Ухвала суду № 66908880, 01.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11239/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000101201 від 11.03.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000101201 від 11 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нарахований Контролюючим органом податок з доходів фізичних осіб є необґрунтованим, оскільки продаж ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Група Інтертранс» було здійснено за вартістю, яка дорівнює розміру його витрат, понесеним на його придбання, включаючи внески на формування статутного капіталу товариства. Таким чином, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб за результатом продажу частки в статутному капіталі товариства відсутній.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000101201 від 11 березня 2016 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою платником податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2016 року №132/26-55-17-01-НОМЕР_1.

У висновках акту перевірки встановлено порушення п.п.164.2.9 п.164.2 ст.164, пп.170.2.6 ст.170 з урахуванням пп.170.2.1, пп.170.2.2ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 1 373 186, 40 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2016 року №0000101201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 1 716 483,00 грн., а саме за основним платежем в розмірі 1373186,40 грн. та за штрафними санкціями - 343 296, 60 грн.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_2 14.12.2012 року придбав частку у статутному капіталі ТОВ «Група Інтертранс» у розмірі 100 % вартістю 1 500, 00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі товариства від 14.12.2012 року, заявою продавця частки про відступлення (передачу) частки у статутному капіталі товариства, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В. 14.12.2012 року та зареєстрованою в реєстрі за №6557, протоколом позачергових зборів учасників товариства №14/12-2012 від 14.12.2012 року.

09.01.2013 року загальними зборами учасників ТОВ «Група Інтертранс» було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства до 7 978 500, 00 грн. шляхом внесення учасником товариства ОСОБА_2 додаткового вкладу грошовими котами у розмірі 7977000,00 грн., що підтверджується протоколом від 09.01.2013 року №09/01-2013.

Так, відповідно до прибуткового касового ордеру №1 від 10.01.2013 року позивачем було внесено у касу ТОВ «Група Інтертранс» грошові кошти у розмірі 7 977 099, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене вище підтверджено протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Група Інтертранс» №09/01-2013.

10 січня 2013 року позивачем було внесено у касу Товариства грошові кошти у розмірі 7 977 099, 00 грн. як внесок до статутного фонду ТОВ «Група Інтертранс», що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 10 січня 2013 року та квитанцією до нього.

10 січня 2013 року грошові кошти у розмірі 7 977 099, 00 грн. на підставі видаткового касового ордеру № 1 від 10 січня 2013 року були видані з каси ТОВ «Група Інтертранс» ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності ТОВ «Група Інтертранс», посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. 10.01.2013 року та зареєстрованої за № 14, для внесення їх на банківський рахунок ТОВ «Група Інтертранс» у відділені №898 АТ «УкрСиббанк» для збільшення статутного капіталу Товариства.

Факт надходження зазначених грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Група Інтертранс» підтверджується квитанцією банку № 44 від 10.01.2013 р.

21 травня 2013 року загальних зборів учасників ТОВ «Група Інтертранс» було прийнято рішення про наступне збільшення статутного капіталу Товариства до 8 079 000, 00 грн. шляхом внесення учасником загальних зборів учасників ТОВ «Група Інтертранс» ОСОБА_2 додаткового вкладу грошовими коштами у розмірі 100 500, 00 грн.

Зазначене вище підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Група Інтертранс» від 21.05.2013 року №21/05-2013.

Згідно з копіями видаткового ордеру №2 від 14.06.2013 року, квитанції №2 від 14.06.2013 року, банківської виписки від 14.06.2014 року, видаткового ордеру №1 від 14.02.2014 року, квитанції банку №21 від 14.02.2014 року вбачається, що грошові кошти, прибуткового касового ордеру №2 від 05.03.2014 року, квитанції банку №2 від 05.03.2014 року, прибуткового касового ордеру №3 від 06.03.2014 року, квитанції від 06.03.2014 року №3, квитанції банку №85 від 05.03.2014 року, квитанції банку №63 від 06.03.2014 року вбачається, що грошові кошти у загальній сумі 100500,00 грн. були внесені позивачем у касу товариства.

Відповідно до договору купівлі-продажу (відчуження) частки про відступлення (передачу) частки в статутному капіталі від 07.03.2014 року, заяви про відступлення (передачу) частки у статутному капіталі від 07.03.2014 року та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Група Інтертранс» від 07.03.2014 року №07/03-2014 вбачається, що позивач відчужив свою частку у статутному капіталі товариства у розмірі 100 % вартістю 8 079 000, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки № 132/26-55-17-01-НОМЕР_1, складеного відповідачем, зазначено, що перевірка проводилась з відома ОСОБА_2

Проте, зазначає, що жодних повідомлень про проведення перевірки позивач не отримував, що призвело до неможливості надати документи та пояснення щодо предмету перевірки.

Крім того, як встановлено відповідно до наданих пояснень сторін та встановлено матеріалами справи, що акт після його складення не було надано для ознайомлено позивачу, чим грубо порушено його права та позбавлено можливості надати заперечення.

Порушення порядку проведення податкової перевірки, неповне та не правильне з'ясування обставин розрахунків за корпоративні права, призвели до невірних висновків та прийняття відповідачем незаконного повідомлення-рішення.

В пункті 2.2. акту перевірки зазначено, що квитанції про внесення грошових коштів до статутного фонду №63 від 06.03.2014, № 85 від 05.03.2014, №21 від 14.02.2014, № 44 від 10.01.2013, банківські виписки від 14.06.2014 та 14.12.2012 показують, що платником грошових коштів сумі 8 079 000 грн. є ТОВ «Група Інтертранс» і тому ця сума не може вважатись витратами Позивача на придбання інвестиційного активу.

Відповідно до частини першої ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб, коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях в електронному вигляді.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637 із змінами та доповненнями визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна. До касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Відповідно до п. 3.3. зазначеного Положення яким визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У відповідності до пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (пп. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення вимог пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України, п. п. 179.1, 179.7 ст. 179 ПК України.

Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2,165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Інвестиційний прибуток згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

У відповідності до пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права (пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Згідно з пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно з п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем, як платником податку - фізичною особою, було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік № 1500046901 від 03 червня 2015 р., у додатку № 3 до якої було задекларовано дохід, отриманий від продажу інвестиційного активу у сумі 8 079 000,00 грн. та витрати на його придбання у сумі 8 079 000, 00 грн.

Таким чином, сума інвестиційного прибутку/збитку за 2014 рік склала 0,00 грн., та відповідно податкові зобов'язання за операціями купівлі-продажу інвестиційних активів за 2014 рік становили 0,00 грн.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що отриманий позивачем в результаті продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Група Інтертранс» дорівнює сумі витрат, понесеній платником податків для її придбання, що свідчить про помилкове нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб виходячи з вартості проданої частки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України, викладеною від 10 червня 2014 року № К/800/5358/14.

А також, звертає увагу на те, що як вірно зазначено в акті перевірки, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання інвестиційного активу фізичною особою - платником податку є договори купівлі-продажу корпоративних прав, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Таким чином, фактично понесені витрати ОСОБА_2 на попереднє придбання інвестиційного активу - корпоративних прав ТОВ «Група Інтертранс» підтверджуються: а) договором купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ «Група Інтертранс» від 14 грудня 2012 р., в розділі 3 якого зазначено про повну сплату ціни частки в сумі 1500 грн., б) прибутковим касовим ордером № 1 від 10 січня 2013 року та квитанцією до нього про сплату 7 977 099, 00 грн. як внеску до статутного фонду через касу Товариства; в) прибутковим касовим ордером № 2 від 14 червня 2013 року та квитанцією до нього, прибутковим касовим ордером № 1 від 14 лютого 2014 року та квитанцією до нього, прибутковим касовим ордером № 2 від 05 березня 2014 року та квитанцією до нього, прибутковим касовим ордером № 3 від 06 березня 2014 року та квитанцією до нього у загальній сумі 100 500,0 0 грн. як внеску до статутного фонду через касу Товариства.

Тобто, витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 8 079 000, 00 грн. були здійснені та оформлені у повній відповідності до вимог, що встановлені пунктами 1.2, 3.3, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини та враховуючи, що розрахунки щодо придбання інвестиційного активу - корпоративних прав Товариства оформлені у відповідності до вимог законодавства належними документами, що підтверджують факт здійснення розрахунків, а документи, наявні в матеріалах справи є належними доказами, що підтверджують витрати позивача на придбання інвестиційного активу - корпоративних прав Товариства, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» №0000101201 від « 11» березня 2016 р. повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 06 червня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.