Ухвала суду № 66909766, 01.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/651/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря -Худика С.А.

за участю представника апелянта -Кучеренка І.В.

за участю представника позивача -Саламахи О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ЛАД» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАД" звернулось з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, 00 грн. за штрафними санкціями; №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що векселі за договорами поставки обладнання від 13 листопада 2009 року видані строком на 10 років, отже строк платежу по ним не настав, та доводи податкової про заниження ТОВ "ЛАД" доходів на суму виданих векселів є безпідставними. Також позивач зазначив, що у періоді, який перевірявся ТОВ "ЛАД" було придбано у підприємств-контрагентів товар, суми ПДВ від вартості яких віднесено до складу податкового кредиту. Товарність операції по договорам поставки підтверджується первинними документами, які надавались під час перевірки, проте не взяті відповідачем до уваги, а висновки по акту зроблені на підставі податкової інформації щодо постачальників. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення ТОВ "ЛАД" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України та заниження податку на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року - позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000711401 від 19 січня 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000721401 від 19 січня 2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" (код ЄДРПОУ 31388777) витрати на оплату судового збору у розмірі 8 453,08 грн. (вісім тисяч чотириста п'ятдесят три гривні 08 коп.).

В апеляційній скарзі, Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 27 лютого 2017 року - скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 листопада 2016 року по 23 грудня 2016 року згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 26 жовтня 2016 року №1727, затвердженого плану перевірки, посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 30 грудня 2016 року №413/15-32-14-01/31388777 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД", код за ЄДРПОУ 31388777, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року" (а.с. 23-69).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ "ЛАД", зокрема:

- п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, пунктів 3, 5.2 розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, із змінами і доповненнями, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 року №290, п.п. 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.01.2000 року №20, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 442 337, 00 грн., у тому числі за 9 міс. 2016 року у сумі 442 337, 00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 8 494, 00 грн., у тому числі за січень 2015 року на суму 8104,00 грн., травень 2015 року на суму 390,00 грн.

На підставі акту перевірки, а також згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення

№0000711401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну 552 921, 00 грн., з яких 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, 00 грн. за штрафними санкціями; №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 618, 00 грн., з яких 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 20-21).

З матеріалів справи також вбачається, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "ЛАД" п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України внаслідок не віднесення до складу інших операційних доходів за 9 місяців 2016 року суми кредиторської заборгованості по виданим векселям у розмірі 2 457 427, 00 грн.

Вказану заборгованість відповідач визначив як безповоротну фінансову допомогу підприємства.

З приводу зазначеного судом встановлено, що у 2009 році ТОВ "ЛАД" було укладено договори поставки обладнання з ПП "Клин Маркет", зокрема наступні.

13 листопада 2009 року між ТОВ "ЛАД" (Покупець) та ПП "Клин Маркет" (Постачальник) було укладено Договір №173, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк промислове обладнання у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Ціна товару за Договором встановлюється сторонами у розмірі 1 248 121, 20 грн. Розрахунок за товар проводиться у вексельній формі, шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих векселів на загальну суму цього Договору. Векселі повинні вказувати строк сплати "по пред'явленню". Видача векселів здійснюється в день поставки товару згідно Договору. Розрахунок є таким, що відбувся, з моменту підписання акту приймання-передачі векселів (а.с. 70-72).

13 листопада 2009 року сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 173 від 13 листопада 2009 року, якою визначено умови здійснення розрахунку за товар, а саме, що всі векселі повинні вказувати строк сплати " 01 грудня 2019 року" (а.с. 73).

01 грудня 2009 року ПП "Клин Маркет" (Постачальник) та ТОВ "ЛАД" (Покупець) підписали акт приймання-передачі векселів по договору № 173 від 13 листопада 2009 року, за яким ТОВ "ЛАД" видано три векселя загальною номінальною вартістю 1 248 121, 20 грн. (а.с. 74).

Також між ТОВ "ЛАД" (Покупець) та ПП "Клин Маркет" (Постачальник) було укладено Договір поставки обладнання № 174 від 13 листопада 2009 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк промислове обладнання у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Ціна товару за Договором встановлюється сторонами у розмірі 327 631,00 грн. Розрахунок за товар проводиться у вексельній формі, шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих векселів на загальну суму цього Договору. Векселі повинні вказувати строк сплати "по пред'явленню". Видача векселів здійснюється в день поставки товару згідно Договору. Розрахунок є таким, що відбувся, з моменту підписання акту приймання-передачі векселів (а.с. 77-79).

13 листопада 2009 року сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 174 від 13 листопада 2009 року, якою визначено умови здійснення розрахунку за товар, а саме, що всі векселі повинні вказувати строк сплати " 01 грудня 2019 року" (а.с. 80).

01 грудня 2009 року ПП "Клин Маркет" (Постачальник) та ТОВ "ЛАД" (Покупець) підписали акт приймання-передачі векселів по договору № 174 від 13 листопада 2009 року, за яким ТОВ "ЛАД" видано один вексель загальною номінальною вартістю 327 631, 00 грн. (а.с. 81).

Також 13 листопада 2009 року ТОВ "ЛАД" (Покупець) було укладено з ПП "Клин Маркет" (Постачальник) Договір поставки обладнання № 175, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк промислове обладнання у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар. Ціна товару за Договором встановлюється сторонами у розмірі 881 675, 00 грн. Розрахунок за товар проводиться у вексельній формі, шляхом видачі Покупцем Постачальнику простих векселів на загальну суму цього Договору. Векселі повинні вказувати строк сплати "по пред'явленню". Видача векселів здійснюється в день поставки товару згідно Договору. Розрахунок є таким, що відбувся, з моменту підписання акту приймання-передачі векселів (а.с. 84-86).

13 листопада 2009 року сторонами договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки № 175 від 13 листопада 2009 року, якою визначено умови здійснення розрахунку за товар, а саме, що всі векселі повинні вказувати строк сплати " 01 грудня 2019 року" (а.с. 87).

01 грудня 2009 року ПП "Клин Маркет" (Постачальник) та ТОВ "ЛАД" (Покупець) підписали акт приймання-передачі векселів по договору № 175 від 13 листопада 2009 року, за яким ТОВ "ЛАД" видано два векселі загальною номінальною вартістю 881 675, 00 грн. (а.с. 88).

На підтвердження здійснення поставки за вищевказаними договорами, позивач надав до суду специфікації, оформлені як додатки до Договорів поставки №№173, 174, 175 від 13 листопада 2009 року, в яких вказано найменування обладнання (а.с. 72, 79, 86), накладні (а.с. 75, 82, 89), податкові накладні (а.с. 76, 83, 90), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 92-93).

Водночас, суд зазначив, що реальність вищевказаних угод не є предметом спору у даній справі та сторонами не заперечується. Вказані правовідносини вже були предметом перевірки ДПІ у попередніх періодах та підтверджені, у тому числі в судовому порядку Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року по справі № 1570/5552/2012 за позовом ТОВ "ЛАД" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень рішень, яким скасовані податкові повідомлення - рішення щодо здійснення господарських взаємовідносин позивача з ПП « Клин - Маркет» за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року ( набрала чинності згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року).

Отже, в силу вимог статті 72 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції досліджувалися лише обставини щодо здійснення розрахунків по виданим ТОВ "ЛАД" векселям.

В акті перевірки також зазначено, що в ході перевірки встановлено, що станом на 01.01.2013 року та 30.09.2016 року по рахунку №62 "Короткострокові векселі, видані" рахується кредиторська заборгованість на суму 2 47 427, 00 грн. Під час попередньої перевірки за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року не встановлено видання векселів. На запит управління аудиту щодо надання документів по яким рахується кредиторська заборгованість, ТОВ "ЛАД" надано відповідь без надання копій запитуваних документів, оскільки документи були вилучені 10.03.2010 року в рамках кримінальної справи.

На підставі викладеного, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області під час перевірки зроблено висновок про те, що векселі, по яким рахується заборгованість, були видані до 10.03.2010 року та станом на 30.09.2016 року строк видання більше 5 років. А якщо від дати настання строку платежу закінчується три роки і вексель залишається пред'явленим для платежу, сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року №3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07 червня 1930 року (приєднано до якої Законом України № 826-XIV 06 липня 1999 року), передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно зі ст. 70 вищезгаданого Уніфікованого Закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до пп. 134.1.4 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів приймання-передачі векселів по Договорам поставки №№173, 174, 175 від 13 листопада 2009 року, ТОВ "ЛАД" було видано ПП "Клин Маркет" прості векселі на загальну суму 2 457 427, 20 грн.

Згідно Додаткових угод до Договорів поставки №№173, 174, 175 від 13 листопада 2009 року, всі видані ТОВ "ЛАД" прості векселі терміном погашення (строк сплати) " 01 грудня 2019 року".

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що строк пред'явлення відповідних простих векселів до виконання встановлено до 01 грудня 2019 року, тобто на час проведення відповідачем перевірки трирічний строк на погашення векселів не минув, а тому відсутні підстави вважати відповідні суми безповоротною фінансовою допомогою ТОВ "ЛАД".

Що стосується ненадання позивачем до перевірки вищевказаних документів стосовно виданих векселів, суд обґрунтовано зазначив наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності з 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що первинні документи підприємства, у тому числі ті, що запитувались податковою, вилучені в рамках кримінальної справи, та на підприємстві зберігаються лише їх копії, які надані до суду.

Разом із тим, платнику податків надається право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року по справі №815/735/15 (К/800/27142/15).

За таких обставин, судом доречно прийнято до уваги долучені до справи копії первинних документів, якими спростовуються висновки акту перевірки про порушення ТОВ "ЛАД" вимог п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на 442 337, 00 грн.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, послався на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року № 522/11014/13-к щодо директора ПП « Клин -Маркет» ОСОБА_3, згідно з яким його визнано винним за ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 25 КК України, а саме: пособництво у фіктивному підприємстві, тобто пособництво в створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ( юридичної особи) ПП « Клин -Маркет» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_3 надав свідчення, відповідно до яких він як директор ПП « Клин -Маркет» ніякого наміру здійснювати господарську діяльність не мав.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказані обставини, оскільки, зокрема, наведеним вище вироком не встановлено ані фіктивності господарської діяльності самої юридичної особи ПП « Клин -Маркет», ані фіктивності господарських операцій даного підприємства з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації даного підприємства на його ім'я без наміру займатися господарською діяльністю, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст. 70 КАС України, доказом, підтверджуючим обставини, на які посилається апелянт, та не виключає можливості здійснення ПП «Клин -Маркет», реальних господарських операцій. При цьому вказаний вирок не містить встановлених обставин щодо не підписання ОСОБА_3 документів за результатами здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Клин -Маркет».

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, колегія суддів зазначає, що вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, оскільки дана справа не стосується правових наслідків дій чи бездіяльності ОСОБА_3 У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції оцінює вирок від 30 травня 2016 року № 522/11014/13-к в сукупності та взаємному зв'язку з іншими наявними доказами.

Крім того, у даній справі в суду відсутні жодні правові підстави вважати, що позивач знав або міг знати про факт реєстрації даного підприємства на ім'я особи, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

У постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 р. у справі № 2а-15327/12/2670, висловлена правова позиція, відповідно до якої статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, для застосування даної позиції ВСУ мають бути наявними дві обставини: встановлена вироком суду фіктивність підприємства контрагента платника податків і факт формального складання первинних документів за відповідними господарськими операціями.

Проте, у даному випадку зазначеним вище вироком суду, на який посилається апелянт, факт фіктивності контрагента позивача - юридичної особи ПП «Клин -Маркет» не встановлено, а в ході розгляду даної справи підтверджено реальність господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, що виключає підстави вважати первинні документи, складені за їх результатами, формальними.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000711401 від 19 січня 2017 року, яким ТОВ "ЛАД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 552 921, 00 грн., з яких 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, 00 грн. за штрафними санкціями.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем і ПП «Клин -Маркет», останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також, колегія суддів відзначає, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №0000721401 від 19 січня 2017 року про збільшення ТОВ "ЛАД" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 618, 00 грн., з яких 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями, суд встановив наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року встановлено його завищення на суму 8494,00 грн., у тому числі у листопаді 2015 року на суму 8104,00 грн., у травні 2015 року на суму 390,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "ЛАД" задекларовано спірний податковий кредит у розмірі 8494,00 грн. по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ "УКР. АГРО-СЕРВІС", ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ", ТОВ "Т-ПЛАСТ".

Так, судом встановлено, що по Договору від 13 листопада 2014 року №03-19/1, укладеного з ТОВ "УКР. АГРО-СЕРВІС", позивачем придбано товар: мікромлин БИ-МиМ-02, комплект змінних частин СЧМ-2А до мікромлина БИ-МиМ, фільтр рукавний ВО-РФ-1, комплект змінних частин СЧМ-3 до мікромлина БИ-МиМ.

Постачання вказаного товару оформлено видатковою накладною від 27 листопада 2014 року №158 на суму 33 568, 44 грн., у т.ч. ПДВ 5594, 74 грн. (а.с. 111).

Продавцем товару - ТОВ "УКР. АГРО-СЕРВІС" складено на користь ТОВ "ЛАД" податкові накладні від 14 листопада 2014 року №9 та від 21 листопада 2014 року №145, по яким позивачем сформовано податковий кредит на суму 5594,74 грн. (а.с. 114-115).

На підтвердження розрахунків за поставлений товар позивач надав до суду рахунок на оплату №166 від 13 листопада 2014 року (а.с. 109), платіжні доручення №165 від 14 листопада 2014 року та №1383 від 21 листопада 2014 року (а.с. 112-113).

Доставка товару на адресу ТОВ "ЛАД" здійснювалась поштовим відправленням, на підтвердження чого до суду надано накладну ТОВ "НОВА ПОШТА" (а.с. 110).

Також у перевіряємий період позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 2509, 14 грн. по взаємовідносинам з ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ".

Так, 04 листопада 2014 року ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ" складено на користь ТОВ "ЛАД" податкову накладну №345 на поставку запасних частин на суму 15 054, 82 грн., з яких 2509, 14 грн. - податок на додану вартість (а.с. 107-108).

На підтвердження операцій по договору поставки, позивач надав до суду видаткову накладну №130 від 05 листопада 2014 року, рахунок на оплату по замовленню, платіжне доручення №1276 від 05 листопада 2014 року. Транспортування товару здійснювалось за допомогою ТОВ "НОВА ПОШТА" (а.с. 102-106).

07 травня 2015 року між ТОВ "ЛАД" та ТОВ "Т-ПЛАСТ" було Договір поставки №9. Предмет договору - поставка фторопласту (а.с. 94).

Продавцем товару - ТОВ "Т-ПЛАСТ" виписано на користь ТОВ "ЛАД" податкову накладну від 07 травня 2015 року №2, по якій позивачем сформовано податковий кредит у сумі 390, 00 грн. (а.с. 100).

На підтвердження товарності операції по даному договору позивачем до перевірки та до суду надано видаткову накладну №65 від 08 травня 2015 року, рахунок на оплату №105 від 07 травня 2015 року, платіжне доручення №553 від 07 травня 2015 року. Транспортування здійснювалось за допомогою ТОВ "НОВА ПОШТА" (а.с. 95-99).

Проаналізувавши надані докази, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що вони підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з придбання ТМЦ у контрагентів ТОВ "УКР. АГРО-СЕРВІС", ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ", ТОВ "Т-ПЛАСТ", з огляду на наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, податковою поставлено під сумнів взаємовідносини ТОВ "ЛАД" з контрагентами ТОВ "УКР. АГРО-СЕРВІС", ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ", ТОВ "Т-ПЛАСТ" та реальність операцій за договорам поставки, з огляду на те, що до перевірки не було надано підтверджуючих товарно-транспортних накладних, а також внаслідок наявності по контрагентам податкової інформації

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних судом встановлено, що транспортування придбаного товару на адресу позивача здійснювалось шляхом експрес-доставки товару Новою поштою, що підтверджується наданими до суду накладними та розрахунками.

Отже, позивач не зобов'язаний доводити перевезення товарів наявністю товарно- транспортних накладних.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається податковий орган, не є законодавчим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, вирішуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "УКР. АГРО-СЕРВІС", ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ", ТОВ "Т-ПЛАСТ", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час перевірки позивачем на підтвердження придбання ТМЦ надано усі необхідні первинні документи, зауважень до яких або про їх невідповідність вимогам законодавства, в акті перевірки не йдеться.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: