Ухвала суду № 66921503, 29.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/2033/17Головуючий у 1-й інстанції Скользнєва Н.Г.Пр. № 22-ц/778/2382/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2017 року про повернення позовної заяви позивачу у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на нежиле приміщення (гараж) АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2017 року (а.с. 19-20) позов ОСОБА_2 повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 24-25) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 28), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 30).

Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради через свій орган - Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району подала апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_2 (а.с. 36-39).

У судове засідання 29 травня 2017 року ОСОБА_2 та представник територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради не з'явились, при цьому встановлено, що ОСОБА_2 та територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради були повідомлені апеляційним судом належним чином про час і місце розгляду цієї справи (а.с.32-33), клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

ОСОБА_2 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила.

Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради через свій орган - Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району подала апеляційному суду заяву (а.с. 34), в якій просила розглядати дану справу без участі представника Запорізької міської ради.

В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки ОСОБА_2 та представника територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради у дане судове засіданні і на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила заяву задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю представника територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та ОСОБА_2 за присутністю представника останньої за договором - адвоката (а.с.40) Литвинець Ю.В.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 - Литвинець Ю.В., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що суд першої інстанції, повертаючи позивачеві позовну заяву у цій справі, керувався ст. 121 ч. 2 ЦПК України та виходив з того, що недоліки вищезазначеної позовної заяви позивача, які вказані в ухвалі суду першої інстанції від 31.03.2017 року у цій справі, позивачем повністю не усунуті, вимоги суду в повному обсязі не виконанні.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Так, дійсно в силу вимог ст. 121 ч. 2 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Однак, встановлено, що ухвалою судді суду першої інстанції від 31 березня 2017 року (а.с. 13) залишено без руху вищезазначену позовну заяву позивача у цій справі, оскільки остання не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України з наступних підстав.

Всупереч вимогам п.5 ч.2 ст. 119 ЦПК України позивачем не викладені обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спірної ситуації.

По тексту заяви позивач зазначив, що володіє вищезазначеним нежитловим приміщенням - гаражем. Проте, не виклав обставин, кому саме на праві власності належить спірний гараж ; не викладені правові підстави користування гаражем з 1986 року; не містить позов і технічних характеристик спірного майна.

Всупереч вимогам п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України позивачем взагалі не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається в обґрунтування позовної вимоги і не надані суду обов'язкові докази по справі, а саме: технічну документацію на гараж; документи на підтвердження користування зазначеним нерухомим майном.

Надалі, як на правову підставу заявленої вимоги позивач посилається на ст. 344 ЦК України - набуття права власності за давністю володіння. Вказана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.

По-перше, володіння має бути добросовісним (володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю). Позивач по тексту заяви не навів обставин того, що він є добросовісним володільцем гаражу (володіє чужою річчю), не зазначив власника цієї речі.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, визначено, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

На підставі викладеного, суд позбавлений можливості прийняти до свого провадження даний позов у первісному вигляді, як такий, що складений в неналежному обсязі, необхідному для правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи у визначений законом строк.

При вищевикладених обставинах, ухвалою судді суду першої інстанції від 31 березня 2017 року (а.с. 13) позовну заяву ОСОБА_2 у цій справі залишено без руху.

Повідомлено позивача про необхідність у строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду позов в новій редакції; з повним, детальним викладом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спірної ситуації, на які, в тому числі суд звернув увагу позивача по тексту ухвали; з зазначенням доказів, що будуть підтверджувати кожну обставину, на яку позивач посилається в обґрунтування своєї позиції; наданням суду обов'язкових доказів по справі, на які суд звернув увагу позивача по тексту ухвали, з дотриманням інших вимог суду та вимог ст.ст. 119, 120 ЦПКУ.

Роз'яснено, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.

Встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений суддею суду першої інстанції строк подала суду позовну заяву (уточнену) у цій справі (а.с. 17-18).

Однак, суд першої інстанції своєю ухвалою від 14 квітня 2017 року (а.с. 19-20) повернув ОСОБА_2 вищезазначений позов.

Оскільки, суд першої інстанції вважав, що уточнена позовна заява за своїм змістом є ідентичною первісній позовній заяві. Однак, на відміну від первісної заяви уточнена має додатковий абзац, із змісту якого вбачається, що суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Проте, на думку суду першої інстанції, позивач залишив поза увагою вимогу суду про дотримання п.п. 5,6 ч.2 ст. 119 ЦПК України.

Так, в ухвалі судді від 31.03.2017 р. позивачеві запропоновано по тексту позову викласти обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спірної ситуації ( кому саме на праві власності належить спірний гараж; правові підстави користування спірним гаражем з 1986 року; технічні характеристики гаражу).

Вказана вимога суду позивачем не виконана.

Надалі, позивачеві було запропоновано по тексту позову, у відповідності до вимог п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, на яку позивач посилається в обґрунтування своєї позиції

Вказана вимога суду позивачем не виконана.

Наведене вище, на думку суду першої інстанції, свідчить про невиконання позивачем ухвали суду від 31.03.2017 р. та позбавляє суд можливості прийняти позов, з подальшим його розглядом.

Однак, при вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у справі доказах, ухвала судді суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, яка в силу вимог ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки, встановлено, що як первісна, так й уточнена позовна заява позивача у цій справі подані з дотриманням п. п. 5,6 ч.2 ст. 119 ЦПК України, а саме: викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначено докази, що підтверджують кожну обставину.

При цьому вбачається, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у цій справі фактично вдався до оцінки цих обставин та доказів позивача, зазначених в її позові, що є порушенням норм цивільного процесуального законодавства.

Оскільки, недостатнє обґрунтування чи недостатні докази позивача, викладені та зазначені в її позовній заяві у цій справі, та ненадання будь-яких вищезазначених доказів останньою не могли бути підставою для залишення вищезазначеного позову позивача без руху та повернення останнього.

Оскільки, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно із вимогами ст. 131 ч. ч. 1, 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Суд першої інстанції положень вищевказаних норм процесуального права не врахував.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 320,00 грн. (а.с. 23).

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ст. 293 ч. 1 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2017 року у цій справі скасувати.

Питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.