Ухвала суду № 66908842, 06.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2017 рокусправа № 804/1349/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі №804/1349/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії , -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року відмовлено позивач у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просять оскаржувану ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачі звернулись до суду із позовом до суб'єктів владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Л., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою оскарження протиправної бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії, вказаний спір носить публічно правовий характер та має бути саме розглянутий адміністративним судом. Відтак, на думку позивачів, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження з мотивів не підсудності даної справи суду адміністративної юрисдикції, припустився порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 лютого 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом в якому просили: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. щодо не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. включити позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду додаткову інформацію про позивачів для внесення даних до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримають кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, посилаючись на позицію висловлену Верховним судом в постанові від 15.06.2016 року, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, а справа не має встановлених нормами КАС України ознак адміністративної юрисдикції, також суд зазначив, що даний спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Проте, з такою позицією суду першої інстанції неможливо погодитись з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідності до п. 6, п. 17 ст. 2, ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку так само як і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб'єктами, що здійснюють владні управлінські функції, зокрема, здійснюють делеговані державною повноваження з питань ліквідації банку, мають передбачені законодавством інструменти та засоби впливу на суб'єктів банківської діяльності пов'язані з ліквідацією банків або відновленням їх платоспроможністю, тобто владно керують поведінкою інших суб'єктів правовідносин.

В свою чергу, згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1, ст. 2 ГПК України - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4.1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Суд зазначає, що спір у справі не стосується обставин визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку, а позивач по справі не кредитором банку, спір між сторонами виник з приводу не включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів в силу Закону та безпосередньо пов'язаний із виконанням Уповноваженою особою Фонду владних упрвалінських функцій.

Більш того, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним при вирішенні спору щодо не включення особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу. Вказаний Закон регламентує статус Фонду та його Уповноваженої особи при здійсненні ліківдації як суб'єкта владних повноважень, зокрема, при формування списків вкладників та не передбачає розгляд пов'язаних із цим спорів у судах господарської юрисдикції.

Пунктом 25 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", передбачено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Між тим, спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки предметом оскарження в позові є не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михалівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу в межах суми визначеної Законом та не пов'язаний із вимогами кредиторів банку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав передбачених ч. 1 ст. 109 КАС України для відмови у відкритті провадження по справі, що є безумовною підставою для скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.199, ст.202, п.4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 804/1349/17 - скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко