Ухвала суду № 66939165, 01.06.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул - Україна» на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул - Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_5 звернувся з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 23 березня 2016 року він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул - Україна» договір фінансового лізингу, відповідно до якого останнє зобов'язалось придбати у свою власність та передати йому у користування трактор МТЗ 892, а позивач зобов'язався періодично сплачувати за користування трактором лізингові платежі.

Позивач зазначав, що умови договору не відповідають вимогам законодавства та порушують його права, як споживача, оскільки містять істотний дисбаланс прав і обов'язків не на його користь, порушують принцип добросовісності.

Умови договору щодо сплати 50 % вартості трактора у вигляді авансу вважає фактичним залученням коштів для його придбання та потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, однак така у відповідача відсутня.

Позивач посилався на нікчемність договору, оскільки його не було посвідчено нотаріально.

У зв'язку з наведеним просив, враховуючи заяву про уточнення заявлених вимог, визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00100 від 23 березня 2016 року, застосувати наслідки недійсності договору, стягнути з ТОВ «Соул - Україна» на його користь грошові кошти в сумі 60 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 13 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 квітня 2017 року про виправленняописки, позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 00100 від 23 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна», адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,15, офіс 10 (код ЄДРПОУ 40099841, р/р 26009052642625 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649) на користь ОСОБА_5 сплачений платіж за оформлення договору в сумі 60 000гривень, витрати на правову допомогу в сумі 3 000 гривень та судовий збір у розмірі 1 378 гривень.

В апеляційній скарзі ТОВ «Соул - Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5, просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник ТОВ «Соул - Україна» повторно в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в судовому засіданні у цей день у Кременецькому районному суді Тернопільської області. До Кременецького районного суду Тернопільської області представник ТОВ «Соул - Україна» - Павленко С. В. подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в апеляційному суді Херсонської області. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, не з'явився в судове засідання без поважних причин, тому справу можливо розглянути у його відсутність.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що в оспореному ним договорі фінансового лізингу виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача; повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання ним своїх обов'язків щодо передачі предмета лізингу, його якості.

Також суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу потребує за законом нотаріального посвідчення, однак його не було вчинено, тому вказаний договір є нікчемним і юридичні наслідки не породжує; тому все отримане сторонами за договором підлягає поверненню. Суд вважав, що відповідно до закону оспорений договір фактично є фінансовою послугою, що передбачає наявність у надавача послуги відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня, тому цей договір є недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 23 березня 2016 року між ТОВ Соул-Україна та ОСОБА_5 було укладено договір фінансового лізингу № 00100, предметом якого є транспортний засіб, а саме: трактор марки МТЗ 892. Вартість предмету лізингу, відповідно до п.8.1 договору становить 600 000 гривень /а. с. 6 - 13/.

Відповідно до п. 4.1 договору, лізингодавець зобов'язаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізину та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: платіж за оформлення договору; авансовий платіж; різницю до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5. ст.9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов'язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжується.

23 березня 2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив товариству платіж за оформлення договору у розмірі 75000 гривень /а. с. 15/.

Відповідно до листа ТОВ «Соул-Україна» № 18 від 05 травня 2016 року, заява ОСОБА_5 про розірвання договору фінансового лізингу № 00100 від 01 квітня 2016 року прийнята, договір розірвано, однак у поверненні платежу за оформлення договору відмовлено /а. с. 14/.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.4 договору, лізингодавець разом із продавцем відповідають перед Лізингоодержувачем, виключно за зобов'язанням, щодо продажу (поставки) предмета лізингу.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 23 березня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно п. 4 ч. 1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відсутність дозволу (ліцензії) у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб суперечить вимогам законодавства, тому він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вище викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним судом України у постанові від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15.

Судом першої інстанції вірно зроблений висновок про те, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу, стороною якого є фізична особа, нотаріально посвідчено не було, тому він є нікчемним. А отже відповідач зобов'язаний повернути позивачеві сплачені ним на виконання оспорюваного договору грошові кошти.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Соул - Україна» про те, що у оспорюваному договорі відсутній дисбаланс між правами та обов'язками сторін, підлягає відхиленню, оскільки це твердження суперечить умовам договору, у якому виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема, виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; у договорі передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умови договору не передбачають; договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно стягнуто з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн., оскільки доказів про наявність ОСОБА_7 в Єдиному реєстрі адвокатів України та копії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю до матеріалів справи не додано, підлягають відхиленню. Відповідно до ст. 42 ч. 4 ЦПК України повноваження адвоката як представника (крім довіреності) можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника. Витяг засвідчується підписом сторін. Надання інших документів на підтвердження повноважень адвоката як представника у справі не передбачено нормами діючого ЦПК України. До матеріалів даної справи були залучені, передбачені ч. 4 ст. 42 ЦПК України, витяг з договору про надання правової допомоги від 25.07.2016 року та ордер серії ХС № 024906. До заперечень на апеляційну скаргу відповідача було долучено належним чином посвідчені копії свідоцтва ОСОБА_7 про право на зайняття адвокатською діяльністю і витяг з Єдиного реєстру адвокатів України/а. с. 129 - 130/. Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 6.2 Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України інформація, що внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою та доступною у режимі перегляду на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua. за винятком випадків, передбачених цим Порядком.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Соул - Україна» про те, що судом безпідставно визнано несправедливим п. 1.4. Договору щодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та інш. оскільки, саме ч. 1 ст. 808 ЦК України передбачено, що в разі вибору продавця (постачальника) предмета договору лізингу лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо підлягають відхиленню, оскільки відповідно до п. 3.4.7 договору, лізингоодержувач має право самостійно обрати продавця за умови, якщо продавець погодиться , а лізингодавець зможе придбати предмет лізингу у даного продавця, тобто право вибору продавця лізингоодержувачем можливе за певних умов, тобто обмежене. Договір не містить інформації про продавця товару.

Посилання ТОВ «Соул - Україна» на те, що договір фінансового лізингу не потребує нотаріального посвідчення, який було укладено між сторонами, оскільки відповідно до ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» він має бути укладений у письмовій формі, підлягає відхиленню. Договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договорів відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін договору. Тому підлягає застосуванню частини 1 і 5 ст. 216 ЦК України, якими встановлено, що у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні все, що вона отримала на виконання цього правочину. Вказаний висновок відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, визнаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму платежу за оформлення договору, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, правильно застосувавши положення Закону «Про захист прав споживачів» та статей 203, 215 ЦК України. Підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул - Україна» відхилити.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 13 грудня 2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

З оригіналом згідно: Копія ухвали оформлена 02 червня 2017 року Ухвала набрала законної сили 01 червня 2017 року