016 року, суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, на підставі поданих обвинуваченими заяв (т.4 а.с.п.55,56,57), зясувавши, чи правильно розуміють останні зміст обставин, що ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, розяснивши учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Обвинувачені, захисники та прокурор не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинувачених тадослідженняданих про їх особу.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

З огляду на те, що судом першої інстанції дотримано вимог ч.3 ст.349 КПК України, під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції обвинуваченим надавалася правова допомога адвокатів ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які захищали їх інтереси, під час апеляційного розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що заяви обвинувачених написані під тиском чи іншим чином свідчили про сумнівність добровільності їх намірів, відтак доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо заперечення правильності кваліфікації його діянь та в частині ознайомлення з доказами є безпідставними.

З огляду на наведене, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, є правильними, та в силу ч.2 ст.394 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Поряд з тим, твердження обвинувачених в апеляційних скаргах про те, що призначене їм покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених через тяжкість покарання є підставними з огляду на таке.

Покарання за своєю суттю та призначенням має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Для досягнення вищевказаних цілей кримінального судочинства, суду в силу вимог ст.65 КК України, із урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують й помякшують покарання, необхідно призначити засудженому таке покарання, яке для останнього є важким, поряд з тим реальним для виконання. Відтак вагоме значення для визначення виду й розміру покарання мають дані про особу винного, в тому числі його майновий стан.

Так, відповідно до положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, а у разі призначення покарання у виді штрафу, також його майновий стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Зі змісту ст.69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.За вчинення злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Перевіривши наявні матеріали провадження, у тому числі дані, що характеризують осіб обвинувачених, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що суд першої інстанції при визначенні міри покарання, хоч і зазначив у вироку про врахування ступенітяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, дані про осіб винуватих, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, роль кожного обвинуваченого у вчиненні злочину, однак в повній мірі цих обставин не взяв до уваги, внаслідок чого призначив покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

Зокрема судом в повній мірі не враховано те, що обвинувачені повністю визнали вину, щиро розкаялися у вчиненому, сприяли у розкритті злочину, раніше не судимі, мають на утриманні неповнолітніх дітей, зокрема згідно зі свідоцтвом про народження на утриманні в ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_10, у ОСОБА_3 - малолітня дитина ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_11, та батьки похилого віку, стан здоровя обвинувачених, зокрема те, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №361343 ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, а обвинувачений ОСОБА_2 хворіє на гіпертонічне захворювання, що підтверджується довідками Комунального закладу Городоцької районної ради «Городоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги».

Окрім цього, районний суд в достатній мірі не оцінив майновий стан обвинувачених, які офіційно ніде не працюють, обвинувачений ОСОБА_3 обтяжений за кредитними зобовязаннями, відтак визначений судом першої інстанції розмір штрафу є явно непомірною сумою для винних осіб.

Зазначені вище обставини, у своїй сукупності, істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого злочину і ступінь небезпечності обвинувачених для суспільства, а тому розцінюючи їх як виключні, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вирок на підставі п.1 ч.1 ст.418 КПК України, у зв?язку зневідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особамзасудженим внаслідок суворості,підлягає зміні з помякшенням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України, шляхом його призначення нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.203-2 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити частково.

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 14 квітня 2016 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2, КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136000 (сто тридцять шість тисяч) гривень, за ч.1 ст.203-2 КК України у виді штрафу в розмірі семи тисяч пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 127500 (сто двадцять сім тисяч пятсот) гривень, в дохід держави.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136000 (сто тридцять шість тисяч) гривень, в дохід держави.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі семи тисяч пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 127500 (сто двадцять сім тисяч пятсот) гривень, в дохід держави.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.3 ст. 28, ч.1 ст.203-2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі семи тисяч пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 127500 (сто двадцять сім тисяч пятсот) гривень, в дохід держави.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Т.М.ОСОБА_19ОСОБА_20Маліновська-Микич