Рішення № 66921931, 20.04.2017, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2203/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

з участю секретаря Пасько І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визанання права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 вказала, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6. Позивач ОСОБА_1 є спадоємцем усього майна після смерті ОСОБА_5 за законом, після смерті якої прийняла спадщину, фактично вступивши у володіння спадковим майном. Позивач ОСОБА_1 є спадоємцем усього майна після смерті ОСОБА_6 за законом та прийняла спадщину. Однак, державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, у звязку з тим, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами належить колгоспному двору. Враховуючи наведене, для реалізації своїх прав, позивачі змушені звертатися до суду щоб визнати право власності на майно.

Позивачі в судове засідання до суду не з'явилися, просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, про що надали до канцелярії суду письмову заяву.

Представник відповідача Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти його задоволення позову, про що надав до канцелярії суду письмову заяву.

Справа розглянута відповідно до п. 2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки виданої Теребовлянським Бюро Технічної Інвентаризації від 31.08.2015 року №1095 житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності колгоспному двору , що складається з 5-х членів головою якого була ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Теребовлянської районної Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР 23.10.1990 року.

Згідно довідки виданою виконкомом Острівецької сільської ради від 17.08.2015 року №951 на день смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживала в будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з нею проживали і були зареєстровані: дочка- ОСОБА_1, зять- ОСОБА_6. , онука- ОСОБА_2.,онук- ОСОБА_3.

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із членів колишнього колгоспного двору що в АДРЕСА_1, які проживали в ньому належало на праві спільної сумісної власності по 1/5 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту а та б пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до свідоцтва про смерть виданого повторно, НОМЕР_3, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що є часом відкриття спадщини на належне їй майно.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №1738/02-14 від 17.08.2016 року виданої завдувачем Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутовою О.М. виявлено, що відсутні правовстановлюючі документи на частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено що це колгоспний двір, який складається з 5-х членів колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_5 У справах Теребовлянської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за № 330/2015 року після смерті ОСОБА_5 за заявою доньки померлої ОСОБА_1, інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Пунктом 1 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

При спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю (ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

Змістом ч.1 ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачено дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилася спадщина, яка складається із 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Як вбачається із матеріалів справи спадщину прийняла донька померлої - позивач ОСОБА_1, яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Однак, у зв'язку з тим, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами належить колгоспному двору, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно

Відповідно до свідоцтва про шлюб виданого повторно серії НОМЕР_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 24.07.1981 року зареєстрували шлюб.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За вказаних вище обставин, суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, беручи до уваги те, що згідно норм матеріального права частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають до задоволення у повному обсязі. А тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на яку вона має право як член колишнього колгоспного двору та визнати право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 та визнати право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як спадкове майно після смерті чоловіка ОСОБА_6. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на яку вона має право як член колишнього колгоспного двору. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на яку він має право як член колишнього колгоспного двору.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 174,179 ЦПК України, ст.ст. 120,529,549 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, 392, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 на яку вона має право як член колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (свідоцтва про смерть, НОМЕР_3).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на яку він має право як член колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на яку вона має право як член колишнього колгоспного двору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Б. Марціцка