Рішення № 66925486, 31.05.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.2017 Справа № 905/955/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман

про: стягнення заборгованості у розмірі 16894,16 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №49юр-88 від 27.04.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №Ц/3-04/287-16 від 11.10.2016р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук, звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман про стягнення 3% річних у розмірі 911,33 грн., інфляційні витрати у розмірі 10129,90 грн., пені у розмірі 4252,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №Дон/НХ-16443/НЮ від 07.10.2016р., специфікація №1, рахунок-фактура №КВ-12023 від 08.12.2016р., видаткова накладна №КВ-75073 від 08.12.2016р., претензія №1-14ф від 31.01.2017р., банківська виписка.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 25.05.2017р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

07.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» (надалі Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (надалі Покупець) укладено договір поставки №Дон/НХ-16443/НЮ (надалі Договір), відповідно до відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, предметом Договору є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору (п.1.1. Договору).

Умовами п.15.1. Договору, термін дії Договору з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016р.

Найменування товару: кришки люків піввагонів нові (п.1.2. Договору).

За умов п.2.1. Договору визначено, що якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам нормативних документів вказаних у специфікації №1 (додаток №1).

Згідно п.4.1. Договору, товар повинен бути поставлений Постачальником протягом 10 календарних днів від дня надання заявки Покупцем.

Умовами п.4.2. Договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами Договору.

Відповідно п.4.3. Договору, визначено, що Товар постачається Постачальником за рахунок Постачальника на склад Покупця у м. Лиман (ОСОБА_3) на умовах СРТ згідно правил ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно п.4.4. Договору, представник Покупця при прийнятті товару зобовязаний звірити його відповідність кількості товару, вказаній в рахунку-фактурі, або накладній, розписатися за отримання товару.

Умовами п.5.1. Договору, ціна Постачальника за кришки люків піввагонів нові визнана тендерними торгами і вказана у специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору.

За умов п.5.2. визначено, що загальна сума за Договором складає 2834999,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 472499,83 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі.

Відповідно п.5.4. Договору, ціни в накладних і в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України.

Згідно п.6.1. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі.

Умовами п.6.2. Договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

За умов п.8.1. Договору, прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної (залізничної накладної), податкової накладної на товар, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару.

Сторонами погоджена та підписана специфікації №1 до договору поставки №Дон/НХ-16443/НЮ від 07.10.2016р., якими визначено найменування, вартість кількість товару, умови поставки та мови оплати.

Договір поставки №Дон/НХ-16443/НЮ від 07.10.2016р., специфікація №1 підписані сторонами без заперечень, скріплені їх печатками, які належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 503999,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №КВ-75073 від 08.12.2016р., рахунком-фактурою №КВ-12023 від 08.12.2016р., які належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача: 08.12.2016р. в строк до 23.01.2017р.

На підтвердження виконання відповідачем умов договору, в матеріалах справи наявна копія банківської виписки про перерахування коштів на рахунок позивача лише 15.02.2017р.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товару всупереч ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України відповідач виконав з простроченням.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу товару.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач отриманий товар оплатив з порушенням строків оплати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 911,33 грн., інфляційні витрати у розмірі 10129,90 грн., пені у розмірі 4252,93 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення розміри 3% річних за період з 24.01.2017р. по 15.02.2017р. у розмірі 1645,80 грн., розрахована за кожною накладною, суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Що стосується заявленого до стягнення розміру інфляційних витрат за період з 24.01.2017р. по 15.02.2017р. у розмірі 10129,90 грн., суд зазначає наступне.

Позивач при розрахунку індексу інфляції не врахував Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист №62-97р від 03.04.1997р.).

Зокрема, якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2. постанови пленума Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, при розрахунку інфляційних втрат позивач не враховував, що найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат за період з 24.01.2017р. по 15.02.2017р. у розмірі 10129,90 грн. слід відмовити.

Окрім суми 3% річних та інфляційних витрат позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 4252,93 грн., відповідно до п.9.2. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2. Договору, Покупець за Договором несе відповідальність у разі порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобовязання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобовязання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлену до стягнення розміри пені у розмірі за період з 24.01.2017р. по 15.02.2017р. у розмірі 4252,93 грн., розрахована за видатковою накладною, відповідно до п.9.2. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Статтею 33 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються так, як вони спростовуються матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст. 526, 530, 536, 549, 625, 627, 655, 692, 693 п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 218, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман про стягнення 3% річних у розмірі 911,33 грн., інфляційні витрати у розмірі 10129,90 грн., пені у розмірі 4252,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, б. 5; код ЕДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Кірова, буд. 22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, м. Кременчук, вул. І. Приходько, 139; код ЄДРПОУ 05763814) заборгованість пені у розмірі 4252,93 грн., 3% річних у розмірі 911,33 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В вимогах в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 10129,90 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99