Постанова № 66907672, 30.05.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1327/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М., суддів - Рейті С.І., Шешеня О.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представник відповідача 1 - не з'явився;

представника відповідача 2 - Яблонського О.О.

представника відповідача 3 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення оформленого протоколом, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної атестаційної комісії Національної поліції України (далі - відповідач 1), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №2 оформлене протоколом від 02.09.2016 року.

В судовому засіданні 29, листопада 2016 року ухвалою суду, занесеною до журналу судового засіданні, було залучено Національну поліцію України в якості другого відповідача у справі.

07 березня 2017 року до суду надійшла заява від позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить позовні вимоги розглядати в наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №2 оформлене протоколом від 02.09.2016 року.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ № 74о/с від 28.02.2017 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.

3. Поновити на роботі майора поліції ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області.

4. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с. 57).

Відповідно до ч.1 ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Позивач скористався наданим йому правом ч.1 ст.51 КАС України, та збільшив розмір позовних вимог. Таку заяву прийнято судом та розглянуто адміністративний позов по суті в новій редакції.

Заявлені позовні вимоги мотивовані наступним. Позивача наказом Національної поліції України від 11.11.2015 року за №175о/с призначено з 07.11.2015 року на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «майор поліції». Наказом Національної поліції України від 17.11.2015 року №1465 позивача було включено до списку на проходження атестації. В період з 23.08.2016 року по 02.09.2016 року позивачем пройдено всі етапи атестування, а 02.09.2016 року пройдено й співбесіду, що проводилась центральною атестаційною комісією Національної поліції України. Позивач переконаний, що через відсутність щодо нього із зазначених у Законі України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року підстав для атестації, дії відповідача щодо проведення такого атестування протиправні, оскільки такими діями порушуються його трудові права та право на доступ до державної служби.

В судовому засіданні 14 березня 2017 року судом, протокольною ухвалою, задоволено клопотання представника Національної поліції та залучено, в якості третього відповідача, Департамент захисту економіки Національної поліції України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення таких, підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, просили суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі 1 та 3 явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, причини такої неявки суду не повідомили. Судом скеровувалися повістки про виклик до суду на адреси відповідачів 1 та 3, що підтверджується матеріалами справи, а отже судом вживалися всі дії для належного повідомлення таких про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідачем 3 подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.111-116).

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що атестація позивача була проведена в межах повноважень та у спосіб, який визначений законом, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення та наказу немає. Позовні вимоги вважає необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 листопада 2015 року наказом Національної поліції України за №175о/с ОСОБА_2 було призначено з 07 листопада 2015 року старшим оперуповноваженим по управлінню захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «майор поліції» (а.с.14).

На підставі наказу Національної поліції України від 17 листопада 2015 року №1465 «Про проведення атестування поліцейських» позивача було включено до списку на проходження атестації.

Відповідно до атестаційного листа, 25 серпня 2016 року прямим керівником позивача зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає. За результатами тестування позивачем набрано: тестування загальних навичок - 26/60, професійне тестування - 32/60. За результатами атестування (висновок атестаційної комісії) від 02 вересня 2016 року - позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Із результатами атестування (висновком атестаційної комісії) позивач був ознайомлений 09 вересня 2016 року (а.с.11-13).

Наказом від 28 лютого 2017 року за № 74о/с Департаментом захисту економіки Національної поліції України було звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_2 за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію"(а.с. 58).

На думку позивача, рішення Центральної атестаційної комісії та Наказ про звільнення є протиправними та такими, що прийняті всупереч законодавству України, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку з приводу спірних правовідносин, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади організації, та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 1 частин 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 77 частини 1 пункту 5 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Разом з тим, суд констатує, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь- якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені в цьому пункті особи" можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема підполковник міліції - підполковник поліції.

З вище викладеного вбачається, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Позивач виявив бажання проходити службу в поліції, у зв'язку з чим, згідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про національну поліцію», наказом Національної поліції України від 11 листопада 2015 року за № 175 о/с позивач був призначений з 07 листопада 2015 року на службу в поліцію на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «майор поліції» (а.с.14). Суд зазначає, що таке призначення позивача відбулося в порядку переатестування, про що зазначено у самому наказі.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

У відповідності до статті 58 Закону України «Про національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається відповідно до статті 58 даного Закону призначеним безстроково.

Відповідно до статті 58 частини 2 Закону України «Про Національну поліцію» строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

Разом з тим, суд констатує, що норми Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають процедури переатестації, та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Наказ Національної поліції України від 11 листопада 2015 року за № 175 о/с щодо прийняття позивача на службу в поліцію та призначення на посаду не містить жодних застережень про тимчасовість призначення його на посаду.

Таким чином, судом встановлено, що позивач з 07 листопада 2015 року проходить службу в органах Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «майор поліції», у відповідності до статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» безстроково (до виходу на пенсію або у відставку) із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, за умови успішного виконання службових обов'язків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Зокрема, слід зазначити, що відповідно до статті 57 частини 1 Закону України «Про Національну поліцію» атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського.

Так, пунктами 9-12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не було передбачено проведення атестації усіх працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, ж передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Також, частиною 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено проходження поліцейськими планових атестацій, для підтвердження їх відповідності займаним посадам.

Відтак, з вище викладеного вбачається, що підстав, встановлених Законом України «Про Національну поліцію», для призначення проведення атестації усіх поліцейських апарату управління Національної поліції України та підпорядкованих структурних підрозділів не було.

Щодо наявності або відсутності індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених Законом України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

За приписами статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою вказаної статті визначений вичерпний перелік підстав проведення атестації, а саме:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Так, наказ Національної поліції України від 20 листопада 2015 року № 210о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» містить лише мету проведення атестації, яка визначена в статті 57 частині 3 Закону України «Про Національну поліцію», проте не містить підстав для проведення атестації відносно позивача (а.с. 60). Однак мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, так як, мета - це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина або достатній привід для її проведення.

Відповідно до даних атестаційного листа, атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, з даного атестаційного листа вбачається, що позивач проходить службу в органах поліції з 07 листопада 2015 року та у займаній посаді атестується вперше (а.с.11-13).

При цьому, судом встановлено, що позивач не претендував на призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, що встановлено статтею 57 частиною 2 пунктом 1 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо наявності підстав встановлених у статті 57 частини 2 пунктом 2 та пунктом З Закону України «Про Національну поліцію» (для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність), відповідачами не було надано жодних належних доказів щодо їх наявності для атестування позивача, тобто наявності відповідних передумов для призначення атестації з цих підстав (неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби).

Разом з тим, суд зазначає, що призначення для проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року, що ухвалене у справі № 21-42а-12 встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15.

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України «Про Національну поліцію» не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Згідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно статті 12 частини 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для включення позивача до переліку осіб, які повинні пройти атестацію та відповідно неправомірним є

проведення його атестування.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» розроблена Інструкція «Про порядок проведення атестування поліцейських» від 17.11.2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція № 1465), розділом IV якої визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Таким чином, саме атестаційний лист є основним документом, який розглядається атестаційними комісіями. Зазначене підтверджується також вимогами Інструкції щодо осіб, які складають вказані атестаційні листи та до їх змісту.

Пунктами 3 та 4 розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад З місяці.

При цьому за змістом пунктів 7-9 Розділу IV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції. Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Згідно із пунктом 10 Розділу IV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 16 Розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до пункту 15 Розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм, свідчить про те, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу IV Інструкції № 1465.

Згідно із протоколом Центральної атестаційної комісії № 2 Апарат НП № 15.00027749.0066134 від 02 вересня 2016 року членами комісії під час проведення атестації позивача було досліджено декларацію про доход, послужний список (Форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел та поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. За результатами голосування за - 2 голоси, проти - 2 голоси. У разі рівного розподілу голосів, Голова 1 - За.

Відповідно до пункту 5 Розділу VI Інструкції № 1465, поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Так, відповідно до протоколу Центральної апеляційної атестаційної комісії №1 від 15.09.2016 року за №15.00035762.0066134 членами комісії вивчено скаргу ОСОБА_2 і матеріали поліцейського та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим, вирішили, що подана скарга розгляду не підлягає.

Аналіз положення пункту 28 розділу IV Інструкції № 1465 засвідчує, що рішення (висновок) атестаційної комісії про те, що поліцейський не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є безумовною підставою для звільнення такого поліцейського. Із наведеного випливає, що рішення (висновок) атестаційної комісії впливає на права атестованого, тому може бути предметом оскарження до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 22 пунктами 11,14 Закону України «Про Національну поліцію» визначені повноваження керівника поліції до яких щодо проходження служби відноситься, зокрема, прийняття на службу та звільнення зі служби, призначення та звільнення з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону, прийняття у визначеному порядку рішень про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських (п. 14).

Відтак, статтею 22 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що керівник поліції може звільнити поліцейського з посади, зі служби лише відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Керівник поліції, як посадова особа органу державної влади повинен приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлені законодавством.

Отже, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України вбачається, що невідповідність поліцейського займаній посаді має бути доведено йому керівником поліції, тому що саме керівник поліції безпосередньо є ініціатором звільнення поліцейських відповідно до наданих Законом повноважень. При цьому висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника, є підставою для видання наказу, та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зокрема наявності фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації поліцейський не може виконувати покладених на нього службових обов'язків або виконувати інших службових обов'язків.

Разом із тим, враховуючи те, що в ході судового розгляду даної справи було встановлено протиправність рішення Центральної атестаційної комісії № 2, яке оформлене протоколом № 15.00027749.0066134 від 02.09.2016 року, а тому й прийнятий на підставі відображених у цьому протоколі висновків наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28.02.2017 року № 74 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», також підлягає скасуванню.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 року та від 01.07.2014 року.

Отже вимога позивача про поновлення його на посаді, з якої він був незаконно звільнений також підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як один рік.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно довідки про доходи позивача, виданої управлінням захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від

22.03.2017 року №184, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 складає -371,02грн., а середньомісячне-10945,03грн.(а.с. 107)

Кількість днів вимушеного прогулу (з відрахуванням святкових та неробочих днів)

станом на день прийняття цього рішення становить 87 робочих днів (з 04.03.2017 року по

29.05.2017 року), у зв'язку з чим сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить 32278,74 грн. (371,02грн. * 87днів).

А тому, позовні вимоги в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 04 березня 2017 року по 29 травня 2017 року підлягають задоволенню шляхом стягнення 32278,74 грн. на користь позивача у справі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відтак, суд визначає такий розмір без відрахування податків та зборів, а роботодавець має здійснити утримання таких у відповідності до норм чинного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги викладену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення суми середнього заробітку, у межах суми стягнення за один місяць, а саме,10945,03грн. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної атестаційної комісії Національної поліції України, Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення оформленого протоколом, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії № 2 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП № 15.00027749.0066134 від 02.09.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28.02.2017 року № 74 о/с "По особовому складу" в частині звільнення майора поліції ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Поновити майора поліції ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області днем 04 березня 2017 року.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул. Академіка Богомольця ,10, код ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 березня 2017 року по 29 травня 2017 року в сумі 32278,74 грн. ( тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки ).

Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Закарпатській області та стягнення із Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10945,03 грн.(десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень три копійки ) допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Головуючий суддя Суддя Суддя М.М. Луцович С.І. Рейті О.М. Шешеня