Рішення № 66922288, 31.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3813/16-ц

Провадження № 22-ц/779/419/2017

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп», третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, встановлення нікчемності договору фінансового лізингу, визнання недійсною додаткової угоди до договору фінансового лізингу, застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання повернути транспортний засіб, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, встановлення нікчемності договору фінансового лізингу, застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання повернути транспортний засіб.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 23 жовтня 2015 року між ним та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого він продав товариству автомобіль марки Mitsubishi, модель ASX, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ціною 222 805,85 грн.

В цей же день між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 19/15, згідно якого лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування транспортний засіб марки Mitsubishi, модель ASX, а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти транспортний засіб та сплачувати лізингові платежі на умовах договору. Загальна вартість автомобіля становила 10 000,00 доларів США, що еквівалентно на день підписання договору 222 805,85 грн.

Зазначав, що 23 жовтня 2015 року з метою отримання грошових коштів у позику він звернувся до відповідача, який запропонував видати розписку про отримання ним грошових коштів у позику в розмірі 10 000,00 доларів США, а також укласти договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi ASX, який належав йому на праві власності з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання.

Позивач зазначав, що укладений між ним та товариством договір купівлі-продажу транспортного засобу є удаваним правочином, оскільки його було укладено з метою приховання іншого правочину, які сторони вчинили в дійсності, а саме - договору позики грошових коштів.

Крім того, ним з відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року, умовами якого був передбачений графік лізингових платежів та які по суті є встановленням реальної плати за користування грошовою позикою і є наслідком укладання удаваного правочину - договору купівлі-продажу транспортного засобу, яким де-юре приховано вчинення договору позики.

Вказував, що після укладення договорів автомобіль перебував у його володінні, однак у грудні 2015 року працівники служби безпеки ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» вилучили у нього даний автомобіль, посилаючись на невиконання ним умов договору фінансового лізингу в частині несплати лізингових платежів.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу було укладено з метою приховання договору позики, договір фінансового лізингу не відповідає вимогам ч. 1 ст. 806 ЦК України, умови підпункту (а) пункту 5.2.2, пунктів 5.3, 6.3 суперечать вимогам ч. 1 ст. 808 ЦК України, в договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, п. 9.6.2 договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою та посилаючись на те, що сам договір не був нотаріально посвідчений, збільшивши у процесі розгляду справи позовні вимоги, просив визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу № 23-10/15 від 23 жовтня 2015 року удаваним правочином, встановити нікчемність договору фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року, визнати недійсною додаткову угоду № 1 «Про дострокове розірвання договору фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року», яка укладена 17 грудня 2015 року, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року та зобов'язати ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» повернути йому транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi, модель ASX, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2016 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_4

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано нікчемним договір фінансового лізингу №19/15 від 23 жовтня 2015 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» в особі директора Климанського А.С., як лізингодавцем, та ОСОБА_2, як лізингоодержувачем.

Визнано недійсною додаткову угоду № 1 «Про дострокове розірвання договору фінансового лізингу №19/15 від 23 жовтня 2015 року», яка підписана ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» 17 грудня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» на користь ОСОБА_2, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення в частині незадоволених позовних вимог представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп», яка не є фінансовою установою, не мала права здійснювати фінансову послугу з надання грошових позик.

Разом з тим, ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» був використаний інший спосіб оформлення договору позики, а саме через свого працівника ОСОБА_7, який перебуваючи на робочому місці надав ОСОБА_2 23 жовтня 2015 року готівковими коштами 10 000,00 доларів США. Наявність у ОСОБА_7 на робочому місці готівкових коштів в такій сумі дає підстави для висновку, що ці кошти були взяті з каси товариства.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що кошти в сумі 222 805,85 грн. були перераховані ОСОБА_2 24 жовтня 2015 року є невірним, оскільки він отримав кошти в сумі 10 000,00 доларів США готівкою за розпискою від 23 жовтня 2015 року, яка за своєю правовою природою є договором позики. Жодних інших коштів, ні в національній, ні в іноземній валюті ОСОБА_2 не отримував, ні готівкою, ні банківським перерахунком, і цей факт не був спростований відповідачем.

Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 23-10/15 від 23 жовтня 2015 року вказує на існування між сторонами попередньої домовленості про фіктивний продаж автомобіля Mitsubishi ASX за ціною 222 805,85 грн., що в еквіваленті становило на день укладення договору 10 000,00 доларів США і є причинно-наслідковим зв'язком укладення договору позики на суму 10 000,00 доларів США.

Крім того, укладаючи договір купівлі-продажу транспортного засобу № 23-10/15 від 23 жовтня 2015 року, обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформили даний правочин, але насправді між ними установилися правовідносини, які виникли з договору позики.

Вказував, що ОСОБА_2 повернув кошти в розмірі 10 000,00 доларів США, що підтверджується наявністю у нього оригіналу розписки від 23 жовтня 2015 року.

Оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу № 23-10/15 від 23 жовтня 2015 року є удаваним правочином, а ОСОБА_2 виконав свій обов'язок з повернення коштів за договором позики від 23 жовтня 2015 року в сумі 10 000,00 доларів США, беручи до уваги нікчемність договору фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року та недійсність додаткової угоди № 1 «Про дострокове розірвання договору фінансового лізингу №19/15 від 23 жовтня 2015 року», то в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України, ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» зобов'язана повернути ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi, модель ASX, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог змінити та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи у встановленому законом порядку неодноразово повідомлялися.

А тому, враховуючи належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, застосування наслідків нікчемності правочину до договору фінансового лізингу та зобов'язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Проте, з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2015 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 23-10/15, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» автомобіль марки Mitsubishi, модель ASX, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ціною 222 805,85 грн. без ПДВ та без ПДФО.

Умовами договору купівлі-продажу було передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем в готівковій формі шляхом видачі грошових коштів через касу покупця, або в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця, не пізніше 31 грудня 2015 року включно.

Також умовами договору було передбачено, що передача автомобіля підтверджується актом прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 8.10 укладеного договору купівлі-продажу, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу від 23 жовтня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 передав, а ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» прийняла у власність спірний автомобіль.

В цей же день, між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» та ОСОБА_2 був укладений договір фінансового лізингу № 19/15, за умовами якого товариство передало на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування транспортний засіб, а позивач зобов'язався прийняти транспортний засіб та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Предметом лізингу був автомобіль марки Mitsubishi, модель ASX, чорного кольору, вартістю 10 000,00 доларів США.

Згідно п. 5.1 договору лізингу, загальна вартість транспортного засобу за цим договором становила 10 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору складало 222 805,85 грн., без ПДВ.

З додатку № 1 лізингового протоколу до договору фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року вбачається, що строк лізингу транспортного засобу становить 12 календарних місяців з дня підписання акту приймання-передачі, а також сторонами визначено графік лізингових платежів, який складається із вартості об'єкту лізингу та комісії, що відшкодовує витрати лізингодавця по виконанню угоди.

27 жовтня 2015 року транспортний засіб було зареєстровано за ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» і в цей же день за актом приймання-передачі автомобіль було передано позивачу.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 17 грудня 2015 року ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» в односторонньому порядку на підставі п. 9.7.1.2 договору фінансового лізингу достроково розірвала договір фінансового лізингу № 19/15 від 23 жовтня 2015 року.

17 грудня 2015 року за актом приймання-передачі спірний автомобіль ОСОБА_2 повернув ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в день укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, позивачем була надана письмова розписка про отримання від ОСОБА_7 коштів у розмірі 10 000,00 доларів США.

Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_7 кошти в сумі 10 000 доларів США із зобов'язанням повернути їх до 23 листопада 2015 року.

Судом встановлено, що 24 грудня 2015 року згідно платіжного доручення № 22 ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» перерахувало ОСОБА_2 222 805,85 грн., як оплату за автомобіль згідно договору купівлі-продажу № 23-10/15 від 23 жовтня 2015 року.

З копії заяви на видачу готівки № 136643 від 24 грудня 2015 року вбачається, що Джурилюк В.В.(представник ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп») на підставі довіреності НАО № 579484 від 27 жовтня 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., отримала грошові кошти з поточного рахунку ОСОБА_2, відкритого у ПАТ КБ «Євробанк», в сумі 222 495,00 грн.

Також встановлено, що 21 січня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 21-01-1/16, за умовами якого ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» передало у власність ОСОБА_4 автомобіль марки Mitsubishi, модель ASX, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ціною 194 530,30 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Удаваний правочин, тобто правочин, який вчинений, щоб приховати інший, має на меті виникнення правових наслідків, але не тих, які афішуються фактом його вчинення. Фактично сторони прагнуть до вчинення іншого правочину.

Отже, у даному випадку завжди має місце укладення двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину.

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу є удаваним правочином, оскільки обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформили даний правочин, але насправді між ними склалися правовідносини, які виникли з договору позики.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Представник позивача, обґрунтовуючи позов посилався на те, що він приїхав у м. Київ з метою отримання позики у відповідача, кошти в сумі 10 000 доларів США ним одержано за договором позики, про що була видана розписка. При цьому, вважав, що договір укладено між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» та ним, оскільки фізичну особу ОСОБА_7, який є їх працівником, він раніше не знав, при цьому, зазначав, що коштів за договором купівлі-продажу транспортного засобу не отримував.

Суд першої інстанції, вважаючи доводи сторони позивача недоведеними, виходив з того, що сторонами договору позики не є ті ж самі сторони, що й оскаржуваного договору купівлі-продажу, а тому немає підстав стверджувати, що сторони договору купівлі-продажу приховали правочин позики, який стосувався інших сторін.

Разом з тим, поза увагою суду залишилася та обставина, що відповідно до розписки позикодавцем грошових коштів являвся ОСОБА_7, а тому з метою з'ясування реальної домовленості та правовідносин, які насправді виникли між сторонами, судом не було вирішено питання про залучення до участі у розгляді справи в якості відповідача позикодавця.

Крім того, суд встановивши, що автомобіль ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп» продало ОСОБА_4, разом з тим, залучив його до участі в розгляді справи в якості третьої особи, а не відповідача.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на суд покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а також встановити суб'єктний склад учасників спору.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належним чином не визначив суб'єктний склад сторін спору, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в позові про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, застосування наслідків нікчемності правочину до договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути транспортний засіб.

Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ЦПК України позбавлений права як скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, так і залучити сторін до участі у справі на стадії апеляційного розгляду та вирішити спір відносно їх прав, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у визнанні договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, застосування наслідків нікчемності правочину до договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути транспортний засіб з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2017 року в частині відмови у визнанні договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, застосування наслідків нікчемності правочину до договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути транспортний засіб скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Кредит Груп», третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу удаваним правочином, застосування наслідків недійсності правочину до договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути транспортний засіб - відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин