Окрема думка судді № 66932348, 02.06.2017, Харківський районний суд Харківської області

02.06.2017

Справа № 635/2644/17

Провадження №1-кп/635/618/2017

О К Р Е М А Д У М К А

Судді Шинкарчука Я.А.

02 червня 2017 року

Ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, за клопотанням потерпілого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту та тримання під вартою, змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 31 липня 2017 року включно.

Стосовно наведеного, на підставі статті 375 КПК України, висловлюю окрему думку.

Статтями 8, 29 Конституції України, як нормами прямої дії, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Так, у відповідності до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, з клопотанням про застосування або зміну запобіжного заходу, як приведено в статті 184 КПК України, може звернутися слідчий чи прокурор.

При системному аналізі норм глави 18 розділу ІІ КПК України, не вбачається потерпілого як субєкта, що може звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Таке клопотання може подати сторона обвинувачення у відповідності до вимог ст. 177, 183, 184, 200 КПК України.

Більш того, клопотання потерпілого ОСОБА_2 подане з порушенням норм розділу ІІ КПК України, а саме: з наданого до суду клопотання не вбачається, що було дотримано положення ст.200 КПК України, де передбачено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надана обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду.

Разом з тим, обґрунтування на які посилається потерпілий у своєму клопотанні містять лише припущення про наявність всіх визначених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, тоді як в силу норм ч.1 ст. 184 КПК України, до якої відсилає ст.200 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу має містити виклад обставин, на підставі яких слідчий чи прокурор дійшли висновку про наявність ризиків, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Натомість, будь-яких доказів, якими б було підтверджено існування всіх перелічених в частині 1 статті 177 КПК України ризиків, потерпілим не надано суду.

При цьому, в контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, згідно норм КПК України потерпілий не наділений правом звернутися до суду з клопотанням про обрання чи зміну запобіжного заходу. Тим паче, що в даному конкретному випадку наявні порушення ряду норм Кримінального процесуального кодексу України, які обмежують та/або порушують права обвинуваченого під час здійснення процедури розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Тоді як, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у випадках доведеності, що більш мякі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризиками, передбаченим ст.177 КПК України.

З урахуванням вище викладеного вважаю, що клопотання потерпілого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту та тримання під вартою задоволенню не підлягає.

Суддя - Я.А.Шинкарчук