Ухвала суду № 66914607, 31.05.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 372/5015/14-к

Провадження № 1-кп/368/40/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: слідчого судді Закаблук О.В.

Суддів: Кириченко В.І.

Шевченко І.І.

При секретарі: Широкоступ К.М.

З участю сторін кримінального провадження:

Сторона обвинувачення:

Прокурор: Котелевець Д.О.

Сторона захисту:

Обвинувачений: ОСОБА_2;

Захисник: Маркін С.Г.;

Обвинувачений: ОСОБА_4

Захисник: Березуцький Ю.В.;

Обвинувачений: ОСОБА_6;

Захисник: Луцик А.А.;

Обвинувачений: ОСОБА_8;

Захисник: Костюк В.О.;

Обвинувачена: ОСОБА_10;

Захисник: Луцик А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням громадян України:

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Перьм, Російська Федерація, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2006 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 21.04.1992 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 206, ст. 44 КК України ( в редакції 1960 року) до покарання у виді 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 09.06.1993 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 206, ст. 44 КК України ( в редакції 1960 року) до 2 років виправних робіт;

- 08.12.1993 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 140 КК України ( в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 13.06.1997 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі;

- 03.09.2002 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 24.09.2004 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 21.01.2005 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 29.12.2007 року Броварським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 06.12.2010 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 10.05.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. 18.10.2013 року звільнений з місць позбавлення волі на 10 місяців 28 днів;

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Українка, Обухівського району Київської області, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого;

- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки м. Київ, громадянки України, не працюючої, не одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2008 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця м. Київ, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше судимого:

- 22.10.2010 року Ржищевським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 74 годин громадських робіт;

- 25.06.2013 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_16, уродженця м. Українка Обухівського району Київської області, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше судимого:

- 08.05.2014 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, -

- які обвинувачуються у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 3 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні, яке відбулося 31.05.2017 року, прокурор Котелевець Д.О. заявив усне клопотання про продовження:

- строків тримання під вартою на 2 місяці у відношенні обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, в зв»язку з тим, що строк тримання під вартою щодо обвинувачених закінчується 02.06.2017 року;

- продовження тимчасового тримання обвинуваченого ОСОБА_8 у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області;

- продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні обвинуваченої ОСОБА_10

Своє усне клопотання прокурор Котелевець Д.О. обґрунтовував наступним.

Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 не має, оскільки не змінились наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі яких вищевказаним обвинуваченим була обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та які виправдовують тримання під вартою вказаних осіб та були враховані судом при застосуванні до них такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Вважає, що так як слухання даного кримінального провадження розпочинається спочатку, відповідно, ще не досліджувалися докази по справі, не допитувалися обвинувачені, а тому не можливо встановити факт зменшення ризиків, які передбачені ст.. 177 КПК України.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_8, то прокурор наполягав на його подальшому утриманні у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області, так як його відбуття до місця відбування покарання за іншим вироком суду може значно затягнути розгляд даного кримінального провадження, так як це буде постійно пов»язане з необхідністю етапування обвинуваченого з місць позбавлення волі до зали Кагарлицького районного суду.

Що стосується обвинуваченої ОСОБА_10, то їй також слід продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, - Маркін С.Г. заперечував проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, та заявив клопотання про заміну запобіжного заходу його підзахисному з тримання під вартою на домашній арешт.

Своє клопотання захисник обґрунтував наступним:

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 306 ч.1, 2, 307 ч.2, 309 ч. 2, 311 КК України.

ОСОБА_2 перебуває під вартою в Київському слідчому ізоляторі з 25.06.2014 року. Кримінальна справа розглядається на протязі трьох років, фактично обвинувачений ОСОБА_2 відбув шість років тюремного ув'язнення. Цей факт виник не з вини обвинувачених, а по причині проведення фіксації вчинення обвинуваченими злочинів та досудового розслідування з численними грубими порушення вимог кримінального та кримінально процесуального законів країни.

У цивільній справі були допитані всі свідки. Ці свідки є працівниками міліції та частина із них помічниками цих працівників, яких залучали в якості понятих. Один із ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України передбачає можливість обвинуваченого впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. У справі не має потерпілих, свідки є працівники правоохоронних органів і впливати на них обвинувачений не може, проведені всі експертизи, а тому такого ризику на даний час не має.

Обвинувачений ОСОБА_2 на даний час захворів на тяжке захворювання з діагнозом ВІЛ - інфекція і по цій причині потребує постійного якісного лікування, яке не можливо отримати утримуючись під вартою, а також обвинувачений з цих причин не має наміру вчиняти злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів.

Обвинувачений ОСОБА_2 не зможе переховуватись від суду по тій причині, що потребує постійного лікування від тяжкої хвороби і таке лікування поза межами медичного закладу по місцю його проживання не можливе.

Обвинувачений ОСОБА_2 не зможе знищити ні одного документу чи речового доказу по справі по тій причині, що ці документи містяться безпосередньо в матеріалах справи, а вилучені наркотичні засоби використані при проведенні хімічних експертиз.

Інших шляхів перешкоджати кримінальному провадженню у обвинуваченого ОСОБА_2 немає.

Крім цього, з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживає громадянка ОСОБА_11, 1930 року народження, яка доводиться засудженому ОСОБА_4 матір'ю, а ОСОБА_2, - бабусею, і яка перебувала під їх доглядом і на їх утримнні.

Інших родичів у громадянки ОСОБА_11 немає.

ОСОБА_11 являється учасником війни, пенсіонерка. Згідно висновку лікувально-кваліфікаційної комісії від 13 жовтня 2010 року вона потребує стороннього догляду, годування, гігієнічного догляду, що підтверджується медичною довідкою від 01.09.2015 року та актом обстеження побутових умов проживання від 02.09.2015 року.

В даний час вона залишена в небезпеці, не в змозі самостійно приймати їжу, самостійно не пересувається, себе гігієнічно не обслуговує, є самотньою пристарілою людиною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194 ч. 5, 201, 315 ч. 3 КПК України, просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора Котелевця Д.О. про продовження строків тримання під вартою, та підтримав клопотання свого захисника про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4, - Березуцький Ю.В. заперечував проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою його підзахисникого, та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Своє клопотання захисник Березуцький Ю.В. обґрунтовував наступним.

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження №12014110000000096 від 01.04.2014 року щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 1 ч. 2 ст. 306; ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 311 КК України.

Відповідно до статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

На даний час вважає за можливе змінити запобіжний захід останньому з наступних міркувань.

- Право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції' України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Жодна людина не може бути позбавлена волі інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може послужити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до п. 219 Рішення Європейського Суду «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04 від 21.04.2011 року, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (Рішення у справі «Єчюс проти Литви» Qecius v. Lithuania), заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-ІХ).

Подальше існування обгрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (Рішення від 21 грудня 2000 р. у справі «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява № 33492/96, п. 80).

Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і доводи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (Рішення від 4 жовтня 2001 р. у справі «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), заява № 27504/95, п. 61, та Рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-ІХ).

Згідно з ч. 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1. наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2. наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3. недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризик невиконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також ризик того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, на даний час відсутні.

- В пункті 33 Рішення Європейського Суду «W. Проти Швейцарії» (W. v. Switzerland), ser.A, no.254, від 26.01.1993 року зазначено, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою... (Рішення у справі «Томазі проти Франції» (Томаві v France), Ser A No 241-A, від 27.08.1992 року).

При цьому необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, в якій він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти (mutatis mutandis Рішення у справі «Неймастер проти Австрії» (Nevmaster v Avstrii), серія А, т.8, с.39, п.10, від 27 червня 1968).

На даний час ОСОБА_4 має місце проживання та має на утриманні матір.

- В пункті 79 Рішення Європейського Суду «Мамедова (MaMedova) проти Російської Федерації», заява №7064/05, від 01.06.2006 року зазначено, що єдиною альтернативною підставою продовження терміну тримання заявниці під вартою був висновок національних судів про те, що заявниця могла знищити докази, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити займатися злочинною діяльністю. Європейський суд визнав, що на перших етапах розслідування небезпека втручання заявниці у відправлення правосуддя могла виправдати висновок про тримання ії під вартою. Але після того, як були зібрані докази, дана підстава втратила значимість. (Рішення Європейського суду у справі «Ніколов проти Болгарії» (Nikolov v. Bulgaria) від ЗО січня 2003 p., скарга N 38884/97, §74; Рішення Великої палати Європейського суду у справі <Аабіта проти Італії», §152).

Відповідно до п. 153 Рішення Європейського Суду «Лабита против Італії» (Labita v. Italy), заява №26772/95 від 06.04.2000 року, наполегливість розумної підозри в тому, що заарештований скоїв злочин, є найважливішою умовою (sine qua non) для законності триваючого ув'язнення, проте з часом, недостатнім. У таких випадках Суд має встановити, чи були надані судовими властями підстави для продовження позбавлення волі. Там, де такі підстави були «відносяться до справи» і «достатніми», Суд зобов'язаний також з'ясувати, чи продемонстрували національні влади «особливу старанність» в проведенні розслідування і розгляду справи. (Рішення Європейського суду у справі «Contrada v. Italy judgment» of 24 August 1998, Reports 1998-V, p. 2185, § 54, and the I.A. v. France judgment of 23 September 1998, Reports 1998-VII, pp. 2978-79, §102).

На даний час обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою з 25.06.2014 року.

Тобто ризики, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у кримінальній справі, відсутні".

- В пункті 134 Рішення Європейського Суду «Олександр Макаров проти Російської Федерації», заява №15217/07 від 12.03.2009 року, зазначено, що у низці ухвал про утримання під вартою національні суди посилалися на ймовірність того, що заявник продовжить займатися злочинною діяльністю, як на додаткову підставу його тривалого утримання під вартою. У цьому зв'язку Європейський суд відзначає, що судові органи не згадували конкретних фактів, що підтверджують їх висновок про те, що існує ризик того, що заявник продовжить займатися злочинною діяльністю. Крім того, Європейський суд не поділяє думку національних органів про те, що в ситуації, коли всі звинувачення проти заявника, за винятком одного, зачіпали його дії' в якості мера м. Томська, і він був відсторонений від виконання посадових обов'язків, існувала реальна небезпека скоєння ним нових злочинів.

На даний час будь-які факти, що демонструють те, що ризики, у тому числі вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, відсутні.

- Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25.04.2003 року зазначено, що з'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя).

Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.

ОСОБА_4 має постійне місце проживання та має на утриманні матір, яка тяжко хворіє.

Вказане свідчить, що ризики невиконання обвинуваченим ОСОБА_4, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, відсутні.

У зв'язку з вищенаведеним та керуючись ст.ст.42, 46, 201 та 331 КПК України, просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, у тому числі домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою та підтримав клопотання свого захисника про заміну йому міри запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_6, - Луцик А.А. заперечував проти клопотання прокурора Котелевця Д.О. про продовження тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6, та продовження запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_10, так як вважає, що клопотання прокурора не обґрунтоване, має абстрактний характер, не відповідає вимогам КПК України щодо клопотання про продовження строків тримання під вартою, відповідно, не вбачає правових підстав для продовження запобіжних заходів обвинуваченим, підтримав клопотання своїх колег, - адвокатів Маркіна С.Г. та Березуцького Ю.В. в частині обґрунтування ними причин та умов заявлених ними клопотань.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора Котелевця Д.О. про продовження строків тримання під вартою, та підтримав клопотання свого захисника, - Луцика А.А. про скасування йому міри запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_10 заперечувала проти клопотання прокурора Котелевця Д.О. про продовження їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підтримала клопотання свого захисника про припинення дії запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8, - Костюк В.О. заперечував проти клопотання прокурора Котелевця Д.О. про продовження запобіжних заходів у відношенні обвинувачених, так як вважає, що клопотання прокурора не обґрунтоване, має абстрактний характер, не відповідає вимогам КПК України щодо клопотання про продовження строків тримання під вартою, відповідно, не вбачає правових підстав для продовження запобіжних заходів обвинуваченим, підтримав клопотання своїх колег, - адвокатів Маркіна С.Г. та Березуцького Ю.В., Луцика А.А. в частині обґрунтування ними причин та умов заявлених ними клопотань.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, вислухавши клопотання адвокатів Маркіна С.Г., ОСОБА_14, вислухавши думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо часткового задоволення клопотання прокурора, задоволення клопотання захисника Маркіна С.Г., залишення без розгляду клопотання захисника Березуцького Ю.В., обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Отже, що стосується задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2, - адвоката Маркіна С.Г. про зміну міри запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, то суд зазначає наступне.

Так, порядок зміни обвинуваченому запобіжного заходу регламентовано положенням ст. 201 КПК України.

Згідно ст. 201 КПК України:

1. Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

2. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обгрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

3.До клопотання мають бути додані:

1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обгрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обгрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обгрунтовують клопотання.

4. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

5. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Дійсно, клопотання захисника Маркіна С.Г. подане менше, ніж за тридцять днів з дня постановлення попередньої ухвали про продовження тримання строків тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, проте, слід зазначити, що захисником Маркіним С.Г. подано до суду нову обставину, яка ще не розглядалася судом, як підстава для зміни запобіжного заходу.

Так, захисником Маркіним С.Г. подано довідку № 15 - 7002, яка видана 05 квітня 2017 року Державною Установою Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», в якій зазначено наступне:

- ОСОБА_2 прибув до Київського слідчого ізолятора 26.06.2014.

За час перебування в установі неодноразово обстежений лабораторно та консультований лікарями-фахівцями медичної частини Київського слідчого ізолятора.

За даними проведених обстежень та консультацій встановлений діагноз: ВІЛ-інфекція, І клінічна стадія. Отримує антиретровірусну терапію.

На даний час стан здоров'я ОСОБА_2 задовільний та відповідає перебігу наявного захворювання.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 на даний час захворів на тяжке захворювання з діагнозом ВІЛ - інфекція і по цій причині, на думку суду, потребує постійного якісного лікування, яке, зглядаючись на стан пенітенціарної системи України, не можливо отримати, утримуючись під вартою, що є порушенням Конституційних прав, зокрема, ст. 27 Конституції України, - право на життя, так як не надання належного лікування від вищевказаної хвороби загрожує життю обвинуваченого ОСОБА_2, та ст. 49 Конституції України, - право на охорону здоров»я, медичну допомогу, медичне страхування.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 не зможе переховуватись від суду по тій причині, що потребує постійного лікування від тяжкої хвороби і таке лікування поза межами медичного закладу по місцю його проживання не можливе.

Обвинувачений ОСОБА_2 не зможе знищити ні одного документу чи речового доказу по справі по тій причині, що ці документи містяться безпосередньо в матеріалах справи, а вилучені наркотичні засоби використані при проведенні хімічних експертиз.

Інших шляхів перешкоджати кримінальному провадженню у обвинуваченого ОСОБА_2, на думку суду, немає.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, при зміні міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 слід застосувати положення ч. 5 ст. 202 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 202 КПК України у разі постановления слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4, - Березуцького Ю.В., про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт, то дане клопотання слід залишити без розгляду з огляду на положення ч. 5 ст. 201 КПК України.

Так, згідно ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Відповідно, суд вважає, що захисником Березуцьким Ю.В. не наведено нових обставин, які б не враховувалися судом при винесенні попередньої ухвали про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4

Що стосується клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_10, - Луцика А.А. про припинення міри запобіжних заходів у відношенні обвинувачених, то в такому клопотанні слід відмовити, а клопотання прокурора слід задоволити з огляду на натупне.

Що ж стосується продовження строків тримання під вартою, то запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов»язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_6, ОСОБА_4, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, які характеризуються великою суспільною небезпекою, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, а тому, суд вважає, що існує ризик того, що, перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_4, з метою уникнення кримінального покарання своїми умисними діями будуть перешкоджати встановленню істини по справі шляхом ухилення від суду, впливу на свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам.

Крім того, слід зазначити, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, на підставі яких відносно обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_4, було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли.

На даному етапі судового слідства суд вважає обґрунтованими обставини, що у випадку скасування чи зміни запобіжного заходу, не вдасться уникнути ризиків, які передбачені ст.. 177 КПК України, так як, зглядаючись на обставини справи, які були досліджені судом в судовому засіданні, та які стосуються обраного запобіжного заходу, суд не може розраховувати на сумлінну поведінку обвинувачених у випадку обрання більш м»яких запобіжних заходів.

Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_6, ОСОБА_4, процесуальних обов'язків і їх належну поведінку, а також запобігти спробам переховуватися від суду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на два місяці, - до 28.07.2017 року, включно.

З урахуванням наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_4, будуть намагатися перешкодити встановленню істини у справі, зокрема, уникнення суду шляхом полишення місця проживання, впливу на свідків, суд вважає, що відсутні достатні підстави для зміни обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_4, запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м»який вид запобіжного заходу.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_8, то суд приходить до висновку, що з метою оперативності розслідування даного кримінального провадження та дотримання розумних строків такого провадження в розумінні КПК України слід продовжувати тимчасово тримати обвинуваченого ОСОБА_8 у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконань покарань в місті Києві та Київській області до вступу вироку в законну силу в справі № 372/5015/14 - к.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370, 371, 372, 376, ч. 3 ст. 383 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Котелевця Д.О. про продовження строків міри запобіжних заходів у відношенні обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_8, - задовольнити частково.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинувачених:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Українка, Обухівського району Київської області, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця м. Київ, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше судимого:

- 22.10.2010 року Ржищевським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 74 годин громадських робіт;

- 25.06.2013 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», (Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області), кримінальне провадження 1 - кп\368\40\17, справа № 372\5015\14 - к, продовжити на два місяці, тобто до 28.07.2017 року, включно.

Обвинуваченій ОСОБА_10 продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, до 28.07.2017 року, включно.

Встановити для обвинуваченої ОСОБА_10 такі обов»язки: прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу суду.

Обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 537, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України тимчасово залишити у Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», (Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області) до вступу вироку в законну силу по даному кримінальному провадженні, справа № 372/5015/14 - к.

Обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_16, уродженцю м. Українка Обухівського району Київської області, не одруженому, не працюючому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7, який раніше судимий:

- 08.05.2014 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», (Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області), кримінальне провадження 1 - кп\368\40\17, справа № 372\5015\14 - к, змінити на запобіжний захід, - домашній арешт, звільнивши його з - під варти в залі судового засідання на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_2 застосувати строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 такі обов»язки:

1) Прибувати до суду, який розглядає справу № 1 - кп/368/40/17, за першою вимогою;

2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з 21 год. до 07 год. наступної доби.

Зобов»язати підозрюваного ОСОБА_2 невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю два місяці - з 31.05.2017 року по 28.07.2017 року, включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Обухівському ВП ГУ НП в Київській області.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу.

Обухівському ВП ГУ НП в Київській області негайно поставити на облік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_16, уродженця м. Українка Обухівського району Київської області, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше судимого:

- 08.05.2014 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвала в частині продовження запобіжних заходів апеляційному оскарженню окремо від вироку суду не підлягає і набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуючий суддя: О.В. Закаблук

Судді: В.І. Кириченко

І.І. Шевченко