Ухвала суду № 66939615, 01.06.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/841/16-к Головуючий у І інстанції Тіслюк І. І. Провадження № 11-кп/795/281/2017 Категорія - ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Карнауха А.С., Короїда Ю.М.

при секретарі Дудко Т.В.

З участю учасників судового провадження:

прокурора Шпак М.В.

захисника адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 11 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270090000224, за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого (інвалід ІІІ групи), одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених до ст. 76 КК України: - періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 2239, 02 грн. задоволено в повному обсязі даної його вимоги, а в частині відшкодування завданої моральної шкоди задоволено частково в розмірі 10000 грн.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Борзнянської ЦРЛ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат в розмірі 3210 грн. на стаціонарне лікування ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Борзнянської ЦРЛ витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 3210 грн.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги, в яких:

- захисникадвокат ОСОБА_2 в поданій ним апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, та закрити відносно його підзахисного кримінальне провадження, оскільки він винесений з грубим порушенням норм чинного кримінального та кримінального процесуального законодавства. Вказує, що як на досудовому так і під час судового слідства мала місце неповнота і упередженість дослідження матеріалів кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги того, що під час бійки як обвинувачений, так і потерпілий отримали тілесні ушкодження, але під час винесення рішення місцевий суд не проаналізував висновки судово- медичної експертизи щодо ОСОБА_3 та не поклав її в основу рішення. Крім того, вважає, що мало місце перекручування доказів по справі, зокрема, показань самого обвинуваченого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5, судово-медичного експерта ОСОБА_6. Звертає увагу колегії суддів на те, що, як на доказ вини ОСОБА_3 місцевий суд послався на показання ОСОБА_7, яка є дружиною обвинуваченого, що суперечить вимогам ст. 89 КПК України, та в порушення вимог ст. 376 КПК України обвинувачений не був присутнім під час проголошення вироку, в звязку з чим було порушено йог право на захист, оскільки йому не було розяснено приписи ч. 3 ст. 376 КПК України.

- потерпілий ОСОБА_4 не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 просить змінити вирок суду в частині заявлених ним позовних вимог щодо стягнення на його користь 50000 грн. моральної шкоди заподіяної йому внаслідок вчинення злочину. Вважає, що при вирішенні даного питання в суді першої інстанції належним чином не було враховано вимоги ч. 3 ст. 23 ЦК України, та не було взято до уваги того, що на даний час він постійно відчуває страх повторення подій, має негативні переживання та спогади, що супроводжуються наявністю емоційних та тілесних реакцій, загострює увагу на проблемі одужання в звязку з тимчасовою відірваністю від активного соціального життя, відчуває тривогу з приводу майбутнього та нераціонального витрачання часу в звязку з лікуванням та проведенням правових заходів.

Суд першої інстанції встановив, що 16 березня 2016 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_3, знаходячись поряд зі своїм господарством за адресою м. Борзна, вул. Поліська, 9 Чернігівської області, на ґрунті неприязних відносин, умисно обухом сокири (колуна) наніс один удар в область тулуба з лівої сторони своєму сусіду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6, чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді закритої травми грудей, що супроводжувалось переломом восьмого лівого ребра по середньо-ключичній лінії, запаленням плеври зліва та нижньої долі лівої легені, без проявів розвитку загрозливих життю явищ, які згідно з висновком експерта №34 від 30.05.2016 року в комплексі відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоровя строком понад 21 день.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які просили задовольнити вимоги викладені в апеляційній скарзі поданій в інтересах обвинуваченого та заперечували проти апеляційної скарги потерпілого, думку прокурора, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, при зазначених у вироку обставинах, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно і повно досліджені і правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту не спростовані.

Так, сам ОСОБА_3 у судовому розгляді, хоча себе винним і не визнав, проте не заперечував, що у зазначені у вироку час та місці, між ним і ОСОБА_4, з яким у нього тривалий час існують неприязні стосунки, виникла сварка, яка перейшла у штовханину, тілесні ушкодження отримані ними обома і в якийсь момент він не зміг втриматися на ногах, і випустивши з рук держак колуна, він впав на землю. В цей час, можливо, потерпілий сам собі наніс удар по ребрам обухом.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 16 березня 2016 року близько 18-00 год. розмова з ОСОБА_3 в черговий раз перейшла в сварку і вони почали боротися. Першим наніс удар ОСОБА_3 обухом колуна (сокири) по ребрах з лівого боку, від чого він відчув гострий біль. Потім між ними почалась боротьба за колун, який тримав у руках обвинувачений, оскільки він вважав, що той має намір нанести йому удар цим предметом по голові. В їх боротьбу втрутились їх жінки, і вони згодом розійшлися по домівках.

Показання потерпілого про те, що саме обвинувачений ОСОБА_3 спричинив йому тілесні ушкодження узгоджуються з показаннями свідків:

- ОСОБА_7, з яких вбачається, що 16 березня 2016 року близько 18-00 год. знаходилась вдома і почувши знервовані голоси сусіда ОСОБА_3 та свого чоловіка - ОСОБА_4, вона через вікно побачила, що вони сваряться, та як ОСОБА_3 обухом сокири замахнувся на її чоловіка і наніс удар у лівий бік тулуба. Чоловік почав захищатись і перехопив сокиру за держак, тримаючи його над головою, перешкоджаючи ОСОБА_3 наносити нею удари. Вона вирішила втрутитись, щоб розвести чоловіків і припинити небезпечну боротьбу. Коли ОСОБА_3, несподівано втративши рівновагу, впав на землю, він випустив з рук сокиру (колун), і вона, схопивши сокиру, відразу ж побігла далі від місця боротьби;

- ОСОБА_8, яка пояснила, що 16 березня 2016 року близько 18-00 год. вона знаходилась в будинку по вул. Поліській, 20/2 у м. Борзні та спілкувалась з ОСОБА_7 Вони звернули увагу на те, що чоловік останньої, ОСОБА_4, свариться з сусідом ОСОБА_3, і почали дивитись через вікно, що відбувається. Вона бачила, як під час вказаної сварки ОСОБА_3 наніс удар обухом сокири (колуна) по лівому боку тулуба ОСОБА_4, і коли ОСОБА_3 замахувався у черговий раз, ОСОБА_4 перехопив держак сокири, і вони почали її смикати, намагаючись заволодіти нею.

Допитаний місцевим судом в якості експерта судмедексперт ОСОБА_6 пояснив, що виключає можливість утворення тілесного ушкодження у вигляді перелому 8-го лівого ребра по середньо-ключичній лінії у потерпілого ОСОБА_4 за обставинами, які вказані в наданих йому документах, якщо б потерпілий сам себе вдарив обухом сокири, коли несподівано вона вислизнула з рук ОСОБА_3, який її тримав. Вказане тілесне ушкодження було заподіяне нанесенням удару предметом, яким, не виключено, був обух сокири (колуна), який згадується як предмет, яким наносив удар ОСОБА_3 по тулубу ОСОБА_4

За висновком судово-медичної експертизи № 56 від 6 серпня 2016 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 в області голови, відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості, а тілесні ушкодження в області тулуба в комплексі відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я строком понад 21 день.

Суд обґрунтовано визнав, що зазначений висновок експерта та інші відомості, що в ньому містяться, а також пояснення судмедексперта ОСОБА_6 у судовому розгляді, які повністю узгоджуються із змістом показів самого потерпілого і свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про час, місце, механізм виникнення, наявність та локалізацію завданих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження за інших обставин голослівні та не мають обєктивного підтвердження.

Повно та всебічно дослідивши сукупність зазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, визнавши їх достатніми для постановлення обвинувального вироку, суд належно визнав доведеною вину обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки саме він наніс удар в область тулуба з лівої сторони своєму сусіду ОСОБА_4, спричинивши останньому зазначені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Безпідставними є доводи про однобічність та необєктивність судового розгляду кримінального провадження, оскільки судом досліджені усі надані у справі докази. При цьому, суд не допустив порушень КПК України щодо порядку судового розгляду та забезпечення прав учасників процесу, у тому числі сторони захисту надавати докази на спростування обвинувачення.

Не підтвердженими є і посилання апелянта на невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, тому як вони узгоджуються із змістом, як пояснень допитаних у суді осіб, так і письмових доказів, досліджених у судовому засіданні.

Твердження про те, що в ході бійки йому (обвинуваченому) також були спричинені тілесні ушкодження, вони не впливають на доведеність вини та кваліфікацію його дій щодо потерпілого за ч.1 ст.122 КК України та, крім іншого, не підтверджуються жодними обєктивними доказами, в звязку з чим також є необґрунтованими посилання сторони захисту, що ОСОБА_3 діяв в стані необхідної оборони.

Посилання сторони захисту на перекручування показань свідків ОСОБА_5 колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки захист лише висловлює своє субєктивне сприйняття вказаних показань, які, крім іншого, не мають прямого відношення до обставин, які досліджуються в даному кримінальному провадженні.

Також, показання свідка ОСОБА_9 (дружини обвинуваченого), про які зазначається в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_2, на думку колегії суддів спростовується сукупністю зібраних, обєктивно досліджених та оцінених судом доказів.

Порушення ст.. 376 КПК України в звязку з проголошенням вироку місцевого суду за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3, на чому наголошує сторона захисту, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки згідно аудіо запису судового засідання, слідує, що головуючим по справі було дійсно оголошено про видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі без зазначення дати та часу його проголошення, однак законодавцем прямо не встановлено прямої вимоги про необхідність зазначення точного часу, коли буде проголошуватися судове рішення. Крім того, як пояснив сам обвинувачений, в момент проголошення вироку суду, наступного дня, він знаходився в приміщенні суду та не зявився до зали судових засідань в звязку з тим, що його не було туди запрошено. Як слідує з аудіо запису судового засідання вирок суду було проголошено публічно 9 грудня 2016 року і його копію було вручено обвинуваченому 12 грудня 2016 року, який в установлений законом строк його оскаржив, в звязку з чим колегія суддів не вбачає порушень вказаних норм закону.

За наведених підстав, судова колегія приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_3 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а його дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили останньому короткочасний розлад здоров'я, строком понад 21 день.

З матеріалів кримінального провадження та змісту вироку вбачається, що призначаючи ОСОБА_3 вид і розмір покарання та звільняючи від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції, дотримавшись вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушень дані про його особу, характеристику з місця проживання і прийшов до висновку про доцільність призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, належним чином мотивувавши своє рішення в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримані загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, і наведені у вироку ґрунтовні мотиви застосування ст. 75 КК України.

Щодо цивільного позову потерпілого, то колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно задовольнив частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 стосовно відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням моральних страждань потерпілого, інших негативних наслідків, та визначив розмір відшкодування з урахуванням ступеня вини обвинуваченого ОСОБА_3, а тому колегія суддів доводи потерпілого вважає непереконливими.

Вирок суду є законний, обґрунтований і справедливий, а тому скасуванню не підлягає.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

М.М. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Короїд