Рішення № 66925583, 29.05.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/27/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017 Справа № 908/581/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства Азовкабель (71100, Запорізька область, місто Бердянськ, вул. Промислова, буд. 2-і)

до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69096, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 1-а)

про зобовязання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 10.01.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №61 від 06.02.2017р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, директор, довідка АБ №466311 від 03.07.2012р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.03.2017 року звернувся позивач приватне акціонерне товариство Азовкабель з позовною заявою до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про зобовязання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №4-6 від 28.12.2016р. в редакції приватного акціонерного товариства Азовкабель.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 16, 509, 627, 631, 649 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», Постанови НКРЕ України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» №28 від 31.07.1996 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/581/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 23.03.2017 р. порушено провадження у справі №908/581/17, присвоєно справі номер провадження 28/27/17, судове засідання призначено на 12.04.2017 р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобовязав сторони надати документи для всебічного та повного зясування фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. зустрічну позовну заяву публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго повернуто без розгляду.

В судових засіданнях 12.04.2017р. та 11.05.2017р. оголошувалась перерва.

05.05.2017р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобовязати відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №4-6 від 28.12.2016р. в редакції приватного акціонерного товариства Азовкабель з викладенням Додатку №1 та Додатку №4 в редакції приватного акціонерного товариства Азовкабель.

05.05.2017р. від ТОВ БАРК електронною поштою надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки вирішення даного спору може вплинути на його права та обовязки.

11.05.2017р. від ПАТ Запоріжжяобленерго надійшло клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс, оскільки вирішення даного спору може вплинути на його права на обовязки.

Представник ТОВ Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс в судовому засіданні підтримав клопотання підприємства про вступ у справу в якості третьої особи.

В судовому засіданні 11.05.2017р. представник позивача проти задоволення клопотань про залучення до справи третьої особи заперечив.

Судом вирішення клопотань про залучення третьої особи до справи та заяви про уточнення позивних вимог відкладено до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 16.05.2017р. суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення учасників судового процесу, дійшов висновку, що заява позивача про уточнення позовних вимог не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, оскільки в судовому процесі позивача наділено правами збільшити або зменшити позовні вимоги, змінити підстави або предмет позову. Прав саме уточнити позовні вимоги ст. 22 ГПК України не містить.

Аналіз заяви про уточнення позовних вимог дає суду можливість зробити висновок, що в частині викладення Додатку №4 в редакції приватного акціонерного товариства Азовкабель заява про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову, а в частині викладення Додатку №1 заявою про збільшення позовних вимог, оскільки такі вимоги при зверненні до господарського суду з позовною заявою первісно заявлені не були.

Порядок збільшення позовних вимог визначений, зокрема, ч. 4 ст. 22 ГПК України та положеннями ст.181 Господарського кодексу України, що регулюють порядок передачі на вирішення господарського суду переддоговірного спору.

Позовна заява розглядається в редакції первісно заявлених позовних вимог.

Також суд на підставі ст. 27 ГПК України дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс, оскільки рішення у справі буде стосуватися прав та законних інтересів зазначеної особи.

В судовому засіданні 16.05.2017р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

На підставі клопотання позивача про продовження строку розгляду справи та у звязку з необхідністю надання сторонам часу для виконання вимог суду, надання додаткових доказів та з метою ознайомлення третьої особи з позовною заявою, суд виніс ухвалу від 16.05.2017 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс, продовження строку розгляду справи на 15 днів до 06.06.2017р. та відкладення розгляду справи на 29.05.2017р.

24.05.2017 р. третя особа (ТОВ «БАРК») надала відзив на позов, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що правові підстави для укладення спірного договору відсутні. Вказує, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.05.2013 р. №4-6, на думку третьої особи, не є припиненим, та він фактично виконується сторонами, електроенергія передається. Також вважає, що виключення ТОВ «БАРК» із переліку субспоживачів за проектом нового договору є безпідставним, оскільки ТОВ «БАРК» має технічні умови на електропостачання та укладений договір із ПАТ «Запоріжжобленерго». Причину для виключення ТОВ «БАРК» із переліку субспоживачів (вихід з ладу кабінок Фідер-6 та Фідер-24) третя особа вважає безпідставною, оскільки в разі необхідності може бути проведений плановий або аварійний ремонт цих кабінок.

29.05.2017 р. відповідач надав відзив на позов, згідно якого просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що проект договору не містить усіх істотних для даного договору умов, зокрема ціни. Не містить додатків «Однолінійна схема», «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін». Також до проекту договору доданий додаток №2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж», посилання на який в тексті договору відсутнє. З даного переліку виключений субспоживач ТОВ «БАРК», що відповідач вважає неправомірним, оскільки між ТОВ «БАРК» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладений договір про постачання електричної енергії, а за рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 р. у справі №908/2260/16, яке набрало чинності, визнано укладеним договір про технічне забезпечення електроспоживання споживача від 01.01.2016 р. №59 між ТОВ «БАРК» та ПрАТ «Азовкабель» (позивач). Також відповідач вважає, що виходячи з положень ч. 2 ст. 645 Цивільного кодексу України та того факту, що позивач не припиняв передачу (транзит) електричної енергії власними електричними мережами в точки приєднання субспоживачів, договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.05.2013 р. №4-6 між сторонами не є припиненим.

В судовому засіданні 29.05.2017 р. були присутні представники обох сторін та третьої особи, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах.

По закінченні судового засідання 29.05.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2013 р. між приватним акціонерним товариством Азовкабель (власник мереж, позивач) та відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (на даний час найменування змінено на публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго - користувач, відповідач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №4-6, за умовами якого власник мереж зобовязується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших субєктів господарювання (далі субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 цього договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка №1 «Однолінійна схема», наданого власником мереж, з обовязковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», яка наведена у додатку №2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних мереж власника мереж».

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору, елементи технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії користувачу та (або) субспоживачам, визначаються відповідно до «Однолінійної схеми» (додаток №1) та оцінюється в кількості умовних одиниць додаток №3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання» для визначення граничної величини витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

Цей договір, як зазначено в п. 11.5 договору, набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

До договору вносилися зміни додатковою угодою №1 від 01.05.2013 р. та додатковою угодою №5 від 01.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, договір продовжував свою дію внаслідок пролонгації до 31.12.2016 р.

25.11.2016 р. позивач надіслав відповідачу листа вих. №2093 від 25.11.2016 р. про припинення дії договору №4-6 від 01.05.2013 р. про спільне використання технологічних електричних мереж.

Як вбачається зі змісту даного листа, підставою для припинення дії договору стала відсутність укладеного між позивачем та субспоживачем ТОВ «БАРК» договору про технічне забезпечення електропостачання, невідповідність, на думку позивача, умов договору типовому договору, наведеному в додатку №2 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28.

Відповідач отримав лист позивача 30.11.2016 р. та надав позивачу відповідь (лист вих.№007-33/18370 від 02.12.2016 р.) про незгоду з припиненням договору до укладення нової редакції договору, оскільки передача електричної енергії є безперервним технічним процесом. Повідомив позивача про свою згоду розпочати роботу по укладенню нової редакції договору та запропонував позивачу надати згоду на укладення відповідачем безпосередньо із субспоживачем ТОВ «БАРК» додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії щодо розрахунків за перетікання реактивної енергії, у звязку з чим укладання договору про технічне забезпечення електроспоживання між позивачем та ТОВ «БАРК» стане необовязковим в силу п. 1.5 ПКЕЕ.

На підставі зазначеного позивач супровідним листом вих. №2353/1 від 28.12.2016 р. направив відповідачу для підписання проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж №4-6 від 28.12.2016 р. При цьому зазначено, що «Однолінійна схема», що є додатком до договору, була надана в приймальну Бердянського міського району електричних мереж, а «Кошторис обґрунтованих витрат» направлений на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго» наприкінці грудня.

Відповідач отримав даний лист 04.01.2007 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.01.2017 р.

Розглянувши запропонований проект договору, відповідач надіслав позивачу лист вих. 007-052/964 від 24.01.2017 р. про відмову від підписання договору, оскільки він не містить усіх необхідних для даного договору істотних умов. Позивач отримав даний лист 26.01.2017р., про що свідчить відповідна відмітка вх. №85 на даному листі.

Серед зауважень до проекту договору відповідач зазначив, що договір не укомплектований додатками «Однолінійна схема» та «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», які зазначені в п. 10.5 договору як невідємні частини договору. Також у договорі не визначена ціна договору (додаток «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»). Договір укомплектований додатками, посилання на які відсутнє в договорі, а саме: №2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж», №3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання», №7 «Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах власника мереж».

У свою чергу, відповідач направив позивачу для підписання додаткову угоду №7 від 01.01.2017 р. до договору №4-6 від 01.05.2013 р. про спільне використання технологічних електричних мереж на підстав погодженого із НКРЕКП у Запорізькій області кошторису витрат на утримання технологічних мереж спільного використання.

Також відповідач листом вих. №27/216 від №358 повідомив позивача про непогодження запропонованої ним однолінійної схеми електропостачання, оскільки субспоживач ТОВ «БАРК» не звертався до відповідача щодо зміни або припинення договору про електропостачання, тому виключення зі схеми електропостачання ТОВ «БАРК» суперечить вимогам Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією.

Спірні правовідносини сторін є господарськими, виникли у сфері передачі електричної енергії власними мережами позивача до інших субспоживачів.

Предметом позову є зобовязання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача. Зазначений спір за своєю правовою природою є договірним (переддоговірним). Під час його розгляду суд здійснює дослідження дотримання сторонами правил встановлених ст. ст. 179-181 ГК України та інших норм законодавства, що регулюють укладення даного виду договорів.

Спір з приводу припинення (дії) договору №4-6 від 01.05.2013 р. про спільне використання технологічних електричних мереж не входить в предмет розгляду по даній справі та може бути переданий заінтересованою стороною на вирішення господарського суду в окремому позовному провадженні.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 11 ст. 26 Закону України від 16.10.1997 № 575/97-ВР «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим субєктам господарювання, населенню) зобовязаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Підпунктом 20 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, встановлено: у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж та у передбачених цими Правилами випадках договори про технічне забезпечення електропостачання споживача із суб'єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих технологічних електричних мереж.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією визначено, що:

договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами;

основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії;

субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Як передбачено пунктом 1.7 Правил користування електричною енергією, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

За приписами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з наведеного, укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між власником цих мереж та електропередавальною організацією є обовязковим.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до п. 5.18 Правил користування електричною енергією, невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:

1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);

5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Як вбачається зі змісту п. 1.2 типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженого постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, додатками до договору мають бути «Однолінійна схема» та «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

До спірного договору зазначені додатки не були додані, хоча на них є посилання як на додатки до договору в пункті 1.2 проекту договору.

Суд зазначає, що додатки «Однолінійна схема» та «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» характеризують предмет договору та відповідно до п. 5.18 Правил користування електричною енергією є невід'ємними частинами договору. Умови про предмет договору є істотними умовами договору, які мають бути в обовязковому порядку погоджені сторонами.

Наявність у відповідача однолінійної схеми та акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін як окремих документів, не спростовує зазначеного висновку суду, оскільки зазначені документи не оформлені додатком до проекту спірного договору, а тому не можуть розглядатися як невідємні додатки до цього договору.

Крім того, однолінійна схема до спірного договору сторонами не погоджена.

Також у договорі не визначена ціна договору.

У п. 7.2 розділу 7 «Порядок розрахунків за спільне використання технологічних мереж» проекту договору зазначено, що вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423.

До проекту договору доданий вказаний додаток (№4), однак в ньому відсутня сума, що підлягає відшкодуванню власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, а тільки вихідні дані для її розрахунку.

Отже, конкретного визначення ціни на послуги проект договору не містить.

Суд звертає увагу, що погодження відповідачем розрахунків на 2017 рік в листі від 20.01.2017 р. №007-052/809 не свідчить про узгодження сторонами ціни спірного договору, оскільки таке погодження відбулось щодо ціни договору про спільне використання технологічних електричних мереж №4-6 від 01.05.2013 р. та було оформлено відповідачем як проект додаткової угоди №7 до цього договору.

Крім того, після такого погодження позивач продав частину електрообладання (кабіни №6 та №24) за договором купівлі-продажу обладнання від 16.03.2017 р. третій особі товариству з обмеженою відповідальністю «ЮКО». Договір про спільне використання технологічних електричних мереж повинен бути укладений сторонами з урахуванням зменшення обсягу електрообладнання, яке залишилось у власності позивача.

Отже, вихідні дані для розрахунку ціни на послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання змінилися і в подальшому не погоджувалися сторонами.

Таким чином, ціну на послуги за спірним договором не можна вважати погодженою.

Крім того, до проекту договору додані додатки, посилання на які відсутнє в договорі, а саме: №2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж», №3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання», №7 «Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах власника мереж».

Із додатку №2 до проекту договору вбачається, що в переліку субспоживачів не значиться ТОВ «БАРК», який споживає електричну енергію через мережі позивача.

Втім із матеріалів справи вбачається, що позивач видав ТОВ «БАРК» технічні умови №311 від 10.02.2004 р. на електропостачання ЗТП з двома трансформаторами 250 кВА 6/04 кВ, за джерела живлення прийняти шини 6 кВ ГПП 110/6 кВ ЗАТ «ПП «Азовкабель» (фідери 6, 24).

На підставі виданих технічних умов 06.12.2005 р. між ПАТ Запоріжжяобленерго (постачальник електричної енергії) та ТОВ БАРК (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1149, відповідно до розділу 1 якого в редакції додаткової угоди від 01.11.2006 р. постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Доказів припинення дії зазначеного договору у встановленому законом порядку сторони та третя особа не надали.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 р. у справі №908/2260/16 за позовом ТОВ «БАРК» до ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПрАТ «Азовкабель» про стягнення збитків та зобовязання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017 р., встановлено, що з метою отримання електричної енергії, що поставляється ВАТ "Запоріжжяобленерго" споживачу ТОВ "БАРК" через електричні мережі, власником якого є ПАТ "Азовкабель", 01.01.2011 р. між ПАТ "Азовкабель" (власник мереж) та ТОВ "БАРК" (споживач) було укладено договір № 58 про технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідно до умов якого власник мереж зобов'язується забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує кошти за отримані послуги, визначені пунктом 4.1.1 цього Договору (п.1.1 договору). Вказаний договір неодноразово був пролонгований, в томі числі і на 2015 рік. З метою врегулювання договірних відносин з ПАТ "Азовкабель" на 2016 рік ТОВ «БАРК» звернувся до ПрАТ «Азовкабель» з пропозицією про укладання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Господарським судом у справі №908/2260/16 було встановлено, що запропонований проект договору відповідає умовам Типового договору, що є додатком 1 до Правил користування електричною енергією, та при цьому позивачем дотримано вимог пунктів 5.4, 5.17, 5.18 Правил щодо істотних умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та його невід'ємних частин. З наведеного слідує, що ПрАТ «Азовкабель», як власник електричних мереж, в силу норм п. 1.7 Правил НКРЕ та ст. 181 ГК України, зобов'язаний був укласти з позивачем договір про технічне забезпечення електропостачання споживача або скласти протокол розбіжностей і разом з підписаним договором передати на розгляд іншій стороні. Таким чином, оскільки в силу імперативних норм законодавства договір між власником мереж та споживачем про технічне забезпечення електропостачання споживача є обовязковим до укладення та позивачем вчинено всі передбачені законодавством дії щодо його укладення, ПрАТ «Азовкабель» обґрунтованих причин відмови у підписанні договору у перед№908/2260/16, бачений Законом термін не висунув, договір № 59 від 01.01.2016 р. є укладеним.

В силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 р. у справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи щодо тих сторін спору.

Матеріали справи №908/2260/16 досліджені судом, договір № 59 від 01.01.2016р. оглянутий.

Наведеним підтверджується, що ТОВ «БАРК» є субспоживачем позивача.

У п. 5.19 Правил користування електричною енергією зазначено, що в разі укладення між основним споживачем та субспоживачем договору про технічне забезпечення електропостачання споживача цей договір та зміни до нього узгоджуються з електропередавальною організацією у частині режимів споживання електричної енергії, приєднаної потужності, режимів перетікання реактивної електроенергії та дотримання показників якості електричної енергії.

Таким чином, враховуючи наявність між позивачем та споживачем ТОВ «БАРК» договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 59 від 01.01.2016 р., даний субспоживач має бути зазначений в переліку субспоживачів при укладенні спірного договору про спільне використання технологічних електричних мереж між позивачем та відповідачем з метою виконання вимог п. 5.19 Правил користування електричною енергією щодо узгодження з електропередавальною організацією режимів споживання електричної енергії, приєднаної потужності, режимів перетікання реактивної електроенергії та дотримання показників якості електричної енергії.

Наданий позивачем на розгляд суду проект договору не відповідає вимогам чинного законодавства в частині узгодження всіх істотних умов договору, оскільки він не містить чітко визначеного предмету та ціни договору, не відповідає типовому договору в частині додатків до цього договору, а також не враховує необхідність здійснення електропостачання субспоживачу ТОВ «БАРК», якому не може бути відмовлено в передачі електричної енергії мережами позивача. У звязку з цим спірний договір не може бути укладений судом в редакції позивача, викладеній в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя О.В.Федорова

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 червня 2017 р.