Постанова № 66907559, 29.05.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Справа № 803/582/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

з участю представника позивача Корнійчука А.В.,

представника відповідача Мельничука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Ромді Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Волинське обласне відділення ФСЗІ, позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства «Ромді Україна» (далі - ПП «Ромді Україна», підприємство, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 10 771, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вищезгадані підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності до частини 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

При цьому, відповідачем не був виконаний норматив для працевлаштування інвалідів, оскільки середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві у 2016 році складала 13 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 0 чол., а норматив для працевлаштування складав 1 чоловік, який відповідачем не виконаний.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону № 875-ХІІ відповідачу було нараховано до сплати 10 669, 23 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 102, 48 грн., всього 10 771, 71 грн., які ПП «Ромді Україна» належить сплатити до державного бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити.

В поданих запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що він створив робочі місця для інвалідів, повідомив про це службу зайнятості, прийняв на роботу інваліда - ОСОБА_3 на посаду прибиральниці. Відтак, ПП «Ромді Україна» вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у сфері господарювання. На суб'єкта господарювання не може бути покладена відповідальність за не направлення на підприємство інвалідів уповноваженими на те органами для їх працевлаштування чи відсутність за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Ромді Україна» у встановленому законом порядку зареєстрований у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець, що використовує найману працю, у якого за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

20 січня 2017 року за вхідним № 147 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем зазначена у звіті - 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у звітному періоді становив 277,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 21 338, 40 грн. (а. с. 7-8).

14 березня 2017 року за вих. № 31-17/2216 Волинським обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів відповідачу було направлено повідомлення про необхідність самостійної сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 10 669, 23 грн., роз'яснено, що у випадку порушення термінів сплати вказаних санкцій буде нараховано пеню на суму заборгованості в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення та відповідно до розрахунку вартості робочого місця необхідно сплатити пеню в розмірі 102, 48. Термін сплати заборгованості - до 15 квітня 2017 року (а. с. 5, 9).

Однак, відповідачем в добровільному порядку не було сплачено зазначені санкції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ще у 2015 році підприємством заплановано збільшення чисельності штату працюючих та внесено нову штатну одиницю - менеджер з адміністративної діяльності, яка була ліквідована наказом № 64-К від 31 грудня 2015 року (а. с. 21).

04 січня 2016 року наказом генерального директора ПП «Ромді Україна» № 1-К створено робоче місце для інваліда та внесено в штатний розпис нову штатну одиницю за посадою менеджер з транспортно-експедиційної діяльності (а. с. 22).

У зв'язку з цим, 13 січня 2016 року відповідач подав до Луцького міського центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у якій відмічено графу «інваліди» та зазначено назву посади, умови та режим праці (а. с. 23).

Наказом № 24-К від 06 травня 2016 року перейменовано вакансію, яка була створена для інваліда з менеджера з транспортно-експедиційної діяльності на менеджера з логістики (а. с. 25). Після чого, ПП «Ромді Україна» з метою працевлаштування інваліда 10 травня 2016 року та 11 серпня 2016 року подавало Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (а. с. 24, 26).

Однак, відповідні кандидатури для працевлаштування на вакантні посади, які б відповідали заявленим вимогам щодо досвіду роботи, кваліфікаційному рівні тощо, центром зайнятості не направлялись, а ті,які направлялись, прийняті не були у зв'язку із небажанням працювати за даною вакансією.

19 вересня 2016 року відповідач наказом № 45-К створено місце для інваліда та введено в штатний розпис нову штатну одиницю за посадою прибиральник службових приміщень та 26 вересня 2016 року знову ж таки подав до Луцького міського центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (а. с. 27-28).

16 листопада 2016 року № 56-К «Про прийняття на роботу», за направленням на працевлаштування від Луцького міського центру зайнятості, прийнято на роботу на посаду прибиральник службових приміщень ОСОБА_3, яка є інвалідом третьої групи відповідно до довідки Луцької міської МСЕК (а. с. 32-33).

При цьому, вакансія менеджера з логістики так і залишилась не зайнятою.

Як вбачається з листа Луцького міського центру зайнятості від 24 травня 2017 року № 1456/05-18, впродовж 2016 року від ПП «Ромді Україна» надійшло 4 звіти з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) форми 3-ПН, на які можуть бути працевлаштовані особи з обмеженими можливостями. На вищезазначені вакансії було направлено 8 осіб, з них: 4 особи - відмовились і 4 - не відповідають вимогам (а. с. 48).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 17 Закону № 875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2015 році становила 9 осіб, тому згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2016 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця. Проте, протягом 201 року (крім листопада-грудня) цей норматив не був виконаний у кількості 1 особи.

Відповідно до частини першої-четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою, четвертою статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Отже, у 2016 році посади для працевлаштування інвалідів у відповідача були вакантні з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідач ужив усіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме: вжив відповідних заходів на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, вчасно прозвітовано Луцький міський центр зайнятості про вакантне місце для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, тому суд дійшов висновку, що за таких обставин до відповідача не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць у 2016 році, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 02 червня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук