Рішення № 66913200, 25.05.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1314/17

Пров. №2/766/1266/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючий суддя Гаврилов Д.В.,

секретар Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним рішення державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 09.09.2015 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Херсон, мікрорайон Янтарний, вул. Дніпрової Чайки, 39 за ОСОБА_3, зобов"язати ОСОБА_5 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Херсонської міської ради поновити запис про державну реєстрацію на вказану земельну ділянку за позивачем та витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.06.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 85000 грн., що за курсом НБУ на день укладення позики становило 10634,31 дол. США, строком до 11.12.2013 року. Також 11.06.2013 року вказані особи уклали іпотечний договір, яким були забезпечені вимоги ОСОБА_3 за договором позики. В подальшому до вказаних договорів сторонами були внесені зміни а саме: збільшено суму позики до 125219 грн. та продовжено строк повернення позики до 02.12.2014 року. У визначений договором позики строк (з урахуванням внесених змін) позивач виконала свої зобов"язання щодо повернення суми позики частково. Після отримання вимоги ОСОБА_3 про повернення суми позики, ОСОБА_1 продовжила виконувати свої зобов"язання, сплативши 40276 грн. Проте, позивачу стало відомо, що 09.09.2015 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Херсон, мікрорайон Янтарний, вул. Дніпрової Чайки, 39 за ОСОБА_3 Вважає, що державний реєстратор прийняв оскаржуване рішення з порушенням вимог чинного законодавства. 22.12.2015 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Позивач вважає, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з його володіння, як власника, поза його волею, він має право витребувати її у ОСОБА_4, як у добросовісного набувача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, в подальшому в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити в зв"язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача ОСОБА_5 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради надав письмові заперечення на позов, пояснив, що державний реєстратор на час реєстрації діяв в межах закону та прийняв рішення на підставі поданих йому документів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до договору позики, укладеного 11.06.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, остання отримала грошові кошти в сумі 85000 грн., що за курсом НБУ на день підписання договору було еквівалентно 10634,31 дол. США. та зобов"язана була повернути їх до 11.12.2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов"язання за договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 11.06.2013 року укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким сторони визначили належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0606 га, що розташована за адресою: м. Херсон, мікрорайон Янтарний, вулиця Дніпрової Чайки, 39.

В подальшому договорами від 20.11.2013 року та від 02.06.2014 року було внесено зміни до договору позики та іпотечного договору, а саме: збільшено суму позики до 125219 грн. що еквівалентно 10634,31 дол. США та продовжено строк повернення позики до 02.06.2014 року.

В зв"язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов"язань за договором позики, ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні з заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, за результатами розгляду якої державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято оскаржуване рішення від 09.09.2015 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов"язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставах і в порядку встановленому ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень."

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація здійснюється державним реєстратором, який самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Статтями 18, 20 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено порядок проведення державної реєстрації, який полягає у поданні заяви про державну реєстрацію права, її реєстрації та надалі, прийняття рішення державним реєстратором про задоволення, або відмову у задоволенні заяви.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, при зверненні до реєстраційної служби ОСОБА_3 надано договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.06.2013 року.

Відповідно до положень ст. ст. 546, 573 ЦК України, ст. ст. 1,3, 18 ЗУ "Про іпотеку" врегульовано, що виконання зобов"язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Частиною 1 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов"язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

04.12.2014 року ОСОБА_3 надіслав позивачу вимогу про погашення заборгованості за договором позики та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Згідно зі ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У п. 6.4. сторони іпотечного договору погодили. що іпотекодержатель може звернути стягнення шляхом позасудового врегулювання між сторонами у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2-6.3. цього договору.

Статтею 37 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання.

Позивачем не надано доказів погашення заборгованості за договором позики в повному обсязі. Отже, набуття права власності на предмет іпотечного майна відбулось з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та дії державного виконавця щодо прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з ст. 16 ЦК України, одним з цивільно-правових способів захисту права власності є віндикація - витребування власником майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Пунктом 23 цієї постанови визначено, що відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року ОСОБА_4 набув у власність спірну земельну ділянку, що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.02.2016 року.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не наведено доказів щодо свого права власності на спірну земельну ділянку, не доведено факту незаконного володіння ОСОБА_4 майном позивача, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 182, 317, 546, 573 ЦК України, ст. ст. 2,10, 18, 20 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 1,3,18 33. 35, 36,37 ЗУ "Про іпотеку", ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 158, 169, 174, 209, 213-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяОСОБА_6