Ухвала суду № 66939725, 06.06.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/1480/13-к Головуючий у І інстанції Соловей В. В. Провадження № 11-кп/795/153/2017 Категорія - ст. 191 ч. 2 КК Доповідач Акуленко С. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Салая Г.А., Баглая І.П.,

секретаря судового засідання Гой Н.Г., Полєно Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260020000132 від 24.05.2013 року, за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_2В в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2016 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді Новобасанської сільського голови Бобровицького району Чернігівської області, зареєстрованого і жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 1-а Бобровицького району Чернігівської області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурорів Матвійчука О.Ю., Єременка Р.А.

адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та виправдано за ч. 2 ст. 191 КК країни на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, і призначено йому покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 510 (п'ятсот десять) гривень, із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності строком на 1 (один) рік.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що Новобасанський сільський голова Бобровицького району Чернігівської області ОСОБА_3, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, що відноситься до 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування, діючи всупереч інтересам служби, 19 липня 2013 року вніс зміни до протоколу третьої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 12 січня 2011 року та підписав рішення третьої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 12 січня 2011 року, в якому містились питання, що стосувалися надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органу виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», згідно яких преміювання сільського голови та надання матеріальної допомоги призначається рішенням відповідної ради.

Так, дії ОСОБА_3, кваліфіковані за частиною 1 статті 366 КК України.

Разом з тим, органами досудового розслідування Новобасанський сільський голова Бобровицького району Чернігівської області ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 16 листопада 2010 року, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, що відноситься до 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування, діючи всупереч інтересам служби, з метою заволодіння державними коштами, умисно підписав рішення першої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 16 листопада 2010 року, в якому містилось питання, яке не виносилось та не розглядалось на сесії селищної ради, а саме, що стосується надання останньому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органу виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», згідно яких преміювання сільського голови та надання матеріальної допомоги призначається рішенням відповідної ради.

В подальшому Новобасанський сільський голова ОСОБА_3, діючи з корисливим мотивом, посилаючись на не існуюче рішення першої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 16 листопада 2010 року, на підставі якого в період часу з грудня 2010 року до січня 2012 року отримав премію і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 12465.22 гривень. Таким чином, Новобасанський сільський голова ОСОБА_3 заподіяв шкоду державному бюджету шляхом безпідставного отримання премій та матеріальної допомоги на суму 12465.22 гривень.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Виправдовуючи ОСОБА_3 суд першої інстанції вказав, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, не доводять поза розумним сумнівом вину обвинуваченого, а обвинувачення побудоване на припущеннях.

До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2, який він просив вирок районного суду скасувати, а провадження по справі щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України закрити у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат вказує, що ОСОБА_3 не вносив зміни до протоколу третьої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради, Бобровицького району, Чернігівської області від 12 січня 2011 року, що підтверджується показами секретаря сільської ради ОСОБА_4. також, вказує, що обовязковою ознакою даного злочину є предмет офіційний документ, а протокол та рішення сільської ради про оплату праці голови сільської ради не має обовязкових ознак офіційного документу.

Прокурор відділу прокуратури Чернігівської області, також подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок районного суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання: за ч. 2 ст. 191 КК України - до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно- розпорядчих функцій на підприємствах в установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки;

за ч. 1 ст. 366 КК України - до штрафу у розмірі 200 н.м.д.г. (3400 гривень), з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах в установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки;

на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді З років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах в установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки.

В обґрунтування своїх вимог, вказує, що вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим і підлягає скасуванню у звязку з не невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 показали, що у листопаді 2010 року на першій сесії Новобасанської сільської ради розглядалося, зокрема, питання, пов'язане із оплатою праці сільського голови ОСОБА_3 Депутати сільської ради за вказане питання проголосували позитивно. В той же час, на запитання сторони обвинувачення, щодо наявності суттєвих протиріч у їх показаннях наданих під час досудового розслідування та в ході судового слідства, свідки пояснили, що не знайомилися з протоколами своїх допитів та їх показання були перекручені співробітниками правоохоронних органів. Суд першої інстанції не надав цим свідченням оцінку згідно вимог ст. 94 КПК України в частині їх зміни, з точки зору їх достовірності, а за сукупністю - з точки зору їх взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Також, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України, вважає, що вирок Козелецького районного суду Чернігівської області підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок його м'якості.

Заслухавши доповідача по справі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_2, які підтримали подану адвокатом апеляційну скаргу та просили закрити провадження відносно ОСОБА_3, прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги адвоката та просив її залишити без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду скасувати та ухвалити новий вирок, допитавши свідків, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного суду свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 показали, що 16 листопада 2010 року вони були депутатами 1 сесії Новобасанської сільської ради та, крім іншого, обговорювали питання про оплату праці, преміювання, обирався секретар комісії.

Свідок ОСОБА_18 показала, що вона працювала головним бухгалтером в Новобасанській сільській раді та на 1 сесії 2010 року було прийнято рішення про оплату праці голови. На підставі виписки з сесії була нарахована заробітна плата. Після перевірки КРУ було виявлено, що голові сільради недоплатили за службу в армії. Після того, секретар сільради дописувала питання про заробітну плату в протоколі та рішенні сесії, а підпис поставив ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_4 показала, що 16.11.2010 року вона працювала секретарем сільради. Був оголошений результат виборів, де вирішувалось питання про оплату праці голови сільради. Вказала, що дане питання виносилось на голосування але в стенограму вона не записала, записувала лише основні питання. Після проведення перевірки у 2013 році вона додрукувала (дописала) вказане питання в протоколі і рішенні, що і підписав голова сільради.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується висновками експертів № 583 від 28 серпня 2013 року про дослідження системного блоку компютера та № 624 від 20 вересня 2013 року, відповідно до якого досліджувані підписи на документах виконані самим ОСОБА_3.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та обєктивно оцінені у вироку.

Також, аналізуючи вищевикладені показання свідків та інші матеріали кримінального провадження, суд вважає твердження адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, в своїй апеляційній скарзі, стосовно відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України безпідставними.

Разом з тим, твердження суду першої інстанції щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Аналізуючи всі надані та досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного.

Оцінюючи показання свідків наданими під час досудового розслідування апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як докази, які підтверджують вину ОСОБА_3. Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він сприймав під час судового засідання або у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Так, судом правильно дана оцінка показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_4 про те, що у листопаді 2010 року на 1 сесії сільської ради розглядалося питання, повязане із оплатою праці сільського голови ОСОБА_3 і ними було проголосоване позитивно. Суд обєктивно дав цьому оцінку, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами, з чим погоджується і колегія суддів.

З вказаних підстав, апеляційні вимоги прокурора, стосовно наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до розяснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен зясувати його вік, стан здоровя, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сімї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції в повній мірі врахував, що він вперше вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, є особою пенсійного віку, що є обставиною, яка помякшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його майновий стан, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання.

Твердження прокурора, що суд першої інстанції не врахував чи врахував не в повній мірі всі обставини є такими, що не зайшли свого підтвердження. Так, на переконання колегії, судом першої інстанції в повній мірі враховані всі обставини на які посилаються апелянт у відповідності на статтю 65 КК України, які в своїй апеляційній скарзі, про що вказано у вироку.

Тому апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2В в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2В в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2016 року, щодо ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_19 ОСОБА_1 ОСОБА_20