Рішення № 66942375, 01.06.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1999/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1575/17Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що 22.01.2015 року між сторонами по справі було укладено Договір про відкриття карткового рахунку №151029967, та, відповідно до виписки по вказаному рахунку відповідачем 05.02.2015 року проводились розрахунки за допомогою картки на суму 32,61 доларів США та 1936,10 доларів США; 06.02.2015 року відповідачем проводились розрахунки за допомогою картки на суму 1221,79 доларів США та 86,62 доларів США. На дату проведення зазначених операцій курс долара США становив 19,55 грн. за 1 долар США та 19,78 грн. за 1 долар США відповідно. На дату списання коштів з поточного рахунку 09.02.2015 року, курс долара США становив 23,95 грн. за 1 долар США.

Зазначають, що власних коштів Відповідача не вистачило для покриття вказаної різниці, внаслідок чого на поточному рахунку ОСОБА_4 утворилась заборгованість за овердрафтом в сумі 8505,61 грн., у звязку з чим позивачем направлялись відповідачу листи щодо наявної простроченої заборгованості та розяснено механізм її утворення.

Проте, відповідач свої зобовязання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 28.04.2016 року непогашена заборгованість ОСОБА_4 перед Банком склала 18045,63 грн., у тому числі:

-Сума простроченої основної заборгованості 8505,61грн.;

-Пеня на суму основної заборгованості 2915,91 грн.;

-Сума прострочених відсотків 5001,32 грн.;

-Пеня на суму прострочених відсотків 1622,79.

Окрім того, позивачем було розраховано понесені Банком інфляційні втрати у сумі 3495,81 грн.

З урахуванням наведеного прохали стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку №8151029967 від 21 січня 2015 року в розмірі 21541,23 грн. та вирішити питання судових витрат (а.с.3-6).

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт: КО 761349, виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.09.2008 року, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: м. Полтава, пр-т. Миру, 24, кв. 112 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 21063524, заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_2 від 21 січня 2015 року в розмірі 21541,23 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн., а всього 22919,23 грн. (а.с.107-109).

З цим рішенням не погодився відповідач, який, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що Банком не надано доказів правомірності списання коштів на декілька днів пізніше за збільшеним курсом долара. Окрім того, вказує, що лише 12.03.2015 року він дізнався про наявну заборгованість у розмірі 8811,81 грн., коли від позивача надійшов лист. При цьому Банком попередньо не було повідомлено відповідача про списання коштів з порушенням розпорядження на списання коштів. З урахуванням наведеного вважає, що у даному випадку у діях Відповідача відсутній основний елемент для цивільно-правової відповідальності, а саме вина.

Вказує, що судом не було детально вивчено наданий позивачем розрахунок заборгованості. Зауважує про неправомірність нарахування Банком пені на суму прострочених процентів з 01.04.2015 року по 28.04.2016 року та пені на суму простроченого основного боргу з 01.03.2015 року по 28.04.2016 року, оскільки, на думку апелянта, їх нарахування обмежується шестимісячним строком.

Окрім того, зазначає, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування несплачених процентів розпочинається з 01.02.2015 року, хоча, як зазначив сам ОСОБА_5, списання коштів відбулось 09.02.2015 року і, відповідно, з цього періоду виникла заборгованість по овердрафту.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 зазначає, що твердження відповідача про списання коштів з порушенням розпорядження на їх списання є необґрунтованими. Вказує, що, оскільки ОСОБА_4 не подав до Банку платіжне доручення, а ініціював переказ за допомогою спеціального платіжного засобу, то, відповідно до ст. 8 вказаного Закону, даний платіж проводиться саме відповідно до правил міжнародної платіжної системи.

Зауважує, що валюта платежу відповідача відрізнялась від валюти рахунку, тому інформація про цей платіж до Банку надходила від платіжної системи VISA, а не від Відповідача. Вказує, з посиланням на офіційний сайт компанії VISA, що дата фактичного списання коштів з рахунку Відповідача - це наслідок проведення розрахунків платіжної системи з Банком, тому сааме коли від платіжної системи VISA надійшов запит на проведення розрахунків, ці кошти й були списані з рахунку відповідача за курсом, що був встановлений на день розрахунків.

Зазначає, що під час здійснення будь-якою особою купівлі товарів в мережі Інтернет, продавець отримує кошти миттєво, але це кошти не з рахунку покупця, а кошти платіжної системи, яка, в свою чергу, блокує необхідну суму на рахунку покупця саме до дати кінцевого розрахунку із Банком, що обслуговує рахунок покупця.

Стосовно посилань на те, що банком не було повідомлено про наявну заборгованість, слід відзначити, що обов»язку негайно повідомити відповідача про виниклу заборгованість умовами договору не передбачено.

Щодо посилань апелянта на невірний період нарахування штрафних санкцій вказує, що ОСОБА_4В, посилався на норми Господарського кодексу України, які не застосовуються до вказаних правовідносин, оскільки він не є субєктом господарювання.

З урахуванням наведеного, на думку позивача, рішення районного суду є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні його представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції установлено, що 22 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Полтаві та ОСОБА_4, було укладено Договір про відкриття карткового рахунка №8151029967 (а.с.10-20).

22.01.2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про використання платіжних карток «Разом за життя №1» до ОСОБА_5 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки від 22.01.2015 року №8151029967 (а.с.21).

Як убачається з Виписки по рахунку №8151029967 відповідачем 05.02.2015 року проводились розрахунки за допомогою картки на суму 32,61 доларів США та 1936,10 доларів США. 06.02.2015 року Відповідачем проводились розрахунки за допомогою картки на суму 1221,79 доларів США та 86,62 доларів США (а.с.8-9).

Місцевим судом установлено та не заперечується сторонами, що на дату проведення зазначених операцій курс долара США становив 19,55 грн. за 1 долар США та 19,78 грн. за 1 долар США відповідно. На дату списання коштів з поточного рахунку - 09.02.2015 року, курс долара США становив 23,95 грн. за 1 долар США.

Власних коштів ОСОБА_4 не вистачило для покриття вказаної різниці (зміни в курсі гривні до долара), внаслідок чого на поточному рахунку Відповідача утворилась заборгованість за овердрафтом в сумі 8505,61 грн.

12.03.2015 року Банком було направлено ОСОБА_4 повідомлення про заборгованість №064-28/207-БТ, згідно якого останнього було повідомлено, що за його картковим рахунком №0152005257 виникла заборгованість, станом на 12.03.2015 року у розмірі 8811,81 грн. та запропоновано погасити її у десятиденний строк (а.с.24). Вказане повідомлення відповідач отримав 24.03.2015 року (а.с.24, на звороті).

31.03.2015 року ОСОБА_4 направив банку відповідь, в якій повідомляв, що рахунок, про який ідеться в листі, є дебітним, ніяких угод щодо кредиту чи овердрафту по цьому рахунку він не підписував, звідки може взятися заборгованість по даному кредиту він не розуміє, вважає це помилкою та прохає розібратися по даному питанню та надати йому розяснення (а.с.23).

06.04.2015 року Банком було направлено ОСОБА_4 лист за вих. №064-28/408-БТ, в якому надано розяснення щодо механізму утворення наявної заборгованості у відповідача перед позивачем (а.с.25). Вказаний лист відповідач отримав 07.05.2015 року (а.с.26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, то наявні підстави для стягнення з нього на користь Банку простроченої заборгованості за кредитним договором з урахуванням інфляційних витрат.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 2.2. ОСОБА_5 передбачено, що операції за Картковим рахунком проводиться позивачем за дебетово-кредитною схемою.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року №705 дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту.

Пунктом 1.1.21 ОСОБА_5 визначено, що Овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається Банком у разі, якщо сума операції за Картковим рахунком перевищує розмір Витратної суми (зокрема у випадках, коли операції здійснюються без авторизації, коли розрахунки за операцією виконуються у валюті, відмінній від валюти Карткового рахунку тощо). Розмір Овердрафту складає різницю між сумою відповідної операції за Картковим рахунком та розміром Витратної суми.

Відповідно до умов п.2.4 ОСОБА_5, за користування Овердрафтом Відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати Позивачу проценти, нараховані за процентною ставкою, визначеною Умовами та тарифами обслуговування Карткового рахунка.

Відповідно до п.7.1.1. ОСОБА_5, у разі прострочення сплати заборгованості за Овердрафтом та/або процентами за Овердрафтом, Відповідач сплачує Позивачу за кожний день прострочення, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до дня погашення відповідної заборгованості у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічну норму містить ст.60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.212 ЦПК України. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем 05.02.2015 року проводились розрахунки за допомогою картки на суму 32,61 доларів США та 1936,10 доларів США та 06.02.2015 року на суму 1221,79 доларів США та 86,62 доларів США (а.с.8-9). При цьому, на дату проведення зазначених операцій курс долара США становив 19,55 грн. за 1 долар США та 19,78 грн. за 1 долар США відповідно. Проте, списання коштів з поточного рахунку відбулось 09.02.2015 року, за наявного курсу долара США - 23,95 грн. за 1 долар США.

Оскільки власних коштів ОСОБА_4 не вистачило для покриття вказаної різниці (зміни в курсі гривні до долара), то на поточному рахунку Відповідача утворилась заборгованість за овердрафтом в сумі 8505,61 грн.

У подальшому Банком направлялись відповідачу повідомлення щодо наявності у нього простроченої заборгованості із вимогою про її погашення (лист №064-28/207-БТ від 12.03.2015 року, лист №064- 28/408-БТ від 06.04.2015 року), які отримані відповідачем (а.с.24-25).

Відповідач у визначений ОСОБА_5 про відкриття карткового рахунка №8151029967 від 22 січня 2015 року термін не виконав взяті на себе зобовязання, внаслідок чого утворилась заборгованість: за основним боргом -у сумі 8505,61 грн., за пенею на суму прострочених процентів 1622,79 грн. та за пенею на суму простроченого основного боргу 2915,91 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте, колегія суддів, детально проаналізувавши наявний у справі розрахунок заборгованості, не в повній мірі погоджується з розміром суми нарахованих процентів та в цій частині погоджується з доводами апеляційної скарги і приходить до наступних висновків.

Як убачається з Виписки по рахунку №8151029967 та не заперечується сторонами той факт, що списання коштів з поточного рахунку відбулось 09.02.2015 року та саме з цього часу на картковому рахунку відповідача утворилась заборгованість за овердрафтом.

При цьому, згідно наданого Банком Розрахунку заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Укрексімбанк» за ОСОБА_5 про відкриття карткового рахунка від 22.01.2015 року № НОМЕР_3 станом на 28.04.2016 року (а.с.7), заборгованість за сумою процентів (таб.1) починає нараховуватися з 01.02.2015 року, що колегія суддів вважає неприпустимим.

З урахуванням наведеного, суму боргу за процентами необхідно нараховувати з 10.02.2017 року наступним чином:

Заборгованість, грн..періодКіль-кість днів в періоді% ставкаСума процентів, грн..Нарахо-ванихСплаче-нихне сплаче-них5670,3710.02.1527.02.151773%192,790,00192,79

На підставі вивщевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що за перший період лютий 2015 року, заборгованість ОСОБА_6В, за сумою процентів становила 192,79 грн. При цьому з наведеним розрахунком Банку вказаної заборгованості за інші періоди суд погоджується. А тому з відповідача на користь позивача до стягнення підлягає заборгованість зі сплати суми процентів у загальному розмірі 4887,91 грн.

З урахуванням наведеного, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягає до стягнення заборгованість у загальному розмірі 17932,22 грн., яка складається з:

-сума простроченої основної заборгованості 8505,61грн.;

-пеня на суму основної заборгованості 2915,91 грн.;

-сума прострочених відсотків 4887,91 грн.;

-пеня на суму прострочених відсотків 1622,79.

Згідно ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених Банком інфляційних втрат у сумі 3495,81 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Банком не надано доказів правомірності списання коштів на декілька днів пізніше за збільшеним курсом долара та не попереджено відповідача про порушення, на його думку, строків списання, а тому вважає, що в його діях відсутній основний елемент для цивільно-правової відповідальності вина, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.1068 ЦК України Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

При цьому, пунктом 4.4.2 ОСОБА_5 про відкриття карткового рахунка №8151029967 від 22.01.2015 року, визначено, що ОСОБА_5 зобовязується зараховувати кошти на Картковий рахунок Клієнта у строки, визначені пунктом 3.2 цього ОСОБА_5.

Відповідно до п.3.2 ОСОБА_5 поповнення карткового рахунку здійснюється у безготівковій або готівковій формі без застосування Картки або із застосуванням Картки через РОS-термінали, а також через Банкомати, які підтримують такі функції. При цьому зарахування коштів на картковий рахунок виконується Банком у день здійснення операції поповнення Карткового рахунка, якщо ця операція буде виконана в межах системи Банку у Банківський день не пізніше 12:00, та не пізніше наступного Банківського дня за днем виконання операції поповнення Карткового рахунку, якщо ця операція буде виконана після 12:00 Банківського дня, у вихідний/святковий день або в останній Банківський день місяця.

Згідно п.4.4.5 ОСОБА_5 зобовязується забезпечити виконання розрахунків по операціях з використанням Картки у межах свого контролю проведення операцій.

Окрім того, пунктом 6.7 ОСОБА_5 визначено, що погашення заборгованості Клієнта за Овердрафтом та кредитом, а також за процентами за користування Овердрафтом та Кредитом відбувається, зокрема, у день надходження будь яких коштів на Картковий рахунок таких коштів.

На підставі наведеного, оскільки днем здійснення останньої спірної операції була пятниця, тобто останній банківський день перед вихідними, а наступним робочим (банківським) днем було саме, 09.02.2015 року - день списання коштів з поточного рахунку, а договором не передбачено обовязковості здійснення операцій у день зарахування коштів, то в даному випадку порушення вимог закону та ОСОБА_5 про відкриття карткового рахунка № НОМЕР_3 від 22.01.2015 року, колегією суддів не вбачається.

Твердження в апеляційній скарзі про неправомірність нарахування Банком пені на суму прострочених процентів з 01.04.2015 року по 28.04.2016 року та пені на суму простроченого основного боргу з 01.03.2015 року по 28.04.2016 року, оскільки, на думку апелянта, їх нарахування обмежується шестимісячним строком, є необґрунтованим, з огляду на те, що заяву про застосування строку позовної давності ОСОБА_4В, не подавав. Окрім того, посилання на ст.232 Господарського кодексу України, яким визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, не заслуговує на увагу, оскільки нормами даного кодексу врегульовані господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. А тому дана стаття не може бути застосована при вирішенні цивільно-правового спору про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи позивачем по справі були понесені судові витрати, по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1378,00 грн. (а.с.1-2), відповідачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1515,8 грн. (а.с.116).

При цьому колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог Банку, а саме з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві необхідно стягнути 21428,03 грн., узадоволенні інших вимог необхідно відмовити.

Таким чином, позовні вимоги майнового характеру про стягнення коштів задовольняються на 99,47% (21428,03х100:21541,23=99,47%).

У разі часткового задоволення позову судові витрати з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (99,47%), що в даному випадку становить 1370,7 грн. При цьому з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що складає 08,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст. 316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві заборгованість за ОСОБА_5 про відкриття карткового рахунка №8151029967 від 22.01.2015 року в розмірі 17932,22 (сімнадцять тисяч девятсот тридцять дві гривні 22 коп.) грн. та інфляційні втрати в розмірі 3495,81 (три тисячі девяносто пять гривень 81 коп.) грн., а всього 21428,03 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять вісім гривень 03 коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві - 1370,7 (одну тисячу триста сімдесят гривень 70 коп.) грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Полтаві на користь ОСОБА_4 8,00 (вісім гривень 0 коп.) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ : /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1