Рішення № 66926045, 29.05.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р.Справа № 922/4984/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків про стягнення 35071327,73 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю № 01-16/245 від 11.01.2017 року;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 7209 від 13.12.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних в розмірі 27 967 259,83 грн., 3% відсотків річних у розмірі 2 016 259,87 грн., пені у розмірі 5 087 808,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 07.05.2004 р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 4. Станом на 01.08.2015 р. борг відповідача за період червень 2013 р. - січень, березень - липень 2015 р. станом на 01.08.2015 р. складає 35 071327,73 грн., а саме:

1) пеня - 5 087 808,03 грн. за липень 2014 р., березень 2015 р. - липень 2015 р.;

2) три відсотки річних - 2 016 259,87 грн. за червень 2013 р. - грудень 2014 р., березень - липень 2015 р.;

3) інфляційні - 27 967 259,83 грн. за червень 2013 р., листопад 2013 р. - січень 2015 р., квітень - липень 2015 р.

Сума заборгованості по пені, інфляційним та 3% річним складається з двох частин нарахувань, а саме:

1) пеня - 5 001 265,38 грн., інфляційні - 24 841 668,13 грн., 3% річних - 999492,69 грн. нараховані АК Харківобленерго відповідачу на заборгованість за спожиту електричну енергію, яка на теперішній час залишилась не сплаченою (всього: 30 842 426,20 грн.);

2) пеня - 86 542,65 грн., інфляційні - 3 125 591,70 грн., 3% річних - 1 016 767,18 грн. нараховані на заборгованість за спожиту електричну енергію, яка погашена відповідачем договорами про організацію взаєморозрахунків (всього: 4 228 901,53 грн.).

24.09.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року провадження у справі було зупинено.

Судом направлялися запити стосовно результатів розгляду справи № 922/635/15, проте на даний час розгляд вказаної справи триває.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 13.03.2017 року № 252 було призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв`язку з відставкою судді Доленчука Д.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.03.2017 року, справу № 922/4984/15 було призначено до розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року провадження у справі № 922/4984/15 було поновлено та призначено її до розгляду на 03.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2017 року відкладено розгляд справи № 922/4984/15 на 24.04.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.04.2017 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 11087/17) з додатками про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаних з нею справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.04.2017 року від відповідача надійшли пояснення (вх. № 13489) з додатком.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2017 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.05.2017 року від представника позивача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх. № 154389).

Судом було задоволено клопотання та запис судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.05.2017 року представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України (вх. № 15432).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.05.2017 року представник позивача надав додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 15387) разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.05.2017 року представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 15388).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.05.2017 року представник відповідача надав додаткові пояснення по справі (вх. № 15435).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2017 року розгляд справи було відкладено на 29.05.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.05.2017 року представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 17778).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.05.2017 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 17683).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 29.05.2017 року представник відповідача надав додаткові пояснення по справі (вх. № 17666).

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2017 року проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 11087/17) вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно із п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з клопотання відповідача, останній просить суд зупинити розгляд справи № 922/4984/15 до вирішення справ № 922/1831/15, № 922/635/15, № 922/2838/15, проте в обгрунтування наданого клопотання останнім не було надано доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано доказів в обґрунтування поданого клопотання, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 17683) зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на розгляд господарським судом Харківської області справ № 922/748/17, № 922/635/15, № 922/2838/15, № 922/1831/15, розгляд яких має істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки рішеннями суду по вказаним справам будуть встановлені обставини, що вплинуть на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема будуть встановлені факти, що мають преюдиціальне значення в частині розміру основної заборгованості на яку позивач зробив нарахування. Разом із клопотанням відповідачем також було надано копії ухвал по зазначеним справам.

Як вбачається з аналізу ст. 79 ГПК України, суд зупиняє провадження у справі, якщо самостійно не може встановити певні обставини, які можуть бути встановлені в іншій справі.

Проте в даному випадку в матеріалах справи наявні відповідні докази надання послуг з постачання електроенергії (на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог) та розрахунки основного боргу, у зв`язку з чим суд самостійно може надати їм правову оцінку.

Крім того тривале зупинення провадження у справі призведе до затягування судового процесу, що в свою чергу є порушенням прав однієї зі сторін, в даному випадку позивача, який звернувся до суду за захистом своїх прав.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що по справі № 922/4984/15 порушено провадження ще у 2015 році, та розгляд справи триває понад два роки.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, справи повинні розглядатися судами упродовж розумного строку, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.05.2004р. між сторонами Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (споживач за договором ) було укладено договір на постачання електричної енергії № 4 (далі по тексту - договір). Даний Договір відповідно до п. 9.11 пролонгований на 2016 рік.

Відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" перейменоване на Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі по тексту - відповідач).

Відповідно до п.2.2.5 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків".

Згідно до п.п. 2.2.5 договору, п. 1, 4.5, 5 додатка 2 до Договору "Порядок розрахунків", п. 10.2 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 зі змінами та доповненнями від 25.12.2008р. №1449; ст. 193, п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, згідно з якими споживач зобов'язаний своєчасно проводити оплату усієї використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Додатком № 2 до договору сторони погодили порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення).

Згідно з п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 Додатку №2 до договору).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як зазначає позивач, останній виконував свої зобов'язання за договором, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 5001265,38 грн., інфляційні втрати в сумі 24841668,13 грн. та 3% річних в сумі 999492,69 грн. на суму заборгованості в розмірі 30842426,20 грн.

Крім того, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 86542,65 грн., інфляційні втрати в сумі 3125591,70 грн. та 3% річних в сумі 1016767,18 грн. на заборгованість за електричну енергію, яка погашена відповідачем за договорами про організацію взаєморозрахунків (на загальну суму 4228901,53 грн.).

В обґрунтування поставки відповідачу електроенергії, позивачем було надано до суду акти про використану електричну енергію та виставлені рахунки на оплату.

Відповідач в свою чергу проти позову заперечує та зазначає про те, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувають на розгляді справи про стягнення з КП «Харківводоканал» основної суми боргу за спірним договором. Крім того відповідач вказує на те, що по справі № 922/635/15 предметом розгляду якої є стягнення основної заборгованості призначено судову експертизу, яка на даний час триває. Вказані обставини на думку відповідача перешкоджають розгляду даної справи по суті, оскільки основна сума заборгованості не була встановлена та стягнута судом.

Також відповідач вказує на те, що по справі № 922/2750/16 вже було заявлено до стягнення 3% річних та пеню за період, який також включено до заборгованості по справі № 922/4984/15.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що в провадженні господарського суду Харківської області перебувають на розгляді справи, які є пов`язаними з даною справою та до винесення рішення по вказаним справам розгляд справи № 922/4984/15 є неможливим, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, як необґрунтованому.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази постачання відповідачу електроенергії за спірні періоди, а саме: акти про використану електричну енергію, які підписані позивачем та відповідачем та рахунки на постачання електричної енергії.

В свою чергу відповідачем свого контррозрахунку, що б спростував суму заборгованості нараховану позивачем та доказів, що свідчили б про відсутність заборгованості до суду не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що в господарському суді Харківської області розглядається справа № 922/2750/16 та предмет її розгляду є тотожним з предметом розгляду справи 922/4984/15, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, судом було здійснено запит судді господарського суду Харківської області Погореловій О.В. стосовно предмету розгляду справи № 922/2750/16.

Як вбачається з позовної заяви та ухвали про порушення провадження у справі № 922/2750/16 (наданої на запит судді), предметом розгляду справи є стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору №1.01, укладеного між сторонами 03.01.2008 року.

В той час, як предметом розгляду даної справи є стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за договором на постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 року.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що предмети розгляду справи № 922/2750/16 та справи № 922/4684/15 є різними, що виключає можливість подвійного стягнення за один і той самий період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5001265,38 грн. за період з квітня 2015 року по липень 2015 року, інфляційних втрат в сумі 24841668,13 грн. за період з квітня 2015 року по липень 2015 року та 3% річних в сумі 999492,69 грн. за період з квітня 2015 року по липень 2015 року, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, а саме несплатою спожитою електричної енергії, суд зазначає наступне.

Судом досліджено умови договору поставки електричної енергії та встановлено, що рахунок надісланий відповідачу має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

В матеріалах справи наявні належні докази направлення відповідачу рахунків на оплату за спірні періоди (а.с. 38-69, том 2), проте останнім з 2012 року систематично не сплачується заборгованість з поставки електроенергії.

Ухвалами суду було неодноразово зобов`язано сторін надати підписаний особа сторонами акт звірки взаємних розрахунків.

Проте підписаного двома сторонами акту не надано, натомість як вбачається з наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків, на ньому наявна відмітка з боку відповідача, та зазначено, "суми заборгованості на які нараховані штрафні санкції підприємством не визнаються, є спірними та знаходяться на розгляді в господарському суді ".

Посилання відповідача на неправомірність розрахунку боргу наданого позивачем не підтверджується матеріалами справи, оскільки як вбачається зі спірного договору, його було укладено в 2004 році, в той час, як до 2012 року розрахунки між сторонами проводились на підставі виставлених позивачем рахунків.

Крім того в матеріалах справи наявні договори про організацію взаєморозрахунків, укладені між сторонами, з метою погашення заборгованості, яка виникла у 2012-2013 роках.

З аналізу зазначених договорів вбачається, що їх було укладено у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію.

Також судом встановлено, що рахунки на оплату, на підставі яких виникла заборгованість та яка стала підставою для укладення договорів про організацію взаєморозрахунків є аналогічними (за методом розрахунку) рахункам, які на даний час не оплачені відповідачем (та нарахування яких оспорюється останнім).

Отже методика нарахування поставленої енергії за спірний період та за період за який сторонами було укладено договори про організацію взаєморозрахунків є ідентичною.

Будь-яких доказів невідповідності даної методики вимогам закону відповідачем надано не було.

Таким чином в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про неправомірність розрахунку заборгованості позивача за поставлену електроенергію на підставі спірного договору.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.3.15. договору правом позивача за договором є вимагати відшкодування збитків, завданих позивачу, як постачальнику за договором внаслідок порушення відповідачем умов цього договору та ПКЕЕ, сплати пені, 3% річних та індексу інфляції.

Крім того обов`язок споживача своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії чітко передбачено п. 2.2.5 договору.

Також в матеріалах справи наявна довідка АК «Харківобленерго» № 01-16/3140 від 23.05.2017 року (а.с. 223, том 2), в якій зазначено, що протягом жовтня 2012 року по липень 2015 року відповідачу поставлялась електрична енергія на підставі договору від 07.05.2004 року № 4.

Вищезазначена довідка також підтверджує споживання відповідачем електроенергії за спірні періоди.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Отже в даному випадку тривала не сплата відповідачем заборгованості за поставлену електроенергію впродовж більш ніж трьох років та нарахованих позивачем штрафних санкцій, в тому числі 3% річних та інфляційних втрат позбавляє позивача на мирне володіння своїм майном (грошовими коштами).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5001265,38 грн., інфляційних втрат в сумі 24841668,13 грн. та 3% річних в сумі 999492,69 грн. на суму заборгованості в розмірі 30842426,20 грн. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача: пені в сумі 86542,65 грн., інфляційних втрат в сумі 3125591,70 грн. та 3% річних в сумі 1016767,18 грн. на заборгованість за електричну енергію, яка погашена відповідачем за договорами про організацію взаєморозрахунків (на загальну суму 4228901,53 грн.), суд зазначає наступне.

Для погашення заборгованості за електроенергію, яка виникла в зв'язку з невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам КП Харківводоканал, Законами України "Про Державний бюджет України на 2012 р.", "Про Державний бюджет України на 2013 р.", "Про Державний бюджет України на 2014 р." та відповідними постановами Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012 р., №167 від 20.03.2013р., №30 від 29.01.2014р. були затверджені Порядок та умови надання у 2012 (2013, 2014) році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.".

Відповідно до вищезазначених постанов КМУ, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

У відповідності до Постанови №30 між учасниками розрахунків, в т.ч. за участі АК Харківобленерго було укладено договори про організацію взаєморозрахунків № 167Е/115, № 167Е/120, № 167Е/119, № 167Е/208, № 43/21, № 44/21, № 45/21, № 1409/30, №880/30 (а.с. 80-114, том 1).

Вказаними договорами встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання. Початком перебігу строку для виконання є перерахування коштів органом казначейства, учасники розрахунків зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до цього договору та часники розрахунків засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, порядок та строк виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії пені в сумі 86542,65 грн. за період з липня 2014 року по квітень 2015 року, інфляційних втрат в сумі 3125591,70 грн. за період з червня 2013 року по травень 2015 року та 3% річних в сумі 1016767,18 грн. з червня 2013 року по квітень 2015 року, яка погашена відповідачем за договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до договору були змінені згідно з умовами договорів про організацію взаєморозрахунків.

Отже, застосування санкцій, передбачених підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору №4 від 07.05.2004р., та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених, частиною 2 статті 625 ЦК України, можливо тільки в умовах коли розрахунки були здійснені поза межами порядку і строків, встановлених договорами і про організацію взаєморозрахунків. Відповідно до умов вказаних договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за електричну енергію за період з липня 2014 року по квітень 2015 року пені в сумі 86542,65 грн., інфляційних втрат в сумі 3125591,70 грн. за період з червня 2013 року по травень 2015 року та 3% річних в сумі 1016767,18 грн. з червня 2013 року по квітень 2015 року відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та неустойки у вигляді сплати пені за порушення строків внесення платежів за договором про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004р.

Таким чином, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, отриману за періоди, на які були нараховані суми інфляційних витрат, 3% річних та пені, що є предметом розгляду у даній справі відповідно до договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004р.

Отже, для застосування судом наслідків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за поставлену електричну енергію була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Враховуючи вищевикладене та те, що договорами про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення строків оплати за поставлену електричну енергію за договором №4 від 07.05.2004р., оплати за яким були здійснені в межах порядку і строки, встановлені договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до цього позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 86542,65 грн., інфляційних у розмірі 3125591,70 грн., 3% річних у розмірі 1016767,18 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду України, викладеними в наступних постановах, що прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які в силу статті 111-28 господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України: від 09.09.2014 р. у справі № 5011-1/104302012-42/528-2012; від 09.09.2014 р. у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012; від 09.09.2014 р. у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012; від 16.09.2014 р. у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012; від 23.09.2014 р.; від 30.09.2014 р. у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 149, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 5001265,38 грн. пені, 24841668,13 грн. інфляційних втрат, 999492,69 грн. 3% річних та 64268,01 грн. витрат зі слати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 86542,65 грн., інфляційних втрат в сумі 3125591,70 грн. та 3% річних в сумі 1016767,18 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 02.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/4984/15