Постанова № 66932738, 02.06.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/87/17

Провадження №2-а/263/223/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Єрмоленкові Р.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Кривцун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання поновлення виплат адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам та вчинення інших дій,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН Центрального району ММР) про визнання протиправними дій, зобов'язання поновлення виплат адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам та вчинення інших дій.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що разом зі своєю родиною був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2, але у 2015 році перемістився з м. Луганська до м. Маріуполя Донецької області, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції. Відповідно до довідки від 18 листопада 2015 року № 1411029560, виданої УСЗН Центрального району ММР, позивачу надано статус внутрішньо переміщеної особи. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Центрального району ММР із заявою про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі якої йому призначено грошову допомогу у розмірі 442 грн на місяць за період з 21 листопада 2015 року по 17 травня 2016 року. У травні 2016 року позивач звернувся до УСЗН Центрального району ММР із заявою про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги та йому призначено допомогу на період з 18 травня 2016 року по 17 листопада 2016 року у розмірі 442 грн щомісячно. 18 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою для продовження виплат на наступний період. Листом УСЗН Центрального району ММР від 01 грудня 2016 року № 01/10-6160-5 позивачу повідомлено, що рішенням УСЗН Центрального району ММР від 17 листопада 2016 року його знято з обліку в управлінні з 21 листопада 2015 року відповідно до п. 5 Порядку та зазначено про необхідність повернення сплаченої грошової допомоги у сумі 5259,80 грн, мотивуючи тим, що у власності дружини позивача - ОСОБА_3 - знаходиться ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 яка розташована не в районі проведення антитерористичної операції. Посилаючись на те, що Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого віднесено і м. Маріуполь, позивач вважає дії УСЗН Центрального району ММР протиправними та, уточнивши позовні вимоги в остаточній редакції, просив суд: визнати неправомірними дії УСЗН Центрального району ММР з відмови у призначенні йому адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зняття з обліку та припинення виплати такої допомоги; визнати протиправними та скасувати рішення УСЗН Центрального району ММР від 17 листопада 2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 18 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк, зняття з обліку в Управлінні та стягнення коштів; зобов'язати УСЗН Центрального району ММР поновити ОСОБА_1 на обліку; зобов'язати УСЗН Центрального району ММР призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 18 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк у розмірі 442 грн на місяць та виплачувати її ОСОБА_1 щомісяця; зобов'язати УСЗН Центрального району ММР у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили нарахувати та виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 18 листопада 2016 року включно по дату прийняття судового рішення у сумі 442 грн за кожен місяць періоду; зобов'язати УСЗН Центрального району ММР у місяць виплати заборгованості виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка виплачується за період з 18 листопада 2016 року включно по дату прийняття судом рішення у справі із затримкою більше ніж 1 календарний місяць, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»; стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн.

Водночас, позивач вказує на те, що порушення відповідачем його законних прав завдало моральної шкоди, призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, та погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим вважає, що на його користь підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 6000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник УСЗН Центрального району ММР - ОСОБА_2 - у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 11, 161 КАС України, виходить з такого.

Судом установлено, що відповідно до фотокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 17).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 18 листопада 2015 року № 1411029560 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3

Рішенням УСЗН Центрального району ММР від 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 знято з обліку в Управлінні з 21 листопада 2015 року та не призначена допомога, оскільки член його сім'ї - ОСОБА_3 - з 29 червня 2006 року володіє нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована не в районі проведення антитерористичної операції (а. с. 21).

Указані обставини відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КАС України визнані сторонами і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому суд вважає їх належними та допустимими доказами у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога), визначений Порядком про надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505) (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, в редакції на час звернення з заявою, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно до пунктом 3 Порядку № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Пункт 8 Порядку № 505 передбачає, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи, яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення отримати грошову допомогу з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно.

Відповідно до п. 6 Порядку № 505, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Указаним пунктом Порядку встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні такої допомоги.

Так, у справі, де предметом розгляду є оскарження дій щодо зупинення виплати указаної грошової допомоги, підставою для відмови у виплаті такої стало наявність у дружини позивача права власності на ? частини квартири, розташованої у м. Маріуполі.

У пункту 6 казаного Порядку визначено 3 райони, у разі наявності в яких в одержувача допомоги житлового приміщення - призначається допомога, зокрема, на тимчасово окупованій території; район проведення антитерористичної операції; населені пункту, що розташовані на лінії зіткнення.

Місто Маріуполь не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

Разом з тим, наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року; Харківська область - з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких відноситься і м. Маріуполь (далі - Перелік).

У вказаному розпорядженні зазначено територія на якій здійснювалася антитерористична операція, до якої і віднесено місто Маріуполь. У той же час у такому не врегульовано питання періоду проведення антитерористичної операції.

Питання періоду проведення антитерористичної операції врегульовано у статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У частині 2 статті 1 цього Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Отже, за відсутності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, неузгодженість у Переліку питання території на якій здійснювалася антитерористична операція та здійснюється така операція, з урахуванням визначеного Законом періоду її проведення, не може обмежувати встановлене Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядком № 505 право на отримання позивачем адресної допомоги, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

З огляду на викладене, наявність у власності дружини позивача ? частини житлового приміщення, яке розташоване на території, на якій здійснювалася (здійснюється) антитерористична операція, а саме за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до п. 6 Порядку № 505 не є підставою для відмови у призначенні позивачу допомоги.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 03 серпня 2016 року № 1641/5/75-16, оскільки такий не є нормативно-правовим актом та носить лише роз'яснювальний характер. Крім того, Порядком № 505 не визначено підставу для відмови у призначені допомоги, як володіння житловим приміщенням, розташованим на території проведення антитерористичної операції, на якій державна влада здійснює свої повноваження. Указані норми не пов'язують розташування житлового приміщення на території проведення антитерористичної операції із здійсненням своїх повноважень органів державної влади на цій території.

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії УСЗН Центрального району ММР щодо відмови у призначенні йому адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зняття з обліку та припинення виплати такої допомоги з 18 листопада 2016 року підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов'язання УСЗН Центрального району ММР у місяць виплати заборгованості виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка виплачується за період з 18 листопада 2016 року включно по дату прийняття судом рішення у справі із затримкою більше ніж 1 календарний місяць, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» закріплено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 листопада 2014 року (справа № 21-518а14), яка за змістом ч. 2 ст. 161 КАС України повинна бути врахована судом.

Враховуючи викладене, оскільки адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача, наявні підстави для компенсації втрати частини доходу у повній мірі за період з 18 листопада 2016 року.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають розгляду в межах даної адміністративної справи.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п. 3 ч. 2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

За змістом статті 71 КАС України позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на перенесені душевні і моральні страждання, нервові стреси та погіршення самопочуття у зв'язку з відмовою відповідача у продовженні виплати адресної допомоги, у зв'язку із чим звертався до лікаря невропатолога, на підтвердження чого представив виписку із амбулаторної картки пацієнта від 06 грудня 2016 року.

Однак, суд не приймає такі доводи позивача, оскільки позивачем не надані докази заподіяння такої шкоди і причинний зв'язок дій або бездіяльності відповідача з моральними стражданнями позивача або нанесенням матеріальних збитків.

Сам лише факт звернення позивача до лікаря невропатолога не може слугувати виключною підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправними дій відповідача стосується виключно меж застосування соціального законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами у сукупності зі спірним рішенням відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позивних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до квитанцій, які містяться в матеріалах справи, позивачем сплачено 551,20 грн судового збору, тому позивач має право на відшкодування понесених витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17, 70, 88, 94, 99, 158-163, 167, 183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання поновлення виплат адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам та вчинення інших дій, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зняття з обліку та припинення виплати такої допомоги.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 17 листопада 2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 18 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк, зняття з обліку в Управлінні та стягнення коштів.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради поновити ОСОБА_1 на обліку внутрішньо переміщеної особи та призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 18 листопада 2016 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 18 листопада 2016 року включно по дату прийняття судом рішення у справі, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів від дня отримання її копії.

Суддя О.М. Музика