Рішення № 66946409, 06.06.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/1194/16-ц

Провадження № 2/243/2826/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2017 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Кабановій О.О.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду 15.02.2016 року звернулося ПАТ КБ ПриватБанк з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договоруб/н від 1 лютого 2007 року у сумі 13369,58 гривень станом на 31.12.2015 року.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що 1 лютого 2007 року між позивачем і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, згідно якого відповідачу був наданий кредит у сумі 15000,00 гривень під 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Відповідно даного договору приєднання відповідач зобовязувався щомісячно погашати кредит, а також проценти за користування кредитом. Однак відповідач свої обовязки по вказаному кредитному договору не виконала і станом на 31 грудня 2015 року сума заборгованості по кредитному договору складає 4803,42 гривень, сума процентів за користування кредитом складає 6003,32 гривень, сума пені та комісії за користування кредитом складає 1450,00 гривень, штраф в сумі 500,00 гривень (фіксована сума) та 612,84 гривень (процентна складова). У звязку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по кредитному договору у сумі 13369,58 гривень, а також понесені судові витрати в сумі 1378,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог частково та пояснила суду, що дійсно у 2007 році отримувала кредитну картку та підписувала заяву-анкету для отримання кредиту. Починаючи з 2007 року вона користувалася кредитною карткою та проводила погашення заборгованості по липень 2013 року включно. Вона є інвалідом 2 групи та намагалася укласти з Банком договір про реструктуризацію заборгованості, але її в цьому відмовили, бо для цього потрібно було сплатити відразу значну суму. Згодна сплатити лише тіло кредиту протягом року.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так у ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

1 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, згідно якого відповідачу був наданий кредит у сумі 15000,00 гривень під 30,00 % річних. Згідно даного кредитного договору відповідач зобовязаний щомісячно погашати кредит і сплачувати проценти за користування кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України «Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору…»

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України «Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту». У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України «Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобовязання за вказаним Договором належним чином не виконала. Станом на 31 грудня 2015 року сума заборгованості по кредитному договору складає 4803,42 гривень, сума процентів за користування кредитом складає 6003,32 гривень, сума пені та комісії за користування кредитом складає 1450,00 гривень, штраф в сумі 500,00 гривень ( фіксована сума) та 612,84 гривень (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення кредиту, оплатити винагороду Банку.

Згідно п. 6.7 Умов власник карти зобовязаний слідкувати за витратам коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні Позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно ст. ст. 549, 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення Проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно із додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Словянськ Донецької області.

Враховуючи те, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 на момент укладання договору і на даний час зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 року, у звязку з чим Банк повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню за період з 14 квітня 2014 року.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по комісії та пені у сумі 400 грн., яка відповідно до розрахунку за договором, утворилася станом на 01 квітня 2014 року, тобто до 14.04.2014 року (а.с. 6).

Що стосується вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг у сумі 500,00 грн. фіксованої частини та 612,84 грн. процентної складової, то суд приходить до переконання, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ за період з 14.04.2014 року, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.02.2007 року станом на 31 грудня 2015 року у розмірі 11206,74 грн., яка складається з наступного:

- 4803,42 грн. заборгованість за кредитом;

- 6003,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією, яка утворилася до 14.04.2014 року.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за 2 півріччя 2013 року від 01.02.2014 року «У разі встановлення в договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (Постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13)».

Таким чином суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за Кредитом в сумі 11206,74 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Оскільки ОСОБА_2 як інвалід 2 групи звільнена від сплати судового збору, то понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору 1378 грн. віднести на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк ПриватБанк м. Дніпропетровськ, розрахунковий рахунок 29092829003111 (для стягнення заборгованості та судових витрат) в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості по кредитному договору від 1 лютого 2007 року в розмірі 11206,74 грн. (одинадцять тисяч двісті шість грн. 74 коп.), яка складається із:

- 4803,42 грн. заборгованість за кредитом;

- 6003,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією, яка утворилася до 14.04.2014 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене та підписане у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_4