Постанова № 66907615, 30.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 р. Справа №805/588/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кірієнка В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.

за участю сторін

представників позивача Ковальової Т.А., Друганової Т.Д.

представника відповідача Тернинко С.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Старобешівська теплова електрична станція до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2016 року № 000373530, № 000374530, № 000375530, № 000376530, № 000377530,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Старобешівська теплова електрична станція заявлений позов до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2016 року № 000373530 на суму 914 грн. 98 коп., № 000374530 на суму 178 грн. 22 коп., № 000375530 га суму 3787 грн. 34 коп., № 000376530 на суму 11062 грн. 99 коп., № 000377530 на суму 11974 грн. 91 коп..

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем земельного податку за період вересень, жовтень 2014року та січень, лютий 2015року, за результатами якої було складено акт від 23.09.2016року за №2788/05-33-42-12-01/00131083 та винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 року № 000373530 на суму 914 грн. 98 коп., № 000374530 на суму 178 грн. 22 коп., № 000375530 га суму 3787 грн. 34 коп., № 000376530 на суму 11062 грн. 99 коп., № 000377530 на суму 11974 грн. 91 коп.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі - Розпорядження № 1275-р).

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає доводи позивача необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню з огляду на те, що платник податків порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку за період вересень, жовтень 2014року та січень, лютий 2015року, у зв'язку з чим йому були нараховані штрафні санкції. В судовому засіданні представник відповідача просив в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Публічне акціонерного товариства «Донбасенерго» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 23343582 та зареєстроване за юридичною адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.34а, що не є спірним в цій справі, знаходиться на податковому обліку, в якості окремого платника податку у Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, та має в своїй структурі, зокрема, структурну одиницю Старобешівську теплову електричну станцію.

В постійному користуванні позивача знаходяться землі Осиківської сільська ради, Старобешівської селищної ради, Олександрівської сільської ради, Марь'янівської сільської ради та Новосвітської селищної ради Старобешівського району Донецької області, що підтверджується відповідними державними актами на право постійного користування земельними ділянками.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що структурною одиницею позивача було подано податкові декларації з плати за землю №9005745644 від 11.02.2014 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік складає 105 085,55грн., №9005748693 від 11.02.2014 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік складає 4944,85грн., №9005755478 від 11.02.2014 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік складає 306 959,12грн., №9005755585 від 11.02.2014 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік складає 25 387,32грн., №9005790786 від 11.02.2014 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік складає 361 198,75грн.

Також, структурною одиницею позивача було подано податкові декларації з плати за землю №9008264230 від 03.02.2015 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2015 рік складає 131 251,85грн., №9008263168 від 03.02.2015 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2015 рік складає 6176,12грн., №9008262175 від 03.02.2015 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2015 рік складає 31 708,76грн., №9008262538 від 03.02.2015 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2015 рік складає 383 391,94грн., №9008256097 від 03.02.2015 р., згідно з якою податкове зобов'язання з земельного податку за 2015 рік складає 448 597,06грн.

Разом з тим, 17.03.2017року позивачем надані уточнюючі податкові декларації з плати за землю №9276972366, №9276972373, №9276972370, №9276972375, №9276972374, якими платником нараховано до зменшення податкове зобов'язання до 0грн. за 2015рік (а.с.165-187).

Відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем земельного податку за період вересень, жовтень 2014року та січень, лютий 2015року, за результатами якої було складено акт від 23.09.2016року за №2788/05-33-42-12-01/00131083 та винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 року № 000373530 на суму 914 грн. 98 коп., № 000374530 на суму 178 грн. 22 коп., № 000375530 га суму 3787 грн. 34 коп., № 000376530 на суму 11062 грн. 99 коп., № 000377530 на суму 11974 грн. 91 коп. за затримку сплати сум грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків в деклараціях з плати за землю.

Так, згідно акту перевірки позивачем було несвоєчасно сплачено земельний податок за період вересень, жовтень 2014року, січень, лютий 2015року.

07.11.2016 р. платником податку надано скаргу №02-07/01997 на вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Донецькій області, яке своїм рішенням від 03.01.2017 р. скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ(надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до матеріалів справи структурна одиниця позивача знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме, у Старобешівському районі Донецької області (Осиківська сільська рада, Старобешівська селищна рада, Олександрівська сільська рада, Марь'янівська сільська рада та Новосвітська селищна рада).

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII.Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить Старобешівській район Донецької області, а саме, Осиківська сільська рада, Старобешівська селищна рада, Олександрівська сільська рада, Марь'янівська сільська рада та Новосвітська селищна рада.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території Старобешівського району Донецької області, а саме, Осиківської сільської ради, Старобешівської селищної ради, Олександрівської сільської ради, Марь'янівської сільської ради та Новосвітської селищної ради - у населених пунктах, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельні ділянки також розташовані на цих територіях, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Також, в матеріалах справи міститься лист Торгово-промислової палати України від 23.03.2017 р. за №137/05-5.4, яким зазначено, що відповідно до приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивача звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Крім того, в листі робиться посилання на приписи п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Разом з тим, суд критично оцінює зазначені доводи, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у жовтні 2016року, а Податковий кодекс України у вищезазначеній редакції набрав чинності з 01.01.2017року.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей Закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність та території проведення антитерористичної операції.

Законом №1669 зміни до Податкового кодексу України (в частині порядку та строків сплати плати за землю та/або встановлення пільг) не внесено, а отже положення ст.6 Закону №1669 не скасовують необхідність виконання вимог п.287.3 ст.287 ПК України щодо місячної сплати плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, у разі самостійного нарахування платником податків до сплати грошового зобов'язання з цього податку. Окрім того, суд зазначає, що позивачем подані уточнюючі податкові декларації з плати за землю лише за 2015рік, якими нараховано до зменшення податкове зобов`язання за спірні періоди.

Виходячи з аналізу наведених норм законів у їх сукупності у відповідача є право звернутися до податкового органу щодо надання пільги (звільнення від плати земельного податку), подати уточнюючу декларацію, надати сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили або звернутись з заявою про списання безнадійного боргу, оскільки відповідно до ст. 101 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах.

Таким чином, позивач скористався своїм правом подати уточнюючу декларацію з плати за землю лише за 2015рік.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

З пояснень представника позивача, які не були спростовані відповідачем в судових засіданнях, вбачається, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з земельного податку за січень 2015року строком сплати 03.03.2015року, позивачу були нараховані всупереч тому, що 27.02.2015року позивачем були надані до АТ «Ощадбанк» платіжні доручення від 26.02.2015року за №1128, №1129, №1130, №1131, №1133 на загальну суму 83 427,16грн. (а.с.109-113), які не були перераховані банком у встановлені терміни у зв'язку з зупиненням видаткових операцій по поточному рахунку позивача до 27.03.2015року включно на виконання ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014року за №1702-VІІ.

Так, згідно ч.1 ст.17 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Таким чином, законодавцем передбачений певний перелік підстав, згідно яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), проте банківська установа у своєму листі від 24.02.2015року за №31/3-13/1-123-1766 (а.с.115) не зазначила, з яких саме підстав ними було здійснено зупинення видаткових операцій з урахуванням наявності на поточному рахунку достатніх для здійснення платежів грошових коштів, чим позбавила позивача права на захист своїх інтересів від порушень з боку органів державної влади.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто, платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає, зокрема, у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Судом враховуються доводи представника відповідача щодо обізнаності позивача станом на 26.02.2015року (день складання платіжних доручень) про застосування до товариства заходів в частині зупинення видаткових операцій до 27.03.2015року включно, проте, суд також враховує той факт, що товариство було позбавлено права розпоряджатися майном, в тому числі коштами підприємства, не мало можливості регулювати свою поведінку, аби бути здатним передбачити наслідки, які може потягнути за собою їхня дія, оскільки, як вже зазначалось раніше, позивача не було проінформовано про конкретні підстави, з яких видаткові операції з його поточного рахунку були зупинені.

Суд також наголошує, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013року, зазначив про не відповідність національного законодавства вимогам якості закону, тобто, що втручання не було встановлено законом, він констатував порушення, не вдаючись до аналізу інших критеріїв, таких як відповідність втручання легітимній меті. Суд зазначив, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість регулювати свою поведінку.

Таким чином, в даному випадку має місце порушення принципу юридичної визначеності з огляду на не відповідність національного законодавства вимогам якості закону.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, а саме застосуванні до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за січень, лютий 2015року, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Старобешівська теплова електрична станція до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2016 року № 000373530, № 000374530, № 000375530, № 000376530, № 000377530 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2016 року № 000373530 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 491грн. 86 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2016 року № 000374530 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 95 грн. 80 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2016 року № 000375530 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2035 грн. 91 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2016 року № 000376530 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5 947 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 жовтня 2016 року № 000377530 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6 954 грн. 93 коп. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути з Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 689 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 травня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 06 червня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.