Рішення № 66925855, 31.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017р. Справа № 914/706/17

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 40 736, 95 грн, розірвання договору оренди та виселення

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Климишин Ю.О.

Представники:

від позивача: Карвацька О.Р. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 40 736, 95 грн, розірвання договору оренди та виселення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 22.05.2017 щодо представлення доказів сплати судового збору не виконав, просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу за адресами зазначеними позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1. Поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження, який направлявся за адресою: АДРЕСА_1, повернувся до суду з відміткою відділення зв'язку "За закінченням терміну зберігання".

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, про обізнаність відповідача про розгляд справи свідчить клопотання останнього про відкладення розгляду справи, подане через канцелярію суду 22.05.2017.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 40 736, 95 грн, розірвання договору оренди та виселення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, 20.09.2016 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 155 (надалі - договір). Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (№ № 259-260), загальною площею 93,3 кв.м., що знаходяться на 5-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер НОМЕР_2 та перебувають на балансі Філії «Львівський проектний інститут» (надалі - балансоутримувач).

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету; 30% на рахунок балансоутримувача;

Згідно з п. 3.7.договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В порушення умов п. 5.3 договору, відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 35 897, 72 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім, стягнення заборгованості з орендної плати, позивач, згідно позовної заяви, просив стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 1 269, 26 грн та на підставі п. 3.8 договору штраф в розмірі 3 587, 97 грн.

Відповідач відзиву, письмових обгрунтованих пояснень та доказів погашення заборгованості до суду не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із таких мотивів.

Згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судом, 20.09.2016 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 155. Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (№ 259-260), загальною площею 93,3 кв.м., що знаходяться на 5-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер НОМЕР_2 та перебувають на балансі Філії «Львівський проектний інститут» (балансоутримувач).

Частинами 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктами 3.1., 3.3. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2016 року 10 085, 00 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - вересень 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди березень 2016 року на індекси інфляції за квітень - вересень місяці 2016 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативно інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету; 30% на рахунок балансоутримувача;

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В порушення зазначеного пункту договору, відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 35 897, 72 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно з ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представник відповідача в судові засідання не зявився, позовні вимоги не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач без належних на те правових підстав своєчасно не сплачував орендну плату, в результаті чого у нього виникла заборгованість, тому за таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за період жовтень 2016 року - лютий 2017 року в розмірі 35 897,72 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім стягнення заборгованості з орендної плати, позивач, згідно позовної заяви, просив стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 1 269, 26 грн та на підставі п. 3.8 договору штраф в розмірі 3 587, 97 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Приписами ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Тому, згідно із п. 3.7. договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 269, 26 грн а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Абзацом 2 пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до п. 3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Судом встановлено, що відповідачем орендна плата не сплачена за період жовтень 2016 року - лютий 2017 року, тому позивач правомірно нарахував штраф у розмірі 3 587, 97 грн, а отже позовна вимога в цій частині є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як передбачено пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що відповідачем допущено несплату орендної плати на строк більше 3-х місяців, а відтак наявні правові підстави для розірвання договору.

Відповідно до п. 10.7 договору, чинність договору припиняється достроково зокрема за рішенням суду.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про розірвання договору є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Пунктом 10.9. договору передбачено, що у разі його припинення або розірвання майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).

Оскільки суд прийшов до висновку що договір укладений між позивачем та відповідачем слід розірвати, відповідач зобов'язаний повернути орендовані приміщення балансоутримувачу - Філії «Львівський проектний інститут» за актом приймання-передавання.

Відповідно до п. 3. 4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Оскільки, ухвалою суду було відстрочено сплату позивачем судового збору і станом на момент прийняття рішення у справі позивачем судовий збір не сплачено, то останній слід стягнути у державний бюджет з відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) суму в розмірі 40 736, 95 грн, з яких:

- 35 879, 72 грн - заборгованості;

- 1 269, 26 грн - пені;

- 3 587, 97 грн - штрафу;

3. Розірвати договір оренди від 20.09.2016 № 155, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

4. Виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з орендованого державного майна - нежитлових приміщень (№ 259-260), загальною площею 93,3 кв.м., що знаходяться на 5-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер НОМЕР_2 та перебувають на балансі Філії «Львівський проектний інститут» державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут».

Стягувач: регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070)

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 4 800, 00 грн судового збору.

6. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 02.06.2017.

Суддя Манюк П.Т.