Ухвала суду № 66941314, 26.05.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4939/15-ц

Провадження № 4-с/359/50/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суду Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.

при секретарі Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві, заінтересована особа: ОСОБА_3,

в с т а н о в и в :

15.05.2017 року заявник звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Обґрунтовуючи та посилаючись на те, що на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у Бориспільському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Київській області було відкрито виконавче провадження № 51848549 щодо виконання виконавчого листа № 2/359/1674, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 25.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» заборгованість за кредитним договором розмірі 288,58 грн. 26.02.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Виконавець керуючись п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» та тим, що майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє. Державний виконавець поверхнево підійшов до виконання своїх обовязків, не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів.

У звязку з цим заявник просить суд визнати рішення державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірним; скасувати дану постанову та зобовязати державного виконавця відновити виконавче провадження за виконавчим листом.

Представник заявника в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. Надіслала письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення по справі № 359/4939/15-ц за позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором розмірі 288,58 грн.

25 березня 2016 року на підставі вищезазначеного судового рішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 2/359/1674/2015 (а.с.5).

26.02.2017 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, про що складено акт від 26.02.2016 року.

Відповідно до ст. 385 ЦПКУ скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася чи повинна знатися про порушення її прав чи свобод.

У відповідності з ч. 1, ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття направлено сторонам для відома.

Вимогою ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» - «У разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього ж закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.»

Відповідно до вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у дипозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне боржнику інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Судом встановлено, що заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися - безрезультатними, державний виконавець виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином державним виконавцем правомірно, в межах повноважень було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що відповідає вимогам п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки вжитими реальними заходами в ході виконавчого провадження, виконати рішення не надалось можливим. При цьому пройшов відповідно шестимісячний термін для виконання рішення суду, яке предявлено до виконання стягувачем.

Слід також зазначити, що згідно ч. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Отже, вимоги зазначені у скарзі є безпідставними та не містять обґрунтування неправомірності дій державного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383, 384, 385, 386, 387 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_1, - відмовити.

Судові витрати у справі слід віднести на рахунок державного бюджету України.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення пяти денного строку на її оскарження в разі якщо апеляційна скарга не була подана. В разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя Вознюк С.М.