Постанова № 66908300, 01.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/686/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорик С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Богачук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Полтавській області в інтересах Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2017 року позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо реалізації алкогольних напоїв (вин) із закінченим терміном придатності та які позначені марками акцизного податку попереднього зразка не є порушенням законодавства, а відтак, застосування Головним управлінням ДФС у Полтавській області до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн. є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Наголошував, що реалізовувані позивачем пляшка вина "Малезан Медок", 0,75 л за ціною 279,94 грн. виготовлена 08 серпня 2011 року, водночас, як слідує з етикетки, термін придатності становить 5 років, дві пляшки вина "Тейлорс 10 років Тауні", 0,75 л, за ціною 398,20 грн., дата виготовлення 26 лютого 2013 року, термін придатності 2 роки, дві пляшки вина "Тейлорс 20 років Тауні", 0,75 л, за ціною 490,53 грн., дата виготовлення 23 серпня 2013 року, термін придатності 2 роки. Зважаючи на те, що вказані алкогольні напої виготовлені до 01 липня 2015 року, їх пляшки позначені марками акцизного податку неактуального зразка. Оскільки на момент реалізації зазначених алкогольних напоїв термін придатності останніх минув і позивач не зняв відповідну продукцію з реалізації, контролюючим органом правомірно встановлено факт порушення та застосовано відповідні штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 грудня 2006 року ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 14-15), позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 1610156402738 серії АА № 0056 від 20 квітня 2016 року строком дії до 24 квітня 2017 року (а.с. 19-20).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ресторану "Хутірець", розташованого за адресою: Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровикова, 88, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 14 грудня 2016 року № 3166/1000/14/НОМЕР_1 (а.с. 21-22).

У ході перевірки контролюючим органом встановлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності: пляшки вина "Малезан Медок", 0,75 л за ціною 279,94 грн., дата виготовлення 08 серпня 2011 року, термін придатності 5 років, акцизна марка ААВФ094769 12/11; двох пляшок вина "Тейлорс 10 років Тауні", 0,75 л, за ціною 398,20 грн., дата виготовлення 26 лютого 2013 року, термін придатності 2 роки, акцизні марки ААФФ015424 10/12 та АААА015571 10/12; двох пляшок вина "Тейлорс 20 років Тауні", 0,75 л, за ціною 490,53 грн., дата виготовлення 23 серпня 2013 року, термін придатності 2 роки, акцизні марки АААС002602 10/12 та АААС002601.

Оскільки термін придатності вказаних алкогольних напоїв на момент перевірки минув, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що полягає у зберіганні алкогольних напоїв, маркованих недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку.

Висновки акта перевірки покладено відповідачем в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404, яким до позивача, відповідно до абзацу 16 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 23).

Не погоджуючись з правомірністю застосування штрафних санкцій, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404 в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вищим контролюючим органом залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 24-25).

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно із пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Пунктом 226.7 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

За приписами абзацу 4 та 6 частини четвертої статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Спеціальним законом, що визначає перелік правопорушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закон України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно із абзацом 16 частини другої статті 17 вказаного Закону, у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в сумі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що у випадку зміни ставок акцизного податку чи запровадження нових зразків марок акцизного податку, суб'єкти господарювання можуть здійснювати реалізацію вже виготовленої алкогольної продукції, позначеної марками попереднього зразка за умови, що така реалізація відбувається в межах терміну придатності для споживання продукції.

Судом встановлено, що позивачем у місці реалізації допущено зберігання алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності: пляшки вина "Малезан Медок", 0,75 л, дата виготовлення 08 серпня 2011 року, гарантійний термін зберігання 5 років; двох пляшок вина "Тейлорс 10 років Тауні", 0,75 л, дата виготовлення 26 лютого 2013 року, гарантійний термін зберігання 2 роки; двох пляшок вина "Тейлорс 20 років Тауні", 0,75 л, дата виготовлення 23 серпня 2013 року, гарантійний термін зберігання 2 роки.

Визначення поняття строку (терміну) придатності наведено у Законі України "Про захист прав споживачів".

Так, пунктом 24 статті 1 вказаного Закону передбачено, що строк (термін) придатності це строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

За правилами частин 14, 15 та 19 статті 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино" гарантійні терміни зберігання вин шампанських, ігристих та тихих, коньяків України, які встановлено чинними стандартами та нормативною документацією, є мінімальними термінами, протягом яких виробник несе відповідальність за невідповідність показників якості продукції нормативним вимогам, і не є термінами придатності виноробної продукції до споживання. Виробники виноробної продукції мають право встановлювати власні гарантійні терміни зберігання окремих найменувань вин шампанських, ігристих та тихих, коньяків України, які перевищують мінімальні гарантійні терміни, встановлені чинними стандартами та нормативною документацію, з обов'язковою відповідальністю за відповідність їх якості нормативним вимогам. Власні гарантійні терміни повинні бути внесені у розроблені виробником технологічні інструкції на окремі найменування продукції, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, у встановленому порядку. Вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних термінів зберігання не з'явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.

Отже, зазначений виробником на етикетках пляшок вин термін зберігання є мінімальним терміном, протягом якого виробник гарантує відповідність продукції вимогам нормативно-правових актів щодо її якості та безпеки.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що поняття "гарантійний строк зберігання" не є тотожним поняттю "термін придатності", з чого випливає, що закінчення гарантійного строку зберігання вин автоматично не спричиняє закінчення строку придатності таких вин до споживання, за умови відсутності ознак помутніння та видимого осаду.

Такий висновок узгоджується з вимогами, що визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 пунктом 15 яких встановлено, що вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних строків зберігання не з'явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.

Аналогічні за змістом положення містить і ДСТУ № 4807:2007 "Вина ігристі. Технічні умови".

Разом із тим, суд зазначає, що акт перевірки не містить будь-яких відомостей про те, чи досліджувались в процесі проведення перевірки пляшки вин, гарантійний термін придатності яких минув, на предмет наявності ознак помутніння та осаду.

Акт перевірки із відображенням у ньому одного лише твердження щодо закінчення гарантійного строку зберігання не може бути покладений в основу висновку про реалізацію (зберігання) суб'єктом господарювання алкогольної продукції без марки акцизного податку встановленого зразка.

Досліджуючи акт перевірки як основний доказ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, суд вважає, що він не містить достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил реалізації алкогольної продукції з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, опису дій, вчинених ревізорами у ході фактичної перевірки.

Суд вважає, що у випадку встановлення в ході перевірки порушень, складання акта перевірки повинно супроводжуватись повним фіксуванням та збиранням усіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, в тому числі, шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, детального опису порушення, учасників такого порушення та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених Законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.

Посадові особи відповідача під час перевірки наведених вимог не виконали. Як вбачається з акта перевірки, зразки продукції не відбирались, сам акт перевірки не містить жодних доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до абзацу 16 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Зі змісту акта перевірки вбачається, що при констатації правопорушення представниками контролюючого органа взято до уваги лише факт закінчення гарантійного терміну зберігання вина, а його стан з метою встановлення закінчення на момент проведення фактичної перевірки терміну придатності такого алкогольного напою до споживання не досліджувався.

Таким чином, суд вважає, що висновки акта перевірки, які покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на безпідставних та необґрунтованих припущеннях відповідача, а тому податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних доказів на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, в ході розгляду справи не надав, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 квітня 2017 року № 0003651404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код 39461639) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 червня 2017 року.

Суддя К.І. Клочко