Рішення № 66925862, 30.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017Справа №905/3581/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок Трейд" Донецької області

до Державної казначейської служби України

про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і судів, ціна позову 5877256919 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прок Трейд" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що протягом 2002-2016 років внаслідок незаконного втручання правоохоронних органів Донецької області у господарсько-правовий спір між його товариством, ПП "Сінкро" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина" належна йому нежила будівля по вул. Лепорського, 7-А у м. Маріуполі Донецької області безпідставно вибула з володіння товариства і він не міг одержувати доходи від використання цього майна.

За цей час будівля була доведена до технічно непридатного стану, вартість ремонту якої є його прямими втратами.

Крім того, правоохоронними органами неодноразово безпідставно порушувалися кримінальні справи проти керівника його товариства. Таке втручання призвело до неможливості керівника здійснювати організаційно-розпорядчі функції, у зв'язку з чим товариство втратило напрацьовані ділові зв'язки та стало неспроможним здійснювати господарську діяльність.

Внаслідок цих дій товариство не одержало прибуток, на який могло правомірно розраховувати за звичайних умов.

Для відновлення своїх прав ним було витрачено 3664024 грн. на оплату юридичних послуг, 27379852 грн. на транспортні послуги та судові витрати.

Загальний розмір заподіяної через ці обставини матеріальної шкоди становить 1570315901 грн.

Крім того, у зв'язку незаконним притягненням керівника до кримінальної відповідальності товариству була завдана моральна шкода у розмірі 154585000 грн.

Таким чином, у відповідача на підставі ч. 1 ст. 1176 ЦК України виник обов'язок відшкодувати йому завдану шкоду.

Також у зв'язку з відмовою відповідача добровільно та своєчасно відшкодувати шкоду позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про відшкодування йому збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а за несвоєчасне повернення будівлі - на підставі ст. 785 ЦК України - сплату пені у розмірі подвійної орендної плати.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. 224 ГК України просив стягнути з відповідача на свою користь 1570315901 грн. матеріальної шкоди, 154585000 грн. моральної шкоди, 15582599 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4136773419 грн. пені.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги.

10 травня 2017 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про залучення Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України до участі у справі в якості інших відповідачів. Враховуючи, що позовних вимог до вказаних осіб позивачем заявлено не було, то у задоволенні клопотання відповідно до вимог ст. 24 ГПК України судом відмовлено.

Також позивач заявив клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для визначення вартості втраченого майна та величини втраченої вигоди. Оскільки запропоновані для вирішення експертизи питання не стосуються предмету заявленого позову, то у задоволенні клопотання також відмовлено.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст. 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно вимог ч.ч. 1-4 ст. 1176 ЦК України: шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень шляхом вилучення майна, належного позивачеві, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

При цьому, неправомірність дій (бездіяльності) органу державної влади має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Зі змісту позовної заяви слідує, що частина заявленої до відшкодування матеріальної шкоди зумовлена безпідставним вибуттям з володіння позивача будівлі по вул. Лепорського, 7-А у м. Маріуполі Донецької області у період вирішення господарсько-правового спору між ним, ПП "Сінкро" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина", а також виконання рішень суду про належність цього майна.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Як зазначив позивачем, належне йому майно вибувало з його користування не на користь правоохоронних органів, а на користь іншої юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина", тому позивач не позбавлений можливості звернутися в установленому порядку за захистом свого права з належним позовом до особи, яка фактично користувалася його майном.

Докази причинно-наслідкового зв'язку між діями правоохоронних органів і вирішенням вищевказаного спору відсутні.

Решта вимог пов'язані з незаконним, на думку позивача, притягненням його керівника до кримінальної відповідальності.

При цьому, його вимоги ґрунтуються на помилковому уособленні цивільно-правових наслідків від дій, завданих різним особам - юридичній та фізичній, яка очолювала першу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте доказів, які б підтверджувався факт заподіяння конкретними рішеннями та діями правоохоронних органів шкоди саме юридичній особі, не надано. Докази несення позивачем як юридичною особою витрат у заявленому розмірі відсутні.

Суду також не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між фактом притягнення до кримінальної відповідальності керівника позивача та шкодою, завданою юридичній особі.

Посилання позивача з цього приводу безпідставні, оскільки на час відсутності керівника він не був позбавлений можливості в установленому порядку вирішити питання про його заміщення.

Заявлені вимоги в частині відшкодування вартості втраченого майна не містять посилань на докази щодо належності цього майна позивачу.

Подані у справу докази не доводять факту спричинення моральної шкоди позивачу як юридичній особі, оскільки стосуються порушення прав безпосередньо його керівника ОСОБА_1 як фізичної особи.

Останній за наявності обґрунтованих підстав не позбавлений можливості особисто звернутися за захистом своїх прав в установленому порядку.

За таких обставин у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 22, 1176, ЦК України, ст. 224 ГК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, позивач в установленому порядку звільнений від сплати судового збору, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок Трейд" Донецької області відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар