Рішення № 66926030, 01.06.2017, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

01 червня 2017 рокуСправа № 921/258/17-г/17ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Хмелівка Теребовлянського району Тернопільської області

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль", м.Київ

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК-Трейд", м.Тернопіль

про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №782 від 22.05.2017;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: не з'явився.

В процесі розгляду спору в судових засіданнях присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, с.Хмелівка Теребовлянського району Тернопільської області, звернувся 14.04.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль", м.Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК - Трейд", м.Тернопіль, про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 3,21га за кадастровим номером НОМЕР_4, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у власності ТОВ "Еко-Тернопіль" та ТОВ "ТДК-Трейд" для проїзду та заїзду транспорту ФОП ОСОБА_1, його контрагентів, а також транспорту аварійних та екстрених служб.

Ухвалою суду від 21.04.2017 порушено провадження по справі, від сторін витребувано додаткові документи, а явка представників визнана в судовому засіданні обов'язковою. Судове засідання призначено на 04.05.2017 з подальшим відкладенням розгляду справи, востаннє до 01.06.2017, з підстав, наведених в ухвалах суду від 04.05.2017 та 23.05.2017.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повній мірі, з підстав наведених в позові, з посиланням на долучені в процесі розгляді спору письмові докази. Серед іншого зазначив, що у користуванні позивача на праві оренди перебуває земельна ділянка, площею 0,055га за кадастровим НОМЕР_1, розташована у м.Тернополі по АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка передана в орендне користування підприємцю згідно договору оренди від 07.12.2011, укладеного з Тернопільською міською радою, для обслуговування належних позивачу на праві приватної власності об'єктів нерухомості, а саме: будівель, адміністративно-побутових складських приміщень, загальною площею 552,7м2 за реєстраційним №709156061101, нежитлової будівлі, насосної станції під літ.К за реєстраційним №28947144. Втім, дії відповідачів, що виразилися і блокуванні проїзду та заїзду через наявну проїзну дорогу з боку вул.Об'їзної, що проходить через земельну ділянку відповідачів унеможливлює доступ (проїзд/заїзд) позивача та його контрагентів до орендованої ним земельної ділянки та до належного позивачу нерухомого майна, зокрема, складських приміщень, які використовуються останнім у підприємницькій діяльності. Наведені обставини послугували підставою для звернення до відповідачів у березні 2017 року з листом-пропозицією про встановлення оплатного земельного сервітуту, гарантування оплати якого, виготовлення технічної документації на сервітут з метою визначення розміру та конфігурації, площі земельної ділянки, в разі погодження його встановлення відповідачами, позивач гарантував. Оскільки пропозиція товариствами залишена без відповіді, позивач звернувся з позовом про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_2, яка перебуває в їхній власності, для проїзду та заїзду транспорту підприємця та його контрагентів.

В процесі розгляду спору представником позивача заявлено письмове клопотання без номеру від 31.05.2017 (вх.№11998 від 31.05.2017) про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи із зазначенням переліку питань, необхідних для експертного дослідження. На його обґрунтування позивач вказав на неможливість самостійно надати матеріали для підтвердження обставин, що входять до предмету доказування в даному випадку, виходячи з визначеного позивачем предмету позову, зокрема щодо неможливості облаштування іншого заїзду до своєї земельної ділянки, не інакше як через застосування спеціальних знань з питань землеустрою; встановлення наявності інших можливих варіантів встановлення сервітуту.

Уповноважений представник відповідача-1 в жодне судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.64 ГПК України, шляхом направлення судом відповідних поштових відправлень на юридичну адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м.Київ, вул.Соляна, 70, офіс 11.

Відповідач-2 (ТОВ "ТДК-Трейд") згідно поданого відзиву на позов без номеру від 04.05.2017 (вх.№10282 від 04.05.2017) та його уповноважений представник, присутній в судових засіданнях 04.05.2017 та 23.05.2017 позов заперечив, зазначивши, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2015, укладеного між ТОВ "ТДК-Трейд", як Покупцем, та ТОВ "Еко-Тернопіль", як Продавцем, до ТОВ "ТДК-Трейд" перейшло право власності на спірну земельну ділянку, площею 3,2100га за кадастровим НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області. Дану земельну ділянку товариство використовує у своїй господарській діяльності згідно вимог закону. Повідомив, що позивач до товариства не звертався із проектом договору про встановлення земельного сервітуту з долученням документації щодо земельної ділянки, на яку необхідно встановити земельний сервітут, з обґрунтуванням її площі. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не є суміжним (сусіднім) землекористувачем земельної ділянки, стосовно якої просить встановити сервітутне користування, що суперечить приписам ст. 98 ЗК України. Окрім того, на переконання представника відповідача-2, позивачем не доведено суду належними доказами відсутності іншого можливого заїзду до орендованої земельної ділянки, інакше аніж як шляхом встановлення сервітутного користування частиною земельної ділянки, що перебуває у власності ТОВ "ТДК-Трейд". Зазначив, що на даний час, позивач користується іншим проїздом по шліху зі сторони вул.Микулинецька в м.Тернополі, оскільки проїзд через земельну ділянку товариства відсутній (перекритий).

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши в процесі розгляду спору пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Позивач у справі є власником об'єктів нерухомості, а саме: будівель, адміністративно-побутових складських приміщень, загальною площею 552,7м2 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 709156061101; нежитлової будівлі, насосної станції літ.К, загальною площею 88,20м2 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 28947144, розташованих у м.Тернопіль по АДРЕСА_1, що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №84321675 від 05.04.2017; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним №42699804 від 22.08.2015; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №42699823 від 22.08.2015).

З метою обслуговування належного позивачу нерухомого майна підприємець ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, площею 0,055га за кадастровим НОМЕР_1 відповідно до договору оренди від 07.12.2011, укладеного з Тернопільською міською радою, зі строком дії (з урахуванням додаткової угоди від 08.02.2014) до 16.08.2016, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №19877675 від 02.04.2014.

Незважаючи на правомірність набуття права власності на нерухоме майно та права користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування даних об'єктів нерухомості, доступ до власних об'єктів нерухомості та до земельної ділянки обмежений через деструктивну протиправну поведінку власників суміжних/сусідніх земельних ділянок, а саме товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК-Трейд", яка, за твердженням позивача, полягає у блокуванні під'їзної частини дороги, що є єдиним заїздом/виїздом, внаслідок здійснення будівництва, а також реконструкції самої проїзної дороги, що знаходиться в межах земельної ділянки, котра належать відповідачам на праві власності.

На підтвердження даного факту позивачем долучено Акт блокування заїзду від 21.06.2016, складений за участю фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, із змісту якого вбачається, що під'їзна дорога, котра використовувалася підприємцями для заїзду (виїзду) до власних земельних ділянок для обслуговування їхніх підприємств, розташованих по АДРЕСА_1 у м.Тернопіль, блокується ТОВ "Еко-Тернопіль" та ТОВ "ТДК-Трейд" внаслідок розпочатого будівництва та реконструкції даної дороги з метою розширення площі власної території для обслуговування належних відповідачам будівель та споруд. Встановлено, що 21.06.2016 відповідачами здійснено остаточно блокування дороги та розпочато будівельні роботи.

Окрім того, Тернопільським відділом поліції Тернопільського районного відділення поліції ГУ НП в Тернопільській області 01 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, порушено кримінальне провадження за №12017210180000176 за фактом можливого блокування посадовими особами ТОВ "ТДК-Трейд" заїзду та доступу, в тому числі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (довідка №Х-6 від 04.04.2017) до належних йому приміщень та земельної ділянки, що перешкоджає його законній господарській діяльності (копію Витягу з кримінального провадження від 04.04.2017 долучено до матеріалів справи).

На даний час у вказаному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування, яке не завершене (лист слідчого СВ Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУ НП в Тернопільській області №3991/115/4/03/17 від 26.05.2017).

Окрім того, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження 10.04.2017 слідчим СВ Тернопільського РВП ТВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом ОСОБА_9 допитано свідка ОСОБА_10, котра займає посаду начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та комунальної власності Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про що складено протокол допиту свідка. За наданими свідком поясненнями слідує, що земельна ділянка по вул.Об'їзна, 27б с.В.Гаї, яка на даний час перебуває у власності ТОВ "ТДК-Трейд" була виокремлена внаслідок поділу земельної ділянки, що знаходилася у постійному користуванні ВАТ "Ватра". Відповідно до технічної документації на дану земельну ділянку, котра виготовлялася з метою отримання Державного акту на землю ВАТ "Ватра", на вказаній земельній ділянці передбачалася проїзна дорога, котра проходила через територію ВАТ. Проте, у 2015 році було виготовлено генеральний план села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, згідно з яким дана проїзна дорога є винесеною за межі земельної ділянки попереднього землекористувача - ВАТ «Ватра», та на даний час є єдиним можливим проїздом великогабаритної техніки та вантажних автомобілів до земельної ділянки підприємців, в тому числі ФОП ОСОБА_1 (викопіювання з Генплану села та з Публічної кадастрової карти долучено до справи).

Як вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №83618135 від 28.03.2017 та №88541951 від 31.05.2017, викопіювання з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка, призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 3,21га за кадастровим номером НОМЕР_4, котра розміщена за адресою: с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, перебуває у приватній власності ТОВ "ТДК-ТРЕЙД" відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2015 (копія договору наявна в матеріалах справи), посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №801 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 540454061252) з урахуванням внесених змін згідно договору від 20.02.2015, зареєстрованих за реєстраційним №846.

Додатково право власності ТОВ "ТДК-ТРЕЙД" на дану земельну ділянку підтверджено відомостями з Державного земельного кадастру (Витяг від 31.05.2017).

Окрім того, матеріали справи (Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №88541951 від 31.05.2017, №84062756 від 03.04.2017, Витяг з Державного земельного кадастру від 31.05.2017, копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. та зареєстровано в реєстрі за №801 та договору про внесення змін від 20.02.2015 за реєстровим №846) свідчать, що земельна ділянка, площею 3,21га за кадастровим номером НОМЕР_4 перебувала у власності ТОВ "Еко-Тернопіль" згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 12.07.2012; державна реєстрація права власності на земельну ділянку за товариством була здійснена 25.12.2014 (запис про право власності №8252186); згодом на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2015 відчужена відповідачу-2 у справі - ТОВ "ТДК-Трейд". На даний час за ТОВ "Еко-Тернопіль" рахується право часткової власності (74/100) на об'єкт нерухомості - головний корпус, галерея, ливарний корпус з спорудами (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 17905497), розташований по АДРЕСА_2 Тернопільського району Тернопільської області. Право власності на земельну ділянку площею 3,21га за кадастровим номером НОМЕР_4 зареєстровано 18.02.2015 (запис №8774574) за ТОВ "ТДК-Трейд". Таким чином, матеріали справи підтверджують, що на даний час єдиним власником спірної земельної ділянки є ТОВ "ТДК-Трейд".

10.03.2017 (фіскальні чеки відділення поштового зв'язку наявні в матеріалах справи) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Еко-Тернопіль" та ТОВ "ТДК-Трейд" з пропозицією без номеру від 06.03.2017 про укладення оплатного договору земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 3,21га за кадастровим НОМЕР_2 для заїзду та проїзду власного транспорту та контрагентів, транспорту екстрених служб з наданням строку для відповіді до 13.03.2017. У зверненні підприємець зобов'язувався: здійснювати оплату за користування сервітутом, розмір якого буде визначений в процесі укладення договору земельного сервітуту; а в майбутньому - виготовити технічну документацію на земельну ділянку сервітутного користування. Будь-яких додатків даний лист-звернення не містить і наведене підтверджено поясненнями сторін в судових засіданнях про їх відсутність. Матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачами цього звернення.

Окрім того, судом встановлено і це вбачається зокрема, з фотокопії Викопіювання з Публічної кадастрової карти України, копії Викопіювання з Генерального пану села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, виготовленого у 2017 році ФОП ОСОБА_3, пошукових запитів Публічної кадастрової карти України на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_4 (належить ТОВ "ТДК-Трейд") та НОМЕР_5 (належить позивачу у справі), що земельна ділянка позивача не є суміжною, а також не є сусідньою із земельною ділянкою ТОВ "ТДК-Трейд" щодо якої позивач просить встановити земельний сервітут за рішенням суду.

Звертаючись з даним позовом підприємцем зазначено, що у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності та використовуючи належні йому об'єкти нерухомого майна у нього виникає необхідність у доступі до зазначеного майна, зокрема для проїзду власним автотранспортом та необхідністю забезпечення проїзду транспортних засобів контрагентів, що стало підставою для звернення з листом до відповідачів з проханням надати спірну земельну ділянку в сервітутне користування. Втім, наявне зволікання у розгляді звернення та продовження здійснення будівельних робіт, внаслідок чого заблоковано проїзну дорогу, на переконання позивача, свідчить про недосягнення згоди між сторонами з приводу сервітутного користування частиною земельної ділянки, по якій проходить проїзна дорога до АДРЕСА_1 у м.Тернопіль, і це послугувало причиною для розгляду даного спору в судовому порядку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно п. 1 ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (п.4 ст.98 ЗК України).

Земельним законодавством передбачено види земельних сервітутів. Пунктом "б" ч.1 ст.99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічні положення містить ст.402 ЦК України.

Зі змісту вказаних норм закону вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту за договором може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

В такому випадку він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

Умовою встановлення земельного сервітуту, як на договірних засадах, так і за рішенням суду, є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

У рішенні суду про встановлення сервітуту має бути чітко зазначено для якого виду використання встановлюється земельний сервітут.

Одночасно, на позивача покладається обов'язок обґрунтувати площу і межі чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку він вимагає, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки (п.2.35 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

У разі, якщо підставою позову про встановлення земельного сервітуту є недосягнення сторонами згоди щодо окремих умов встановлення сервітуту господарський суд, встановлюючи сервітут своїм рішенням, не позбавлений права врахувати досягнуту сторонами домовленість щодо умов сервітуту.

Складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

Позивачем у позові визначено предмет позовних вимог як встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 3,21га, за кадастровим НОМЕР_2, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у власності ТОВ "Еко-Тернопіль" та ТОВ "ТДК-Трейд", для проїзду та заїзду транспорту ФОП ОСОБА_1, його контрагентів.

Суд враховує, що перед зверненням до суду зацікавлена особа має направити власнику (володільцю) земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут проект договору про встановлення сервітуту. До договору про встановлення земельного сервітуту повинні бути додані проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, план земельної ділянки, документи щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту на чужій земельній ділянці (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.05.2016 у справі №914/955/15).

Утім, позивачем відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України суду не було додано доказів на підтвердження обставин долучення відповідної документації до листа-звернення від 06.03.2017 як і самого проекту договору про встановлення земельного сервітуту із визначенням усіх його істотних умов, необхідних для дійсності даного виду правочину.

Більше того, судом достеменно встановлено, що позивач, попередньо до відповідачів з проектом договору про встановлення земельного сервітуту із відповідними додатками (для встановлення та конкретизації умов сервітуту) не звертався. Навпаки, у зверненні від 06.03.2017 позивач підтвердив, що такі матеріали не виготовлялися, а їх виготовлення планується на майбутнє у разі позитивної відповіді відповідачів з приводу можливості встановлення земельного сервітуту. Тобто, позивачем не було дотримано встановленого земельним законодавством договірного порядку встановлення земельного сервітуту на право проїзду, а тому слід вважати, що позов заявлений передчасно.

Окрім того, в процесі розгляду спору судом встановлено, що на даний час єдиним власником земельної ділянки, площею 3,21га за кадастровим НОМЕР_2, є ТОВ "ТДК-Трейд", тому звернення з пропозицією оформлення/встановлення сервітутного користування можливе лише щодо даною юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. Обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Прийняття судом рішення у переддоговірному спорі щодо договору про встановлення сервітуту нормами матеріального і процесуального права не передбачено (п.2.3 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами).

На думку суду належними доказами звернення з пропозицією укласти договір земельного сервітуту в даному випадку мав бути запропонований позивачем як зацікавленою особою, проект відповідного договору, який би містив всі істотні умови та додатки до нього, в тому числі технічну документацію щодо відведення певної частини земельної ділянки в сервітутне користування із схемою її розміщення та площі, адже саме від даної документації залежить розмір плати за сервітутне користування, проте позивач не вчиняв дій, визначених законом, для встановлення сервітуту за домовленістю сторін, відтак, не набув права на встановлення земельного сервітуту за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, як нормами земельного, так і цивільного законодавства передбачено гарантії права володільця земельної ділянки на встановлення сервітуту, якщо задовольнити свої потреби іншим чином, аніж використовуючи частину іншої земельної ділянки, він не може. При цьому наведеними нормами матеріального права унормовано, що у разі необхідності землекористувач може вимагати надання земельного сервітуту не тільки від сусіда, але й від власника іншої земельної ділянки (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №915/835/14). Така ділянка може знаходитися далі, але існує реальна необхідність її використання, зокрема, як в даному випадку, - для проїзду. В такому разі, позивач, який вимагає встановлення такого сервітуту, має довести неможливість задоволення своєї потреби щодо користування власною земельною ділянкою іншим чином, аніж шляхом обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Як зазначалося вище та встановлено судом, ТОВ "ТДК-Трейд" не є суміжним землекористувачем відносно позивача, що підтверджується викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, Викопіюванням з Генерального плану с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області; тобто земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_4 (належна ТОВ "ТДК-Трейд"), та НОМЕР_5 (належна позивачу у справі) не є суміжно чи наближено сусідніми.

При цьому сама лише відсутність доступу до земельної ділянки позивача інакше, ніж через земельну ділянку, що належить відповідачу-2, ще не свідчить про неможливість використання земельної ділянки позивачем без встановлення сервітуту саме через земельну ділянку відповідача-2 та про неможливість задоволення потреб позивача будь-яким іншим (крім встановлення сервітуту) способом. Не підтверджує такої неможливості й відсутність відповіді відповідачів на звернення позивача укласти договір про встановлення сервітуту, оскільки позивачем не доведено вичерпання ним усіх можливостей (крім встановлення сервітуту) для забезпечення використання ним власної земельної ділянки (з урахуванням того, що його земельна ділянка не є суміжною із земельною ділянкою відповідача-2).

Окрім того, з пояснень опитаного в межах досудового розслідування кримінального провадження №12017210180000176 від 04.04.2017 свідка ОСОБА_10, котра займає посаду начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та комунальної власності Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, судом встановлено, що при виготовленні у 2015 році генерального плану села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області проїзна дорога, користування якою є, за твердженням позивача, необхідним для проїзду до належного йому об'єкту нерухомості та земельної ділянки, була винесена за межі земельної ділянки ТОВ "ТДК-Трейд", відтак, твердження ФОП ОСОБА_1 про необхідність сервітутного користування проїзною дорогою, розташованою в межах земельної ділянки, що перебуває у власності відповідача-2, є неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачами права позивача на встановлення земельного сервітуту чи заборони використання проїзної дороги, передбаченої Генпланом села Великі Гаї. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності протиправного характеру дій відповідачів. Наданий позивачем до матеріалів справи Акт блокування проїзду відповідачами від 21.06.2016 судом не береться до уваги, оскільки немає сили доказу в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, оскільки складений в односторонньому порядку лише за участю підприємців, а факт відкриття Слідчим відділом Тернопільського РВП ТВП ГУ НП в Тернопільській області кримінального провадження №12017210180000176 від 04.04.2017 за фактом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не є доведеним, оскільки триває досудове розслідування і вини осіб не встановлено.

Таким чином, наявні в матеріали справи свідчать про не дотримання позивачем визначеного законом, зокрема ст.402 ЦК України, ст.100 ЗК України, порядку укладення договору земельного сервітуту за рішенням суду, а саме: без попереднього звернення з проектом договору про встановлення земельного сервітуту, без розроблення та виготовлення технічної документації на землю з метою розрахунку необхідної площі земельної ділянки для проїзду та проходу та документів щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту, не обґрунтовано вимогу щодо встановлення саме безоплатного земельного сервітуту, не доведено неможливості задоволення своєї потреби у проїзді до власної земельної ділянки та об'єкта нерухомості не інакше як лише шляхом обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача-2, не доведено належними доказами факт наявної проїзної дороги, що знаходиться в межах земельної ділянки відповідача-2 та щодо якої заявлено позов, як єдиного можливого проїзду та виїзду транспорту, з огляду на затверджений Великогаївською сільською радою Генеральний план села Великі Гаї Тернопільського району (де проїзна дорога винесена за межі спірної земельної ділянки відповідача-2) та враховуючи, що згідно з частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї, а також з огляду на положення статті 319 ЦК України, згідно з якою власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Окрім того, враховуючи встановлення судом факту приналежності на праві приватної власності спірної земельної ділянки єдиному власнику - ТОВ "ТДК-Трейд", позовні вимоги до ТОВ "Еко-Тернопіль" про встановлення земельного сервітуту є безпідставними.

Також суд відхиляє клопотання позивача про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи як передчасне. При цьому судом враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Призначення судової експертизи у відповідності до статті 41 ГПК України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Враховуючи статті 42, 43 ГПК України, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь встановленої сили.

Як роз'яснено в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивач обґрунтовував позов неможливістю проїзду до своєї земельної ділянки та нерухомого майна, що знаходиться на ній, не інакше, як через певну частину земельної ділянки відповідача-2.

В свою чергу, у клопотанні про призначення експертизи у даній справі позивач пропонував поставити перед експертом питання щодо встановлення технічної можливості проїзду до земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_1 та нерухомого майна, розташованого на ній (позивача), поза межами земельної ділянки відповідачів; наявності варіантів сервітуту для забезпечення заїзду, проїзду до земельної ділянки та нерухомого майна позивача; визначення варіанту сервітуту, який згідно вимог закону забезпечить позивачу належний проїзд та заїзд до належних йому земельної ділянки та об'єктів нерухомості.

Із змісту наведеного позивачем переліку питань вбачається, що перед експертом слід поставити питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмету доказування у справі. Навпаки, обґрунтовуючи необхідність призначення у даній справі судової експертизи позивач просить в межах судової експертизи визначити спосіб захисту його майнових прав та інтересів шляхом визначення можливих варіантів сервітутного користування майном (землею) інших осіб для проїзду та заїзду до власних об'єктів, тоді як в силу ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України право вибору способу захисту майнових прав та інтересів (в даному випадку, - визначення конкретного об'єкта щодо якого позивачу необхідно встановити сервітут, щоб поновити його право на користування власним майном) належить виключно позивачу. Окрім того, на сформовані питання відповідь експерт зможе надати лише за наявності відповідних документів, як-от: технічної документації на частину земельної ділянки, на яку позивач просить встановити сервітутне користування в судовому порядку, схеми проїзду до земельної ділянки та об'єктів нерухомості позивача, тощо, які, за поясненнями позивача, не розроблялися, що на думку суду призведе до затягування розгляду справи та її вирішення в розумні строки та в цілому свідчить про вчинення судом дій по зібранню додаткових доказів (експерт не уповноважений на збір матеріалів самостійно, необхідних для проведення експертного дослідження) лише в користь позивача, що на переконання суду, порушить принцип рівності сторін перед законом і судом.

Оскільки позивач не обґрунтував належним чином необхідності проведення у справі судової експертизи та за відсутності технічної документації, узгодження сторонами умов договору в частині розміру плати за користування, площі земельної ділянки, необхідної для встановлення сервітуту та з огляду на докази винесення проїзної дороги за межі земельної ділянки, що належить відповідачу-2 у справі відповідно до Генерального плану села Великі Гаї, клопотання позивача про призначення у даній справі судової експертизи слід відхилити.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.

В судовому засіданні 01.06.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43-44, 49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02.06.2017.

Суддя Н.О. Андрусик