Постанова № 66908650, 01.06.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1290/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року 17:30м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Майстер П.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05.12.2016 №Л-37928/0-12224/6-16 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області;

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05.04.2017 №Л-8304/0-2319/6-17 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (від 03.03.2017) та видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області для набуття її у власність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.01.2017 №12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.11.2016 ним подано заяву із доданими до неї документами, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на розробку землеустрою щодо передачі у його власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області, орієнтовною площею 2 га.

Вказує, що за результатом розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено у наданні дозволу на розробку землеустрою з підстав того, що земельна ділянка, яку хотів отримати позивач, передбачена для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015.

Зазначає, що 03.03.2017 позивач повторно звернувся із заявою та доданими до неї документами, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на розробку землеустрою щодо передачі у його власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області, орієнтовною площею 2 га.

Стверджує, що за результатом розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено у наданні дозволу на розробку землеустрою з підстав того, що земельна ділянка, яку хотів отримати позивач, передбачена для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015.

На думку позивача, рішення відповідача в частині відведення земельної ділянки для учасників АТО та відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність для ведення особистого селянського господарства, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання передачі земельної ділянки у власність громадянам із земель сільськогосподарського призначення в межах норм безоплатної приватизації.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, 23.05.2017 року представником позивача подано до суду заяву, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, 23.05.2017 подав до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу в письмовому провадженні.

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом явка сторін не визнавалася обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 листопада 2016 року та 03 березня 2017 року позивач звертався із заявами до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області.

Разом із заявами як додатки подано: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листами від 05.12.2016 №Л-37928/0-12224/6-16 та від 05.04.2017 року №Л-8304/0-2319/6-17 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду поданих звернень, останні не підлягають задоволенню, оскільки, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", земельна ділянка, зазначена позивачем у клопотаннях, передбачена для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Також встановлено, що 25.01.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області прийнято наказ №12 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО", згідно якого включено до переліку зарезервованих земельних ділянок для учасників АТО та членам сімей загиблих учасників антитерористичної операції, земельні ділянки згідно додатку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що відмовляючи позивачу відповідач у рішеннях від 05.12.2016 №Л-37928/0-12224/6-16 та від 05.04.2017 року №Л-8304/0-2319/6-17 відповідач посилався на те, що земельна ділянка, з приводу якої звертався позивач передбачена для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Однак, на переконання суду, наведені обставини не можуть бути виключною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у власність, з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 117 ЗК України визначено, що Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до частин 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України).

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру вказано визначити земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції, а також забезпечити: розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Так, як встановлено в судовому засіданні, наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Вжешневського О.В. від 25.01.2017 року №12 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО", на території Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області для учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО зарезервовано 15,0 га земель сільськогосподарського призначення в межах кадастрового кварталу НОМЕР_2.

Однак, як вбачається із наданих позивачем в судовому засіданні геодезичних знімків, земельна ділянка зазначена позивачем у заяві про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області, не накладається на земельні ділянки зарезервовані, вказаним вище наказом, для учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО.

Суд також зазначає, що наказ в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Вжешневського О.В. №12 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО" прийнятий 25.01.2017 року, а позивач звертався із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної форми власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області ще у листопаді 2016 року, тобто до прийняття вказаного вище наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Таким чином, на думку суду, законом встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у наданні позивачу такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відсутні.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки вказана стаття передбачає, зокрема, першочергове право учасників бойових дій на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, порядок надання якої чітко встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.

Виходячи з наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у рішеннях від 05.12.2016 №Л-37928/0-12224/6-16 та від 05.04.2017 року №Л-8304/0-2319/6-17 не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га на території Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області суперечать нормам чинного законодавства України та є протиправними.

Оскільки відповідач безпідставно відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області для набуття у власність.

Стосовно позовних вимог: про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області для набуття у власність та визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.01.2017 №12, суд зазначає наступне.

В розумінні вимог ст.19 Конституції України, відповідач як орган державної виконавчої влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Таким чином, суд не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші рішення.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що суд не повинен вирішувати питання зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень, прийняти позитивне чи інше рішення по заяві позивача, адже Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повинне діяти в межах Закону і своїх повноважень при прийнятті будь-яких рішень.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.01.2017 №12, суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 25.01.2017 року №12 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО", відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для визнання його протиправним та скасування судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КАС України).

Відповідно до ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно присудити судовий збір в сумі 1920,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

З наведених вище підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05.12.2016 №Л-37928/0-12224/6-16 і від 05.04.2017 року №Л-8304/0-2319/6-17 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області для набуття у власність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ - 39767479).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/П.М. Майстер"Згідно з оригіналом" Суддя