Постанова № 66908015, 30.05.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/643/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурнаховської Ю.Р.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /надалі - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 /надалі - відповідач; ФОП ОСОБА_3./ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35206 грн. 34 коп. та пені в розмірі 211 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2016 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

17 травня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_3 щомісячно протягом 2016 року подавав звіти до Решетилівського районного центру зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інваліда за формою № 3-ПН, але центом зайнятості не було направлено жодного інваліда для працевлаштування. Вказано, що відповідачем вжито передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу /а.с. 13-14/.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 25.04.1996, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 38-41/.

19.01.2017 ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) /а.с. 6/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2016 році становила 63 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 1 особа.

Разом з тим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) (код рядка 03) становить 3 особи.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарські санкції у розмірі 35206 грн. 34 коп. (за 2 особи) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 211 грн. 20 коп. (за 15 днів (з 19.04.2017 по 03.05.2017)) /а.с. 7/.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

На підтвердження створення відповідачем чотирьох робочих місць для працевлаштування інвалідів до суду надано копію наказу № 1-А від 05.01.2016 "Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів" /а.с. 34/.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 встановлено групу інвалідності з 14.12.2015 по 01.01.2019, що підтверджується копією повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК та копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0478568 /а.с. 48-49/.

Також у ФОП ОСОБА_3 у період з 01.09.2015 по 16.05.2016 працював ОСОБА_5, якому встановлено групу інвалідності безтерміново, що підтверджується копіями наказів № 25 від 01.09.2015, № 16 від 16.05.2016 та копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 197489 /а.с. 45-47/.

Відповідно до змісту листа Решетилівського районного центру зайнятості вих. № 204 від 13.04.2017 ФОП ОСОБА_3 протягом 2016 року подавалися звіти № 3-ПН (із заповненням відповідної графи у п. 4 розділу ІІ) із зазначенням вакансій для інвалідів у п. 4 розділу ІІ в кількості однієї особи: у січні (20.01.2016), лютому (02.02.2016), березні (09.03.2016), квітні (07.04.2016), травні (05.05.2016) та вересні 2016 року (02.09.2016) та із зазначенням вакансій для інвалідів у п. 4 розділу ІІ в кількості двох осіб: в червні (06.06.2016), липні (07.07.2016), серпні (03.08.2016), жовтні (04.10.2016), листопаді (08.11.2016), грудні 2016 року (12.12.2016) /а.с. 32/.

Копія звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми № 3-ПН ОСОБА_3 з відмітками про її прийняття наявна у матеріалах справи /а.с. 16-27/.

Листом Решетилівського районного центру зайнятості вих. № 251 від 15.05.2017, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 36/, ФОП ОСОБА_3 повідомлено, що протягом 2016 року інваліди до ФОП ОСОБА_3 не направлялися.

Також до суду надано копію оголошення у газеті "Решетилівський вісник" від 19.08.2016 про запрошення ФОП ОСОБА_3 на постійну роботу інваліда загального захворювання за спеціальністю слюсар-ремонтник /а.с. 37/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений обов'язку сплачувати штрафні санкції за два робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році: за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, а також штрафні санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у вересні 2016 року, а тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становила дві особи. Однак, у звіті за формою №3-ПН, поданому відповідачем до Решетилівського районного центру зайнятості 02.09.2016 у пункті 4 розділу ІІ відповідачем вказано про наявність лише однієї вакансії для працевлаштування інвалідів /а.с. 24, 32/.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що у вересні 2016 року кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях становила одну особу з посиланням на те, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства станом на 01.09.2016 становила 61 особу, оскільки за приписами частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача за одне робоче місце за один місяць - вересень 2016 року, у якому ним не вживалися передбачені законом заходи для працевлаштування інвалідів за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, у розмірі 1466 грн. 93 коп. (17603 грн. 17 коп. (середньорічна заробітна плата штатного працівника) : 12 ) х 1 (місяць) х 1 (робоче місце)).

Враховуючи те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 1466 грн. 93 коп., сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 8 грн. 79 коп. (1466 грн. 93 коп. х 0,04%) х 15 днів).

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3, 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13937406, вул. Зигіна, 1 м. Полтава, 36014, на р/р 31218230700422 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, одержувач - УДКСУ у Решетилівському районі, код ЄДРПОУ УДКСУ: 37852478) адміністративно-господарські санкції у розмірі 1466 грн. 93 коп. (одна тисяча чотириста шістдесят шість гривень дев'яносто три копійки) та пеню у розмірі 8 грн. 79 коп. (вісім гривень сімдесят дев'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 червня 2017 року.

Суддя С.С. Сич