Рішення № 66922612, 06.06.2017, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/358/17

н/п : 2/397/226/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2017 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого Мирошниченка Д.В.,

при секретарі Петренко Л.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвітна-Агро»про визнання договору оренди землі недійсним та зобов?язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.10.2009 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Цвітна-Агро, зареєстрованому в реєстрі 02.03.2010 року за № 041037900039 на земельну ділянку площею 4,17 га, яка знаходиться на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області та просив зобов'язати ТОВ Цвітна-Агро повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_3

Свої вимоги обгрунтував тим, що договір оренди землі не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, в договорі не зазначено форма орендної плати, її розмір та спосіб внесення, враховуючи можливість здійснювати орендну плату у грошовій, натуральній та відробітковій формах. В п. 9 тексту договору зазначено, що «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, сільськогосподарською продукцією». Однак, такий текст договору оренди не може вважатися визначеною формою орендної плати, способом внесення і, що найголовніше, так це визначення її розміру, відповідно до норм діючого законодавства України.

Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, зокрема умови щодо встановлення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її не сплату, що є порушенням прав орендодавця, це, у відповідності з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити на підставі обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що між сторонами 01.10.2009 року укладено типовий договір оренди землі, в якому передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарською продукцією. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки з 01.08 по 31.12 щорічно. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. У разі невнесення орендної пати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення. Вказані умови є умовами орендної плати. Крім того, на протязі 2009-2016 років оспорюваний договір оренди виконувався, у позивача були відсутні претензії до орендаря щодо умов договору та орендної плати, позивач щорічно отримував орендну плату. Позивач жодного разу не звертався до відповідача із заявами, скаргами про зміну розміру орендної плати та способу її внесення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,17 га, яка розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000435 (а.с. 11-12).

Між ОСОБА_3 та ФГ «Цвітна-Агро» в особі голови ОСОБА_4, 01.10.2009 року було укладено типовий договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі 02.03.2010 року за № 041037900039, на вищевказану земельну ділянку. Відповідно до умов даного договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарською продукцією. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки з 01.08 по 31.12 щорічно. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. У разі невнесення орендної пати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення (а.с. 8-10).

Згідно Статуту ТОВ «Цвітна-Агро» (нова редакція), правонаступником ФГ «Цвітна-Агро» є ТОВ «Цвітна-Агро», код ЄДРПОУ - 32274909 (а.с. 60-61).

З наданих представником відповідача відомостей виплати орендної плати за землю встановлено, що у 2013 році позивач отримала 8894 грн. орендної плати, за 2014 рік 6999 грн. 38 коп. і 3499 грн. 69 коп., за 2015 рік 2100 грн. та 800 грн., за 2016 рік 706 грн., 2700 грн. та 9812 грн. ОСОБА_5 відомості містять підписи позивача про отримання нею орендної плати (а.с. 45-54).

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі»(далі Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Уст. 15 Закону визначені істотні умови договору оренди землі. Згідно з пунктом 3 частини першої даної статті, істотною умовою договору оренди землі єорендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).

Орендна плата, відповідно достатті 21 Закону, - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини першоїстатті 632 Цивільного кодексу (далі ЦК) України,ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент вчинення правочину. А порушення умов договору або невиконання умов договорущодо виплати орендної плати в розмірі, передбаченому договором,може бути підставою для його розірвання договору, а не визнання його недійсним (стаття 651 ЦК України).

Труднощі щодо розуміння, тлумачення умов договору стороною або сторонами договору, також не є правовою підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено істотну умову -орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату. Сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, позивач упродовж усього часу отримувала орендну плату.

Умовами договору оренди землі, який укладено між сторонами по справі, передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, сільськогосподарською продукцією. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки з 01.08 по 31.12 щорічно.

Розмір орендної плати переглядається раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації передбачених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача не надано жодних доказів того, що при укладенні оспорюваного договору оренди допущено порушення вимог діючого законодавства щодо істотних умов договору, а саме: щодо форми, розміру орендної плати та способу її внесення.

Судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору оренди сторонами дотримано вимоги ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору) щодо зазначення такої істотної умови як орендна плата із зазначенням її розміру, та способу внесення.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі №6-1512цс16 від 21 вересня 2016 року,яка, відповідно до ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України, є обовязковою для всіх судів.

Крім того даний договір оренди землі є типовим договором, типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року «Про затвердження Типового договору оренди землі» (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ на момент укладання договору) та приведена у відповідність до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом вказаних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

При розгляді справи суду не надано доказів, що при укладенні договору оренди земельної ділянки були порушені права позивача.

Отже, підстави для захисту прав позивача шляхом визнання недійсним договору оренди відсутні.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 21.01.2015 року № 6-215цс14 та від 25.12.2013 року № 6-94цс13.

При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а відтак однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку із його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову і визнання правочину недійсним.

Судом також встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди.

Щодо посилання представника позивача на постанову Верховного Суду України від 18.07.2012 року у справі № 6-77цс12, суд зазначає, що в ній викладені інші обставини, зокрема, предметом спору у даній справі було визнання недійсними договорів оренди землі у зв'язку з відсутністю в них істотної умови договору - умови збереження стану обєкта оренди.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимогипро визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позов залишено без задоволення, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 214-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову представника ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвітна-Агро»про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Нарішеннясуду, протягом 10днів з дняйогопроголошення, можебути подана апеляційнаскаргадо Апеляційногосуду Кіровоградської області, через Олександрівський районний суд Кіровоградської області.

Суддя: /підпис/:

Копія вірна:

Рішення набуло законної сили "___"_______ року та підлягає виконанню.

Оригінал рішення зберігається у справі № 397/358/17.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_5